Конкурс для "Укрспирту": фарс з елементами трагедії

Новий уряд сповістив суспільство та міжнародних донорів, що відбір керівників державних підприємств буде проводитися чесно, прозоро та відкрито.

Проте цього досі не сталося.

Конкурси Мінінфраструктури заблоковані судами.

Мінагрополітики провело конкурс щодо обрання глави "Укрспирту" з такими неочікуваними результатами, що прем'єр-міністр їх скасував.

Будучи учасником цього конкурсу, вирішив описати процес та його підводні камені.

Головне: якщо ми хочемо справжніх реформ, потрібно суттєво змінити процедури.

Проведення конкурсів з відбору керівників держпідприємств регулює постанова Кабміну №777 від 3 вересня 2008 року.

Коли я з нею ознайомився, то відразу зрозумів, що її написали корупціонери для корупціонерів. Все у ній направлено на те, щоб не переміг "випадковий" кандидат.

Прозорість і чесність конкурсу залежить від доброї волі того, хто його проводить. На жаль, у конкурсі щодо глави "Укрспирту" такі наміри Мінагрополітики не проявилися.

Крок перший - подавання документів

Перший корупційний заслон виникає на етапі подавання документів. Для перевірки серйозності намірів претендента пропонується пройти тривалий квест із збирання документів, які, крім паперів переможця, потім підуть у смітник. Ось їх перелік.

1. Завірена копія документа, що посвідчує особу, витяг з трудової книжки, копія документа про повну вищу освіту за відповідною спеціальністю.

Як відомо, у людини, яка працює, трудова книжка знаходиться у відділі кадрів. Тобто вона повинна піти у відділ кадрів і попросити зробити копію трудової, підписати, що копія правильна, та завірити печаткою підприємства.

Отже, про подавання документів буде знати все підприємство. Після програшу конкурсу у людини виникнуть труднощі - керівник шукатиме заміну. Для непрацюючих виникає питання, як завірити документи. Це залежать від доброї волі державного органа, який проводить конкурс. Можливо, папери завірять на місці.

2. Заповнений аркуш обліку кадрів. Стандартне резюме не підходить. Потрібно витратити багато часу, щоб заповнити його від руки.

3. Інформація про досвід успішної роботи з управління підприємством. Єдиний пункт, куди можна підкласти загальноприйняте в бізнесі резюме.

4. Довідка про стан здоров'я. Для її отримання потрібно витратити щонайменше кілька годин у поліклініці, причому відвідавши її треба три рази.

5. Довідка про відсутність судимості.

Документи потрібно подати протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про конкурс. Коли в середині цього періоду я прийшов в органи внутрішніх справ для замовлення цієї довідки, у мене без проблем прийняли документи на безкоштовну довідку і сказали приходити по неї через 30 днів.

В результаті довелося звертатися до компанії, яких у Києві багато, де за плату роблять цю довідку за один-сім днів. Отже, щоби взяти участь у державному конкурсі, потрібно обов'язково підгодувати корупцію. Інакше довідку не отримаєш. Пакет буде неповний, і його мають право відхилити.

6. Рекомендації та інші документи на розсуд кандидата. Я вирішив, що попередній набір і так триває надто довго, тому більше нічого не подавав. Додаткову інформацію і контакти для рекомендацій був готовий надати у разі потреби.

Така процедура подавання документів вже на цьому етапі відсікає багато хороших кандидатів, які не готові витрачати багато часу на те, що потім піде у смітник. Все це можна замінити одним стандартним резюме, як прийнято у приватних компаніях.

Крок другий - підготовка конкурсної пропозиції

Згідно з постановою, допущеним до наступного етапу учасникам надається не менше 20 днів на підготовку конкурсної пропозиції. Для цього учасники мають право ознайомитися з обмеженою фінансовою інформацію про підприємство.

Мене поінформували про проходження до наступного етапу за десять днів до кінцевого терміну подавання конкурсної пропозиції, але не запропонували ознайомитися з фінансовою інформацію. Передбачена постановою норма про інформацію, звісно, не ключова, але факт порушення процедури очевидний.

Серйозний момент: учасники конкурсу, які на момент його проведення працюють на цьому ж підприємстві, володіють інсайдерською інформацією. Чи враховує комісія цю перевагу кандидатів, не відомо.

Коли я приніс конкурсну пропозицію в Мінагрополітики, співробітниця відмовилася її зареєструвати і поставити позначку на копії, що пропозиція надана вчасно.

Добре, що на цьому етапі вони цим не скористалися. Однак відсутність чіткої і незалежної системи реєстрації надходження документів та матеріалів від учасників створює значні можливості для відсікання частини сильних учасників.

Крім того, дивує, що між закінченням подавання пропозицій та початком їх розгляду - лише один день. Я відверто не розумію, як відповідальні та чесні члени комісії можуть за цей строк якісно опрацювати конкурсні пропозиції учасників.

