Біопаливо: крок вперед, скільки назад?

Україна входить в десятку найбільших потенційних виробників біоенергії у світі.

Розвиток виробництва біопалива рано чи пізно стане одним з пріоритетів української влади, оскільки це питання пов'язане не лише з енергетичною безпекою країни, але й з розвитком суміжних секторів економіки - сільського господарства та машинобудування.

Ринок біопалива України нерозвинений. Перші проекти почали з'являтися у 2006-2007 роках, але у зв’язку з кризою більшість з них були призупинені.

Зараз на ринку представлено кілька виробників, але системною їх роботу назвати не можна. Для розвитку галузі, що знаходиться в зародковому стані, потрібні інвестиції, які через зниження інвестиційного клімату в Україні залучити непросто.

Вже зараз багато міжнародних компаній заявляють про бажання вийти на український ринок біопалива, але іноземному - та й українському - інвесторові необхідне розуміння ситуації, хоч б мінімальна впевненість у тому, що ринок буде розвиватися і одержить підтримку держави.

Перші кроки в цьому напрямку є: 24 травня 2012 року Верховна рада ухвалила закон "Про розвиток виробництва і споживання біологічних видів палива".

Раніше виробництво біопалива регламентувалося більш загальним законом "Про альтернативні види палива", який, окрім іншого, регламентував виробництво твердих - пелети, гранули, брекети - і газоподібних видів палива і не міг повною мірою враховувати нюанси виробництва і вжитку біопалива.

Новий закон визначив типи палива, які можна віднести до біопалива.

Це біоетанол, біопальне моторне, біопальне дизельне, сумішеві види пального, компоненти, виготовлені з біологічної енергетичної сировини для змішування з традиційними видами пального, біоводень, біогаз, ЕТБЕ, виготовлений з використанням біоетанолу.

Крім того, список може бути розширений за рахунок інших видів палива, виготовлених з відновлювальної сировини.

Держава готова сприяти збільшенню частки сумішевого бензину та дизельного пального, що містить біоетанол. Так, з ухваленням нового закону частки будуть розподілені наступним чином.

Місцеві органи влади в Києві, містах з населенням понад 500 тисяч осіб і рекреаційних зонах повинні сприяти збільшенню частки біопального за схемою, приведеною у таблиці.

Одним із заходів стимулювання виробництва і споживання біопалива, прописаним в законі, є створення відповідного інформаційного фонду. Однак вже зараз є сумніви щодо адекватної реалізації проекту на державному рівні - джерела фінансування та порядок створення такого фонду незрозумілі.

Багато компаній, що займаються проектами, пов'язаними з альтернативною енергетикою, створюють власні недержавні об'єднання.

Так, недавно для сприяння розвитку альтернативних джерел енергії та енергозберігаючих технологій, підвищення рівня енергетичної безпеки країни, сприяння інвестиціям у цей сектор, а головне - інформаційно-освітнім програмам в галузі була створена Асоціація відновлювальної енергетики "Альтернатива".

Перспективи розвитку ринку видно, але залишається багато невирішених питань, що вимагають спільного опрацювання державою і учасниками ринку.

Слід вдосконалити законодавчу базу, зокрема, стосовно земельних питань, розгорнути економічне стимулювання шляхом введення диференційованої акцизної ставки на бензин, запровадити податкові пільги, модернізувати інфраструктуру, врахувати інтереси виробників, споживачів та інвесторів.

Прикладами вдалої державної підтримки є біопаливні програми в Бразилії, США і деяких країнах Європи. Так, у 2011 році в Бразилії частка авто, що споживають бензин з вмістом 25% біоетанолу, сягнула 50%. План до 2020 року - 86%.

Все почалося під час нафтової кризи 1970-x, коли був ухвалений закон, що зобов'язав додавати в бензин не менше 25% етанолу. Тим, хто бажав будувати заводи з виробництва біоетанолу, видавалися кредити під мінімальні відсотки.

Держава організувала оптові закупівлі біоетанолу для власних потреб. Однак мало організувати виробництво, одна з основних проблем - стимулювання збуту. Для цього уряд Бразилії зобов'язав всіх основних виробників та імпортерів автомобілів продавати авто, здатні працювати на чистому етанолі без додавання бензину.

Баланс цін регулювався митною політикою: був введений митний збір на експорт етанолу та імпорт цукру. Звісно, повністю перейняти бразильський досвід не вийде, та й непотрібно - собівартість виробництва біоетанолу в Україні вища, сильніше і лобі автовиробників та нафтопереробників.

Проте іншого шляху нема: рано чи пізно доведеться перейти на відновлювальні джерела енергії, і чим раніше Україна це зробить, тим більше конкурентних переваг отримає.