Спрощене регулювання

Роздрібний товарообіг України роблять три величезні складові: юридичні особи, "спрощенці" і "тінь". Хоча товарообіг цих груп приблизно однаковий, надходження від них виглядають так: 27 млрд грн, 2,7 млрд грн та 0 грн.

Цілком закономірним є намагання Мінекономрозвитку збільшити надходження від першої групи, обмеживши торгівлю за спрощеною системою. Наприклад, розміром торговельних площ - 200 кв м.

Великі гравці ринку також займають досить жорстку позицію щодо торгівців, які користуються спрощеною системою оподаткування. І це цілком природно.

Протиставляючи Україну іншим державам Центральної або Східної Європи, вони вказують на величезну частку організованої торгівлі. Деінде вона досягає просто шалених показників - 80-90%.

Звісно ж, нема нічого поганого в організованій торгівлі, але існує інший аспект. Мало хто з галасливих ритейлерів буде будувати або орендувати площі навіть у великих селах чи селищах.

Інколи - через низьку чисельність населення, інколи - через незручні для продавців маршрути пересування людей.

До того ж навряд чи якийсь поважний ритейлер знайде в селі площі, які б відповідали його стандартам. Тож покупці у цих місцинах не зможуть розраховувати на відкриття "Великої кишені". У кращому випадку вони купуватимуть у "Великому пузі".

Фото ko-peyka.com.ua

Можна вважати спрощену систему застарілою, однак за багато років її сутність мало в чому змінилася. Коли Леонід Кучма у 1994 році давав старт спрощеній системі оподаткування, він, мабуть, розумів три речі.

Перша - в країні безробіття, друга - створювати робочі місця складно, третя - якщо не вирішити це протиріччя, його президентський строк буде коротшим, ніж у Кравчука.

Недавно спрощену систему зробили невід’ємною частиною Податкового кодексу, однак її сутність залишилася незмінною: влаштуй себе на роботу сам.

Надходження до бюджету від "спрощенців", що займаються роздрібною торгівлею, значно менші, ніж від аналогічних показників юридичних осіб. Однак не треба забувати, що це мільйони людей, які мають роботу і не стоять на біржах, вимагаючи підтримки від держави. Також їм ніколи влаштовувати демонстрації та акції протесту.

Порушення, наприклад, невлаштовані працівники, - не проблема спрощеної системи. І це не робить "спрощенців" порушниками законів, як їх намагаються зобразити.

Більше того, навіть чиновники деяких міністерств визнають, що скорочення кількості юридичних осіб в роздрібній торгівлі пов’язане не тільки з логічним укрупненням ринку, а й з дрейфом деяких ритейлерів на спрощену систему оподаткування.

Можливості такого дрейфу розширюються. Наприклад, з 1 липня з’явилися п’ята та шоста групи підприємців. В останній можна мати до 50 працівників та вкластися в 20 млн грн доходів на рік. При цьому в Мінекономрозвитку відзначають, що "спрощенці" працюють стабільно, незважаючи на кризу чи будь які інші фактори.

А що ж "тінь"? Звісно, це погане явище. Наприклад, у 2011 році товарообіг юридичних осіб становив 346 млрд грн, а тіньові продажі сягнули 340 млрд грн.

Втім, це не торгівля зброєю чи наркотиками, і законами на неї важко вплинути. До деякої міри, до цієї третини товарообігу можна застосовувати логіку, аналогічну до "спрощенців": люди шукають засоби для існування. Адже далеко не завжди мова йде про контейнери з хутром, часто це лише в'язочка салату чи купка пастернаку.

Фото ko-peyka.com.ua

Мінекономрозвитку міркує, як обмежити торгівлю "спрощенців", які приносять мало грошей, і розширити можливості тих, хто платить до бюджету більше. Втім, місце для юридичних осіб можна знайти іншим способом.

Наприклад, існують причини, чому третина всіх покупок здійснюється на базарах чи з рук. Одна з них - низькі доходи населення. Якби вони були більшими, то мало хто із співвітчизників відмовив би собі у задоволені пройтися довгими галереями торговельних центрів та перепочити від шопінгу в кафе за чашкою чаю.

Люди радо залишать базари чи невеличкі магазини, якщо матимуть більше коштів.