Комунальний апокаліпсис

Після чергового підвищення тарифів чиновники традиційно забувають сказати про найважливіше: за що українці повинні платити більше?

Невже холодна вода у кранах стане чистішою, а гаряча - гарячішою?

В результаті вже понад двадцять років ходимо по замкнутому колу: ні ріст тарифів, ні збільшення бюджетного субсидування не змінюють якості комунальних послуг.

Натомість фінансовий стан комунальних підприємств лише погіршується.

Усі ці роки ми лише латаємо діри, а не реконструюємо та модернізуємо галузь, яка давно перебуває в аварійному стані.

Продовження політики комунальної бездіяльності може призвести до повної руйнації системи ЖКГ.

Реалії України через п'ять-десять років такі: постачання холодної води навіть у великих містах стане погодинним, гаряча вода або взагалі зникне і стане розкішшю, або подаватиметься кілька днів на тиждень.

У квартирах буде холодно, а світло у пікові періоди вимикатимуть через брак вугілля та інших видів палива на електростанціях.

Це не картинка з апокаліптичного фільму, а наше майбутнє в умовах повної бездіяльності. Населення українських міст живе в будинках з комунальною системою, яка повністю вичерпала експлуатаційний ресурс.

Більшість будівель і комунікацій побудовані у 1970-х роках. Вони відповідають застарілим вимогам і потребують повної та глибокої модернізації.

Тарифний колапс

Чиновники обіцяють, що комунальне "покращення" йтиме слідом за підвищенням тарифів, а не навпаки. Проте, як у романі "Дванадцять стільців", влада просить гроші зранку та обіцяє стільці, тобто якість послуг, лише ввечері.

Де гарантія, що після чергового підвищення тарифів, яке триватиме по 2017 рік, якість послуг зросте? Життя показує, що після їх подорожчання вода у кранах теплішою не ставала, а дірки у трубопроводах не ніхто не латав.

До речі, у коаліційній угоді українцям обіцяли спочатку "стільці". Документ передбачає запровадження оплати за фактично спожиті газ, тепло і воду шляхом запровадження повного комерційного обліку до 2017 року та перехід до стимулюючого тарифоутворення.

Лише після цього планувалося встановлення тарифів на рівні економічно обґрунтованих. Проте чиновники перевернули все догори дриґом: план дій і тарифи ввели, а встановлення лічильників перенесли на "вечір".

Наприклад, за державний кошт лічильники встановлюватимуть лише після 1 січня 2016 року, після того, як споживачі платитимуть і за себе, і за того хлопця.

Регулювання тарифів необхідне також для створення механізму запобігання зловживанням з боку підприємств-монополістів. Натомість робота в умовах тарифів, що не покривають витрати, обумовила відповідний технічний стан підприємств, мереж та обладнання з високим енергоспоживанням.

Таку картину з тарифами спостерігаємо останні десятиліття. У результаті маємо некомпенсовані збитки виробництва, накопичення боргів та відсутність стимулів до інвестування. Через ці проблеми споживачі не можуть контролювати обсяг і якість послуг, вибирати ціну, не кажучи про можливість відмови від таких послуг.

Причина цього у тому, що чиновники та підприємства-монополісти не сприймають нас за покупців комунальних послуг, тобто клієнтів, наділених ринковими правами. Можна безконечно скаржитися на холодні батареї чи відсутність гарячої води. За їх логікою, "кричіть, скільки завгодно, куди ви дінетеся".

Не варто дивуватись, що в таких умовах комунальні послуги сприймаються як майже безкоштовна, а не економічна категорія товарів. Суспільство не розуміє реальних зв'язків між компонентами комунальної сфери, обсягами послуг та цінами на енергетичні ресурси, які лежать в основі тарифів.

Комунальні рецепти

Чому ж комунальна система з'їдає кошти, енергію та ресурси, не надаючи якісних послуг? Бо вона вимагає не точкових ремонтів, а негайних системних реформ.

По-перше, необхідно ліквідувати монополії в комунальному секторі. Чесна і прозора конкуренція серед надавачів житлово-комунальних послуг може створити вибір, в результаті якого населення отримає якісні послуги за адекватну ціну.

Виходом може стати передавання монополій в оренду, концесію, управління, створення в регіонах нових комунальних підприємств та приватних компаній.

У таких сферах, як обслуговування ліфтів, вивезення сміття чи благоустрій повинен діяти конкурентний ринок, який регулюється антимонопольним законодавством та місцевими органами. Для цього потрібна злагоджена робота, ефективність якої передусім залежить від місцевої влади.

Якщо створити ринок без конкурентного середовища, система все одно буде приречена. Умовно кажучи, якщо ви створили у місті 90% ОСББ, де одна компанія вивозить сміття за монопольними цінами, їх сенс втрачається.

Чому, скажімо, не допустити на ринок десять акредитованих компаній в одному місті? Наприклад, у Великобританії компанії, що надають комунальні послуги, змінити не складніше, ніж мобільного оператора.

По-друге, потрібно впорядкувати тарифну політику - вона мусить бути прозорою і зрозумілою для споживачів. Починати потрібно саме із зміни системи управління житлово-комунальною галуззю, яку ми отримали з радянських часів.

Монополія у сфері водопостачання, водовідведення та теплопостачання залишилися основою цієї системи. Конкуренція існує лише в окремих сегментах. Чому, наприклад, вона може бути у благоустрої чи озелененні, а в системі управління та експлуатації житла її нема?

Населення у відносинах з підприємствами ЖКГ вимагає небагато: отримати максимально якісні послуги за зрозумілою та прозорою ціною. Споживач є головним інвестором у сектор, тому він має право знати розрахунки, на підставі яких визначається розмір комунальних тарифів.

Прозорість їх формування стимулюватиме покращення послуг. Як наслідок, люди перестануть "купуватися" на обіцянки політиків, які обіцяють знизити ціни на житло, воду, тепло і газ, не маючи таких можливостей.

По-третє, слід змінити закони. Тарифний колапс багато в чому викликаний недолугим законодавством.

Однак не треба вигадувати велосипед. Достатньо вивести затвердження й узгодження тарифів з регуляторної процедури. Крім цього, варто на законодавчому рівні зобов'язати органи місцевого самоврядування та НКРЕКП переглядати тарифи на послуги ЖКГ відразу ж після їх зміни.

Наприклад, у разі зміни тарифів на електроенергію потрібно переглядати всі інші тарифи, до складу яких вона входить. Для цього слід змінити систему утворення тарифів та максимально спростити процедури.

Підприємства комунального господарства виробляють понад сорок видів послуг, експлуатують значну частину державних основних фондів та забезпечують робочими місцями 5% працездатного населення держави.

Їх стан впливає не лише на забезпечення нагальних потреб населення, а й на функціонування всього господарського комплексу.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.