Тендерні загрози

Перша антикорупційна ініціатива нової влади виходить на фінішну пряму.

Нова редакція закону про державні закупівлі була схвалена на засіданні Кабіміну та повинна пройти через через профільний комітет з питань економічної політики і Верховну раду.

Як відомо, боротьба з тендерною корупцією та забезпечення жорсткого громадського контролю були оголошені ключовими пріоритетами нового уряду.

Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк навіть заявив, що державні закупівлі не будуть здійснюватися до прийняття нової редакції закону.

За ініціативи нового міністра економічного розвитку та торгівлі Павла Шеремети вона розроблялася робочою групою, до якої увійшли і представники провідних антикорупційних громадських організацій - Transparency International Україна, Центром протидії корупції та Центром політичних студій та аналітики.

Ключові антикорупційні норми, що забезпечать відкритість та прозорість тендерів, були враховані, тож громадські активісти підтримали напрацьовану редакцію.

Втім, фінішна пряма була важкою.

Законопроект повинен був пройти неушкодженим між Сциллою чиновницького лобізму та Харибдою лобізму комерційного і не потрапити у пастки корупційних схем, які намагатимуться просунути представники "тендерної мафії" у парламенті.

Про що йдеться?

По-перше - про бажання чиновників та парламентарів збільшити число винятків та розширити підстави для проведення неконкурентних закупівель в одного учасника. Очевидно, що це призведе до підвищення корупційних ризиків.

По-друге, про лобіювання комерційними фірмами негайного запровадження електронних аукціонів. Мовляв, лише вони забезпечать дійсну прозорість. Причому ці фірми є "дочками" російських компаній.

А тепер докладніше. Комітет Верховної ради з питань науки та освіти запропонував збільшити перелік винятків аж на десять пропозицій. Погоджена ж робочою групою редакція проекту передбачає, навпаки, скорочення з 44 існуючих до дев'яти.

Ключові аргументи комітету: тендерні процедури складні, потребують багато часу, що зриває постачання товарів, робіт та послуг для системи науки та освіти. Наприклад, комітет запропонував вивести з-під дії закону постачання продуктів харчування для дитячих садків та шкіл.

На практиці це означатиме усунення громадськості від контролю над тим, як керівники управлінь освіти забезпечуватимуть харчування мільйонів українських дітей. Масові отруєння, неякісне харчування - очевидні наслідки такого рішення.

Наступний виняток - організація безплатного перевезення учнів, дітей та вчителів, зокрема у сільській місцевості. Багато освітян пам'ятають, як Міносвіти на чолі з Дмитром Табачником купило неякісні автобуси для таких перевезень, один з яких спалахнув разом з дітьми.

Завдяки доступності базової інформації про такі закупівлі журналісти змогли хоча б встановити винуватців цієї ганебної події. У разі виведення перевезень з-під дії закону громадський контроль буде майже повністю знищено.

Освітянський комітет також обурився тим, що нова редакція передбачає повернення до загального тендерного режиму закупівлі вишів за рахунок власних надходжень. Мовляв, це гроші, які університети заробили самостійно, тому вони можуть розпоряджатися ними на власний розсуд.

Чомусь члени комітету "забули", що серед цих надходжень - і гроші студентів, які вчаться на платній основі. Чи мають вони право контролювати, щоб університетське начальство проводило справді потрібні закупівлі?

Дорогі покупки Юридичної академії Сергія Ківалова - яскравий приклад безконтрольної господарської діяльності українських ректорів.

Деякі пропозиції заводять "в тінь" закупівлі наукових робіт. Так, іноді вони можуть бути виконані лише одним науковим колективом. Проте нерідко такі закупівлі є лише прикриттям збагачення чиновників від науки. Може, варто поміняти організацію фінансування науки, а не йти шляхом сумнівних винятків?

Врешті-решт, аргументи про складність тендерних процедур не відповідають дійсності. Наприклад, для закупівлі продуктів діючий закон передбачає скорочену та спрощену процедуру.

Крім того, більшість проблем знімаються, якщо замовники заздалегідь планують свої закупівлі, а не проводять їх у "пожежному" порядку.

Очевидно, що лобістські ідеї освітянського комітету - це лише квіточки. Можуть з'явитися і ягідки - лобіювання виведення цілих секторів з-під дії тендерного законодавства, що означатиме спокусу великих грошей для нових урядовців.

Минулого тижня з публічною критикою нової редакції закону виступили потенційні оператори електронних майданчиків. Так, директор "B2B-Center Україна" Марина Макарова заявила, що "головний мінус законопроекту - відмова від прозорості".

Мовляв, електронна форма проведення закупівель мінімізує трудові затрати, підвищить конкурентоспроможність та ефективність закупівель.

Дійсно, у новій редакцій відсутній електронний реверсивний аукціон, хоча є можливість застосування електронних засобів для здійснення держзакупівель.

Е-аукціон був запроваджений кілька років тому за наполяганням "регіоналки" Ірини Горіної. Законодавчі норми були просто запозичені із законодавства Росії. Тож не дивно, що протягом останніх двох років вони залишалися "мертвими".

Ірина Горіна. Фото delfi.ua

Лобісти е-аукціонів не помічають, що нова редакція значно збільшує прозорість державних закупівель. До того ж, базові документи щодо кожного тендера доступні на державному сайті вже чотири роки і без запровадження е-аукціонів.

Можливо, причини ігнорування цих фактів в іншому? Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, ТОВ "Б2Б-центр" є дочкою російської компанії. Воно засноване ВАТ "Центр розвитку економіки". Її адреса: місто Орєхово-Зуєво Московської області. Дочка з'явилася в Україні у 2011 році.

Після путінської "прихватизації" "Чорноморнафтогазу" легко уявити, як у подібних "операторів е-аукціонів" можуть раптово виникнути "об'єктивні" проблеми під час закупівлі Міноборони України пального для літаків або важливих матеріалів для інститутів ядерної фізики.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.