Третя міжнародна конференція Petroleum Ukraine 2011, організована консалтинговою групою А-95, видалася інтригуючою. І сталося це більшою мірою завдяки зусиллям "класового ворога" нафтотрейдерів - компанії "ТНК-ВР Коммерс".

Вона зробила гарний хід, ставши головним доповідачем на чужому заході. Всіма своїми діями "танкісти" давали зрозуміти, що введення мита на імпортні нафтопродукти - не така вже й фантастика.

Як відомо, на українському ринку нафтопродуктів існують два угруповання з діаметрально протилежними інтересами. Першу представляють нафтопереробні заводи, потужності яких в останні роки недозавантажені.

Головна причина недозавантаження - економічна відсталість українських заводів. У них набагато нижча глибина переробки та рівень відбору світлих нафтопродуктів, ніж у тих же білорусів.

Втім, самі переробники стверджують, що не можуть модернізувати свої НПЗ, тому що на це немає грошей. Мовляв, ввезти сировину і зробити з неї бензин і дизпаливо коштує дорожче, ніж відразу ввезти бензин і дизпаливо. Цікаво, що ТНК-ВР не розповідає, почому ж він закуповує нафту, і який прибуток на цьому отримує вся група компаній, яка має вибудуваний ланцюжок від видобутку сировини до продажу продукції.

Але аргументи звучать, і переробники вимагають ввести загороджувальні мита на нафтопродукти, щоб запустити свої заводи. У цьому їх підтримує Міненерговугілля. Вони навіть підписали відповідний меморандум, який, правда, не почав діяти.

Мита вже майже ввели навесні цього року, але різке подорожчання нафти не дозволило завершити розпочате. Більш того, уряду довелося знизити розмір акцизів на нафтопродукти, щоб не викликати стрибок цін на заправках.

Друге угруповання - імпортери, які ввозять в Україну ті самі нафтопродукти. На користь присутності нафтотрейдерів говорять відразу два доводи. Перший – пальне з Білорусі та Литви якісніше, ніж українське. Проте, російський дизель, навпаки, не дуже якісний.

Другий і головний аргумент - ціна в роздробі. Навряд чи після введення мит ціни залишаться на тому ж рівні. Напевно, звичайному українському автомобілісту доведеться платити більше.

ТНК-ВР зробила дійсно гарний хід. У 2010 році конференція Petroleum Ukraine була, швидше, форумом нафтотрейдерів, а нафтопереробка була представлена ​​тільки білоруськими та азербайджанськими компаніями. У 2011 ж році "ТНК-ВР Коммерс” виступила не тільки генеральним партнером заходу, але і фактично відкривала конференцію виступом віце-президента Олени Алексєєвої.

"Танкісти" висадилися на форумі численним десантом, в який був запрошений навіть колишній прес-секретар.

Східноукраїнський трейдер, який сидів поруч зі мною, сподівався почути, як же завод буде працювати з дрібним оптом. Хоча більшість хотіла подивитися в очі "топу", який просить дотувати завод через імпортні мита, які має намір ввести Міненерговугілля.

Представники компанії вирішили порівняти прибутковість Лисичанського НПЗ з прибутковістю видобутку і збуту всієї компанії "ТНК-ВР". Природно, показники заводу виглядали мізерно на тлі мільярдних прибутків.

Дискусійна панель змусила "танкістів" напружитися ще сильніше, тому що аргументи топ-менеджера нафтопереробної компанії звучали не дуже переконливо. Так і залишилися висіти в повітрі питання, навіщо обмежувати імпорт якісного пального, яке не виробляється в Україні, і чому нікого не бентежить імпорт зовсім не якісного дизеля.

Апогеєм стала заява пані Алєксєєвої про те, що Європа тільки виграє від введення мит на імпорт нафтопродуктів.

Відразу після завершення дискусійної панелі в черзі в гардероб один з експертів голосно ділився враженнями: “Порвали дівчинку, як Тузик ганчірку!”.

Трейдер зі сходу України був розчарований виступом віце-президента з продажів і трейдингу “ТНК-ВР Коммерс”. Він так і не зрозумів, кому і на яких умовах готова відвантажувати пальне вітчизняна нафтопереробка.

Потрібно сказати, що добряче всім набридла дискусія, вводити чи ні імпортні мита на нафтопродукти, знову стала гострою. На шпальтах газет знову з'являються матеріали про необхідність порятунку вітчизняних НПЗ і сімей їх працівників. У голосах імпортерів ще кілька тижнів тому звучала непохитна впевненість, що вводити мита вже не будуть.

А юристи, що відстоюють інтереси зарубіжних НПЗ, поводяться дуже в'яло, і в їх словах стає все менше впевненості. Тепер вони все частіше посилаються на меморандум, підписаний між НПЗ і урядом. У цьому документі держава зобов'язується ввести високі мита на бензин і ДП, а виробники зобов'язуються почати випускати пальне стандарту “Євро-4” і не підвищувати ціни. Чи здатні вони витримати свої зобов'язання, велике питання. Наприклад, якщо Лисичанський і Кременчуцький заводи вже почали випускати більш-менш якісне паливо, то західноукраїнські заводи не встигнуть цього зробити.

Звичайно ж, питання мит ще вирішено, інакше "ТНК-ВР" навряд чи стала б займатися піаром на чужій території. Швидше за все, основною метою їх маневру було внести сум'яття в ряди трейдерів.

Головна причина тривоги імпортерів в тому, що на імпорт відводиться всього 1 млн тонн нафтопродуктів. Для порівняння, на внутрішньому роздрібному ринку Україні щорічно продаються приблизно 10 млн тонн. Цього року з Білорусі будуть ввезені 2,5 млн тонн, а з Литви - близько 0,7 млн ​​тонн, також багато надійде дизеля з Росії. Таким чином, 1 млн тонн - це вкрай мало.

Слід сказати, що кепський настрій мають поки лише імпортери. Білоруси, які були присутні на форумі, вели себе спокійно і натякали, що якщо мита запровадять, то вони зможуть продати бензин росіянам чи полякам.

Втім, існує ще одна ймовірність. Росіяни можуть переорієнтувати білоруські НПЗ на себе, завантаживши їх давальницькою нафтою. У такому випадку, продавати нафтопродукти в Україну вони не зможуть у великих обсягах. Так що долі і гаманці українських автомобілістів можуть з великою часткою ймовірності опинитися в руках українських НПЗ і без введення мита.