Чи потрібно остерігатися девальвації?

Чи потрібно остерігатися девальвації? Потрібно. Ніякі заходи НБУ, що закликані штовхнули банки на продаж валюти, не вирішать проблему глибинної слабкості нашої гривні. Україна - не Китай.

Це Китай стримує юань від зміцнення, маючи потужний потік інвестицій та експортної валюти в країну. Україна, на жаль, завозить в свою країну багато товарів, не тільки яких у неї немає в силу обмеженості ресурсів, але і які вона сама може виробляти. Розміщувати виробництва в нашій країні зарубіжні виробники не поспішають, оскільки валютні і політичні ризики Україні досить високі.

При цьому, основну масу експортного потенціалу України складає вузький перелік товарів. Металопрокат, мінеральні добрива, транспортні послуги та продукція сільського господарства зазнають сильних коливань кон'юнктури і є ненадійними постачальниками валюти в країну. При цьому вітчизняний виробник ще й страхується від валютних ризиків, залишаючи в офшорах прибуток. Результат усього цього буде проявлятися хронічно.

У 1996 році гривня стартувала з 1,8 за долар. Ми всі пам'ятаємо, що девальвація завжди проходила стрибкоподібно. Як правило, це відбувалося напередодні криз, або безпосередньо в кризу, коли надходження доларів від експортерів починали падати. При цьому, інерція зарплатного міхура і непомірне зростання споживання далі штовхали імпортерів на ввезення товарів. У цей момент відбувався різкий стрибок дефіциту торгового балансу, і доларів на всіх не вистачало. Якщо в НБУ розуміли неможливість та й непотрібність неринкового стримування курсу гривні, наша слабенька валюта обвалювалася.

У 2008 році, хоча дефіцит торговельного балансу зростав і був загрозливо високим, спостерігався навіть ревальваційний період. Але різке скорочення надходжень валютної виручки на початку осені та відчутне зростання імпорту автомобілів напередодні нібито введення горезвісної підвищеного мита, а також інерція імпорту інших споживчих товарів і газу з жовтня, привели до обвалу національної валюти. У подальшому вона стабілізувалася на рівні 8 грн/$.

До чого веду ... Дійсно, банки продавали валюту, особливо ті, що відчувають проблеми зі свіжим припливом гривні. Населення також потроху скидало валюту, щоб купувати новорічні подарунки (як правило, імпортні). Але це ніяк не скасовує стрімке зростання дефіциту торгового балансу (поточного рахунку). До кінця 2011 року він може досягти $14 млрд накопичувальним підсумком (даних поки немає – „ЕП”). І буде зростати далі, оскільки проблеми в Європі і зниження темпів зростання економіки Китаю призведуть до падіння надходжень валюти в Україну.

Коли відбудеться критичне перевищення імпорту над експортом і обвалиться гривня, сказати складно, оскільки на рівні гривні і газу для населення багато неринкових політичних рішень, пов'язаних з виборами. Досить обґрунтовано можна сказати, що об'єктивний курс долара в країні в нинішніх умовах не менший, ніж 9-9,1 грн/$. При цьому НБУ робить зусилля для утримання курсу в районі 8 грн/$.

При тих же темпах зростання дефіциту торгового балансу, що є зараз, і навіть з урахуванням більш низької ціни на газ (при продажу національних інтересів України, якщо віддамо «Трубу» і кинемося в обійми євразійського митного союзу), об'єктивний курс через рік має бути на рівні 9 гривень. Інакше істотно порідшають валютні резерви НБУ, що може спровокувати паніку і тотальний відхід у долар. Навряд чи на це піде Арбузов навіть під тиском уряду. Та й це безглуздо. У попередній моїй публікації було показано, що радикальне зниження резервів в кінці 2008 - початку 2009 року, не змогло зупинити цілком обгрунтовану девальвацію гривні.

Я недарма згадав Китай на самому початку. Це країна, що розвивається, як і Україні. Але характер її розвитку суттєво відрізняється від нашого. Все, що потрібно китайцям, виробляється прямо у них в країні, а завозяться лише окремі комплектуючі та сировина. При цьому, Китай завалює весь світ, і в тому числі Україну, дешевими споживчими товарами, за які ми розраховуємося валютою. Основна ідея - Україна повинна йти шляхом зниження залежності від імпорту, який вона в змозі замістити. Але що вона має, і що є насправді, як кажуть в Одесі, - дві великі різниці.

І справа не в невідповідних факторах виробництва в Україні, а у високих політичних і валютні ризиках. Якби я був закордонним бізнесменом, який планує виробляти у Східній Європі, наприклад, кавоварки, Україну я б розглядав в останню чергу, хіба що перед Білоруссю та Молдовою. Будь-який розсудливий бізнесмен буде побоюватися інвестувати в країну, де колишнього прем'єра повторно заарештовують у камері СІЗО. Це навіть крутіше «бацькіних вибриків». Слово «маразм» у цій ситуації виявляється явно емоційно-недостатнім. При цьому, за цього кандидата проголосувало майже пів країни на президентських виборах.

А як інвестувати в країну, де можна несподівано опинитися в категорії „неправильного” бізнесу? Де „правильний” бізнес може виявитися зовсім випадково твоїм монопольним постачальником з позахмарними цінами... Як планувати виведення прибутку, коли курсові різниці можуть „з'їсти” весь прибуток? У Китаї, де юань прив'язаний до долара, і на сьогодні штучно занижений, таких „сюрпризів” бути не може. Тому ми і завозимо все: від мила до холодильників і автомобілів, часто з європейським брендом, але китайського виробництва. Тому наша „прив'язка” гривні до долара періодично „розв'язується”.

Потрібно змиритися з тим, що слабка країна зі слабкою валютою раз в 3-4 роки буде відчувати девальвацію і поступове збідніння населення, особливо середнього класу.

Обурення НБУ з приводу того, що населення і банки у стані паніки скуповує валюту і саме цим посилюють можливість обвалу гривні, не витримують критики. У нас вже люди далекі від економіки стали розбиратися у торговельних і зведених балансах, рецесії і тому подібній макроекономічній термінології. І скупка долара цілком зрозуміла і виправдана. Для девальваційних очікувань є всі підстави. Але назвати точні терміни не візьметься ніхто. Може, ЄВРО-2012 трохи відтермінує падіння гривні. Але цей тимчасовий приплив валюти не вирішить системну проблему хронічного від'ємного сальдо торгового балансу.