Хто виграє від підвищення тарифів

Газовий сектор України реформується "на марші".

Слід одночасно вирішити низку завдань.

При цьому дуже важливо уникнути перекосів і врахувати інтереси всіх учасників ринку, до яких належать і споживачі.

Уряд уже передав проект закону "Про ринок газу" до Верховної Ради.

Які положення він містить, і чого слід очікувати?

Європейське енергетичне співтовариство довго сподівалося на ініціативу з українського боку і нарешті вирішило підготувати проект закону самотужки, залучивши незалежних експертів.

Українська сторона - профільне міністерство та "Нафтогаз України" - приєдналася до проекту на завершальній стадії, що мало б урахувати специфіку країни, поточний стан економіки та платоспроможність різних категорій споживачів.

Участь європейських фахівців, без сумніву, вплинула позитивно. Закон впроваджує положення європейського енергетичного законодавства.

Це дозволить Україні приєднатися до потужного європейського газового ринку, диверсифікувати постачання газу, зменшити вплив монополій і найважливіше - спинити експансію "Газпрому".

Представники Європейського енергетичного співтовариства зазначали, що закон - "рамковий". Він фіксує вимоги, спільні для всіх учасників співтовариства. Разом з тим, його слід доповнити на рівні законодавства і підзаконних нормативних актів.

Враховувати специфіку країни повинні були представники української сторони, але зроблене ними доопрацювання вийшло дивним. У результаті країна отримала проект чи не найжорсткішого щодо споживачів закону на теренах ЄЕС.

Постачання газу населенню і зміна тарифної політики - дражливі для суспільства питання, що постають у процесі реформування газового ринку України.

Чинна редакція закону "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачає, що газ, який видобувають підприємства з державною часткою понад 50%, слід використовувати для потреб населення.

Відповідно до цього положення, роздрібні ціни на газ для населення мусять формуватися на основі економічної обґрунтованості.

У такому разі варто забезпечувати державні видобувні підприємства коштами для розвитку видобутку і демонструвати прозорість собівартості державних видобувних підприємств та їх інвестиційних програм.

Газ власного видобутку не повністю покриває потреби населення - дефіцит становить близько 6%. Частину газу для населення необхідно закуповувати за імпортними контрактами і враховувати це при формуванні тарифів.

Арсеній Яценюк. Фото unian.net

Водночас слід здійснити ревізію обсягів газу власного видобутку, перевірити його цільове використання, переглянути, за якими нормами нараховують обсяги споживачам без приладів обліку, забезпечити належний облік.

Прозорість та економічна обґрунтованість ціни дозволять протягом двох років збалансувати споживання газу населенням, не створюючи надлишкового навантаження на споживача, а також уникаючи переходу до субсидій.

Запропонований проект закону "Про ринок газу" не містить жодних положень, які би стосувалися забезпечення населення газом власного видобутку. Прикінцеві положення вказують, що діюча редакція втрачає чинність 1 жовтня 2015 року.

Стаття 12 запропонованого проекту зазначає: постачання газу здійснюється за цінами, вільно встановленими між постачальником та споживачем, за винятком випадків, передбачених цим законом. Однак випадків, які б захищали категорію споживачів "населення", не передбачено.

Мало того, регулятору на ринку газу навіть не надали функції встановлення роздрібних цін на газ для населення. Що це означає для споживача?

У рамках чинної редакції споживач може апелювати до закону.

Він має право на прозору демонстрацію обсягу газу, який видобувають компанії з державною часткою. Він має право апелювати до економічної обґрунтованості, а отже - до прозорої собівартості і прозорих інвестиційних програм. Нарешті, населення має право на гарантовані обсяги за рахунок газу власного видобутку.

Зміна тарифної політики щодо населення могла б бути двоступеневою і синхронізуватися з реформуванням ринку газу і формуванням вільного ринку.

На першому етапі збільшення тарифів - забезпечення їх економічної обґрунтованості з точки зору видатків на видобування. На другому етапі підняття мусить корелювати із зростанням життєвого рівня і платоспроможністю населення.

Після припинення дії чинного закону про забезпечення населення за рахунок власного газу гарантоване покриття його потреб стає сумнівним. За відсутності стримувальних нормативних актів газ власного державного видобутку можуть продавати іншим категоріям споживачів.

Через деякий час люди можуть почути, що газу власного видобутку не вистачає для населення не на 6%, а на 15% чи 50%. Або що його нема взагалі, бо він проданий підприємствам, які зараз купують імпортний газ.

Якщо ціни для населення формуватимуть на основі цін на імпортний газ, буде важко зрозуміти рівень ефективності "Нафтогазу" та видобувних підприємств. Тим паче, складно буде досягти прозорості їх функціонування.

Чи справді цього вимагає європейське енергетичне законодавство?

З-поміж членів ЄС, які значно далі, ніж Україна, просунулися в напрямку європейської енергетичної інтеграції, дев'ять країн мають у тій чи тій формі диференційований підхід до ціноутворення на газ для населення.

Створення Європейського енергетичного співтовариства за своїм духом було спрямоване на максимальне забезпечення і захист прав споживачів.

Фото unian.net

Умови формування вільного газового ринку - це уникнення субсидованих цін та демонополізація, а не стрімке підняття цін для однієї категорії споживачів і вирішення за їх рахунок проблем монополії.

Власне, цю домашню роботу повинні були виконати українські "бюрократи від газу". Потрібно було збалансувати принципи європейської газової інтеграції із захистом інтересів споживачів - так, як це зробили інші країни - члени ЄЕС.

Натомість ми дістали "рафінований" ліберальний варіант, який, спрямований на наповнення "Нафтогазу" додатковим грошовим потоком.

З березня 2015 року національний регулятор НКРЕКП підняв роздрібні ціни на газ для населення до 3 600 грн за тис куб м та 7 187 грн за тис куб м. Необхідність цього рішення обґрунтовували потребою стабілізації власного видобутку газу та реалізацією потужних інвестиційних програм.

Таку аргументацію сприймали позитивно, бо енергетична незалежність - ключове питання національної незалежності. Верховна Рада також збільшила ставку рентних платежів для видобувних компаній з державною часткою з 20% до 70%.

Запропонований розрахунок демонструє, як надходження від реалізації газу населенню змінюються через зміну роздрібних цін і ставки рентних платежів. Він містить необхідне коригування тарифів на транспортування та розподіл.

Спостерігаємо значну диспропорцію між зростанням надходжень до видобувної компанії та "Нафтогазу". Отже, найближчим часом не слід очікувати зростання власного видобутку. Проблеми виникнуть навіть з його стабілізацією.

За рахунок підняття цін на газ для населення вирішують проблеми "Нафтогазу" шляхом суттєвого збільшення грошового потоку, який на нього спрямовують. Головний принцип соціального партнерства при формуванні надчутливої цінової політики щодо населення - "тарифи в обмін на прозорість" - поки що не працює.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.