Крок третій - конкурсний відбір

Знущанням звучить наступний пункт постанови, який постійно тиражували у Мінагрополітики під час проведення конкурсу щодо глави "Укрспирту".

"Обов'язковою умовою проведення конкурсу є його відкритість. Представники преси мають право бути присутніми на засіданнях комісії під час розкриття пакетів документів, поданих претендентами, їх розгляду та оголошення переможця".

Реальна ж прозорість конкурсу відображена в іншому пункті.

"Комісія під час розгляду на закритому засіданні конкурсних пропозицій заслуховує учасника та враховує його здатність висловлювати свої думки, уміння викладати інформацію в письмовій формі, комунікабельність, тактовність, готовність взяти на себе відповідальність, уміння аналізувати проблеми і налагоджувати ділові зв'язки, виявляти творчий підхід до роботи, емоційну врівноваженість.

Одним з основних критеріїв визначення переможця є показники фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема обсяг чистого прибутку, спрямованість пропозиції на ефективне використання його виробничого потенціалу. Переможцем визнається учасник, пропозиції якого визнані комісією найкращими".

Таким чином, найважливіший етап конкурсу є закритим. Ніякого розуміння, за рахунок чого переміг кандидат і чому не пройшов інший, нема.

Інформація щодо конкурсів, які проводить Мінагрополітики, закрита. Двох фіналістів на "Укрспирт" та п'ять переможців менших компаній було оголошено ще 30 березня. Однак крім прізвищ, ніякої інформації суспільство досі не отримало.

Так відбувається не у всіх відомствах. Мінінфраструктури, яке проводило конкурс щодо керівників "Укрзалізниці", відразу виклало біографії та програми дій трьох кандидатів. Напевно, Мінагрополітики є чого боятися, якщо все так ховається.

Презентації конкурсних пропозицій записувалися на камеру. Якщо це робилося для забезпечення прозорості, то виникає запитання, де ці записи і чому вони не публічні? Якщо ж цілі інші, то міністерство повинне пояснити, навіщо вівся цей запис.

Наприклад, конкурс з відбору кандидатур на голову Антикорупційного бюро оперативно виклали у YouTube. А чим викликана секретність у Мінагрополітики?

Для реальної прозорості процесу потрібно, щоби конкурсні пропозиції учасників та протоколи голосування членів комісії були публічними і доступними. Тільки тоді суспільство зробить висновки про процес і зрозуміє дії комісії.

З іншого боку, публічність протоколу створює необхідний суспільний тиск на членів комісії, яка змушена об'єктивно оцінювати кандидатів.

Дійові особи

Окремо зупинюся на питанні комісії з проведення конкурсу.

Спочатку комісія складалася з дев'яти членів: трьох чиновників Мінагрополітики, представника Київської обласної державної адміністрації та п'яти зовнішніх членів. Однак в кінці без офіційних змін та пояснень представник КОДА пропав.

Отже, роль членів міністерства виросла, бо гарантовані три з восьми членів комісії створюють велику перевагу для перемоги "потрібних" людей навіть без змови.

Чесному кандидату для перемоги треба набрати п'ять незалежних голосів, а "правильному" кандидату - лише один, бо при рівному розподілі голосів все одно виграє міністерство. А при змові з одного-двох незалежних членів комісії ситуація стає повністю підконтрольна міністерству без всяких несподіванок.

Глава Мінагрополітики Олексій Павленко після скасування конкурсу заявив: конкурс був прозорий, бо це було забезпечено наявністю в комісії п'яти експертів з провідних світових аудиторських та рекрутингових компаній. Ось ці експерти.

Кожен може сам зробити висновок, наскільки це відповідає твердженню міністра. Якщо стосовно компанії Deloitte питань справді нема, то навіть всезнаючий Google не допоміг мені знайти інформацію про компанію HaRizMa.

На майбутнє для уникнення спекуляцій потрібно, щоб склад комісії окремо подавався з коротким описом компаній, їх сайтів та іншою довідковою інформацією.

Невтішні висновки

Конкурс з обрання керівника "Укрспирту" окреслив дві ключові проблеми, які вимагають негайного вирішення.

1. Постанову №777 слід змінити для можливості проведення прозорих конкурсів. Для цього потрібно залучити учасників проведених конкурсів та незалежних членів комісій з відомих компаній для врахування їх зауважень. Без модифікації цієї постанови всі конкурси можуть стати фарсом та імітацією реформ.

2. Мінагрополітики дискредитувало себе. Слід перевірити проведені конкурси на предмет свідомого спотворення їх результатів з метою закріплення неправомірного контролю за державними підприємствами.

Потрібні реальні зміни. Фальсифікатори повинні бути покарані.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.