Українська правда

Фінансова поліція здатна влаштувати державний переворот

Наявність у співробітників такого органу спеціальної військової освіти, права на користування вогнепальною зброєю та засобами спеціального впливу, а також відсутність кадрового та організаційного впливу на цей орган по вертикалі влади або з боку інших гілок влади - за теорією та практикою, створює небезпеку державного перевороту як такого.

Підпорядкування Президенту ще одного відомства – Служби фінансових розслідувань (фінансової поліції) – є можливим, однак нелогічним кроком.

Нелогічним тому, що вилучення відомств з-під підпорядкування Кабінету Міністрів означає недовіру Президента до уряду, невпевненість у тому, що він (уряд) зможе належно організувати їх діяльність. Це фактично шлях до відмови від наявності Кабміну як вищого органу виконавчої влади за Конституцією, та передачі статусу вищого органу виконавчої влади до президентської гілки влади.

Теоретично, такий підхід може мати місце, зокрема, в Бєларусі, де Рада Міністрів виконує скоріш операційну роль, а всі основні рішення регулюються декретами Президента Республіки Бєларусь.

Варто також зазначити, що рамках президентсько-парламентської республіки, якою є Україна, призначення керівного складу центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) здійснює Президент за поданням прем’єр-міністра, і по ряду позицій – за погодженням з Верховною Радою. При цьому Президент призначає та, відповідно, звільняє з посад як керівників ЦОВВ, так і їх заступників.

Це підкреслює та забезпечує побудову вертикалі президентської влади. До вертикалі влади можна ставитись по-різному, проте кадрові призначення є основою існування та функціонування влади всіх часів. І тут чернетка законопроекту про фінансову поліцію містить оригінальні новації.

Згідно з нею, діяльність фінансової поліції спрямовується та координується Президентом; глава  держави призначає та звільняє главу Служби фінансових розслідувань. Однак заступники голови та керівники регіональних підрозділів призначаються та звільняють головою служби, також голова служби визначає її організаційну структуру та штатну чисельність.

Це може означати, що створюється інституція, яка в частині відповідальності ділиться нею з Президентом, проте в частині організації своєї діяльності та кадрових призначень є абсолютно (!) самостійною і непідконтрольною навіть Президенту. Нічого подібного в законодавстві України немає.

Що маємо в сухому залишку? Є намагання заснувати центральний орган виконавчої влади силового блоку, який формально буде підпорядковуватись Президенту, проте організаційно, операційно та  функціонально бути поза системою органів виконавчої влади.

Наявність у співробітників такого органу спеціальної військової освіти (або іншої спеціальної з силового блоку) та права на користування вогнепальною зброєю та засобами спеціального впливу, а також відсутність кадрового та організаційного впливу на цей орган по вертикалі влади або з боку інших гілок влади - за теорією та практикою, створює небезпеку державного перевороту як такого.

"Яичное покушение" на Виктора Януковича. Фото vlasti.net

Тому рішення прем’єр-міністра щодо нерозгляду чернетки закону "Про службу фінансових розслідувань (фінансову поліцію) України", яке було оприлюднено 13 березня на офіційному сайті КМУ, є цілком виправданим. Залишається відкритим запитання щодо відповідальності розробників, та з’ясування питання, чиї розпорядження та на користь кого вони виконували.

P.S.

Більшість норм "чернетки" законопроекту про фінансову поліцію повторює норми чинного законодавства, зокрема законів "Про міліцію",  "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про Службу безпеки України".

Однак є й окремі одіозні фантазії, як то, наприклад, право "вилучати у громадян предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, знищувати ці предмети..."

Це означає,  що фінансова поліція, на думку розробників, має право вилучати докази та самостійно знищувати ці докази. А це, зрозуміло, дає підстави для серйозного непокоєння щодо доброчесності фінансової поліції.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.