Нові тарифи - стара якість

Недавно Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, підняла тарифи для населення на газ, електроенергію, тепло, опалення та гаряче водопостачання.

Уряд пояснив  таке рішення необхідністю виконання умов меморандуму з Міжнародним валютним фондом.

Проте за дужками залишилися питання прозорості тарифоутворення та перехід на стимулююче тарифоутворення, про що йдеться у коаліційній угоді.

Комунальні реформи залишилися на папері, а планку тарифів піднято до ринкового рівня за принципом "затрати плюс прибуток".

Ця новина викликала шквал незадоволення серед споживачів, адже підвищення тарифів у деяких регіонах сягнуло 280%. Враховуючи ще й інфляцію, звичайний працюючий громадянин не зможе сплачувати рахунки.

Логіка підвищення тарифів нікому не зрозуміла. За що українці повинні платити більше? Невже холодна вода у кранах стане чистішою, а гаряча - гарячішою?

Невже посеред опалювального періоду не будуть прориватися батареї? Невже у квартирах стане тепліше? Чи, може, замінять старі труби в будівлях і теплових мережах або встановлять лічильники, які дадуть змогу платити лише за отримане?

Подорожчання можна було б зрозуміти, якби прибуток, закладений у тарифи, направили на модернізацію застарілої, наскрізь прогнилої системи ЖКГ.

Це було б логічно. У європейських країнах прийнято, що рівень якості зростає разом з підвищенням тарифів. Сплачуючи ринкову ціну, споживач розраховує на відповідну якість. При цьому висока зарплата в країнах ЄС дає можливість жителям витрачати на ці послуги не більше 20% від середньомісячного доходу.

В Україні цей показник становитиме близько 70%. Тож не дивно, що український споживач почувається обдуреним. Підвищення тарифів не дає покращення послуг, а лише суттєво б'є по кишені.

Задоволеними залишаються лише МВФ, бо він отримає гарантії виконання меморандуму, та влада, яка використала момент для впровадження беззбиткових тарифів, не ламаючи голову над реформуванням ЖКГ. Народу ж натомість обіцяють субсидії та бодай якусь можливість отримати комунальні послуги.

Фото ЕП

Утім, не все так гладко. Подорожчання тарифів призведе не до покращення якості послуг, а навпаки - до погіршення. Ніхто досі не пояснив споживачам, чому в Україні настільки високі тарифи на житлово-комунальні послуги порівняно із західними країнами у розрахунку на відповідний рівень доходів.

Відповідь слід шукати у різних підходах до будівництва систем життєзабезпечення. В Україні комунікації закладені траншейним способом ще за часів СРСР. Цей спосіб дешевший, натомість він передбачає дороге обслуговування мереж. У цивілізованому світі - навпаки: дороге встановлення, а сервіс дешевий.

Переважна частина комунікацій Нью-Йорка прокладена у підземних колекторах. Це дорожче десь уп'ятеро, зате вартість обслуговування мереж здешевлюється: вільний доступ до труб дозволяє своєчасно попереджати аварії. При траншейному ж типі прокладання комунікацій пошкодження знаходять лише після аварій.

"Золоті" ціни на обслуговування наших мереж спричинені тим, що за радянських часів будували переважно централізовані системи з потужними котельнями і ТЕЦ з великою протяжністю мереж - до 15 км.

Тимчасом у Європі віддавали перевагу індивідуальним та коротким - до 2 км - централізованим системам, які можна модернізувати автономно.

Централізована система здешевлює вартість початкового будівництва і зменшує витрати на пальне та обслуговуючий персонал. Однак вона потребує додаткових витрат електроенергії на транспортування теплоносія та великого тиску в мережах, що призводить до частих проривів трубопроводів і значних втрат тепла.

З цим пов'язаний високий рівень технологічних втрат на транспортування газу, води та енергії, які сягають 50% та у два-три рази вищі, ніж у країнах ЄС.

Як мінялася цінова політика у сфері житлово-комунальних послуг, варто проілюструвати на прикладі Німеччини. Тут ціни формувалися державою і десятки років не змінювались. Цільове субсидування було включене в тариф, що стримувало модернізацію комунальної інфраструктури.

З 1989 року країна почала реформу: відмовилася від цільового субсидіювання населення через комунальні компанії та перейшла до адресної субсидії. Незахищені верстви населення отримали допомогу за рахунок багатих, а не разом з ними, як це відбувається при дотуванні тарифів.

Сьогодні Україна в питанні реформування ЖКГ підійшла до рівня Німеччини початку 1990-х років. Однак пройти цей Рубікон без системних змін не вдасться.

Ще один фактор, який впливає на вартість тарифів, - виснаженість та зношеність системи. Її вже не врятують ні реанімація, ні латання дір на окремих ділянках. Вона потребує повної модернізації та нових підходів. Іншими словами, скільки крові не вливай - мертвого пацієнта вже не оживити.

Ми залишаємося заручниками ситуації, коли піднімаються ціни при консервуванні прогнилої галузі ЖКГ. Доки уряд не візьметься за реконструкцію всієї системи комунікацій, вартість тарифів буде зростати, а якість послуг падатиме.

У ситуації, коли питання комунальної модернізації засунули у довгу шухляду, підвищення тарифів призведе до масових неплатежів з боку населення. На це впливають зубожіння населення та незгода з тарифною політикою держави.

Фото Віталія Анькова

Оскільки в бюджеті країни на 2015 рік відсутні дотації на покриття різниці між тарифами, обслуговуючі підприємства галузі опиняться на межі закриття.

Однак найбільше цьому сприятиме варварський механізм розподілу отриманих коштів підприємствами. За цим алгоритмом майже всі гроші йдуть на оплату газу. Це позбавляє компанії обігових коштів, не кажучи про податки та зарплату.

Як наслідок, підприємствам ТКЕ доведеться звільняти фахівців, у тому числі робітників, задіяних у ремонтах. Відтак, промислові підприємства галузі будуть змушені відмовлятися від обслуговування населення.

Це поставить під загрозу  опалювальний сезон 2015-2016 років, адже комунальні служби не матимуть ні часу, ні коштів для будівництва нових джерел тепла чи прокладання нових комунікацій.

Таким чином, зростання тарифів без стимулюючого тарифоутворення лише погіршить якість послуг. Рівень оплати впаде, підприємства не зможуть виконати планові ремонти, не кажучи про реконструкцію чи модернізацію.

Результат побачимо восени. Невчасно розпочатий опалювальний період, холодні квартири, пошкодження на теплотрасах із затопленням вулиць, відсутність світла та газу - такі заголовки з'являться на перших шпальтах.

Тоді нової хвилі народного незадоволення не уникнути.

Фото УП

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.