Погляд з країни молодих

На початку жовтня, коли в'єтнамський прем'єр-міністр Нгуен Тан Зунг перебував з державним візитом в Україні, мені довелося поїхати у справах бізнесу у В'єтнам. Там я мав можливість переконатися, що потенціал для співпраці між нашими країнами, про який говорили в Києві, справді величезний.

Сьогодні неозброєним оком видно, що В'єтнам швидко розвивається: тут багато будують, створюється новітня туристична інфраструктура. Проте особливо помітні успіхи у сфері, яка є предметом моєї професійної уваги - у сфері IT і телекомунікацій.

Високим технологіям, як виявилося, В'єтнам приділяє особливу увагу. У Хошиміні є два великі технопарки: один - з виробництва комп'ютерного "заліза", інший - із створення програмного забезпечення. У всіх кафе міста - безкоштовний Wi-Fi.

Сучасний високошвидкісний інтернет є буквально в кожному селі! Мобільний зв'язок - стандарту 3G. Бізнес розвивається настільки успішно, що один з найбільших телекомунікаційних операторів країни "В'єттел" активно інвестує в телекоми сусідніх Лаосу, Камбоджі та у віддалені країни африканського континенту.

Мало того, саме "В'єеттел" недавно оголосив про плани інвестувати 600 мільйонів доларів в Україну. Компанія планує будувати у нас широкосмуговий інтернет, комп'ютеризувати сільські школи і забезпечити всіх школярів України нетбуками.

Нагадаю, ці інвестиції йдуть з країни, яка до 1975 року воювала, жителі якої у 1980-ті роки харчувалися лише рисом, а м'ясо бачили, в кращому випадку, у великі свята.

Впадає в око, що погоду в тутешній IT-індустрії робить молодь. Середній вік працівників - 26 років. У компанії, з якою я вів переговори, директору - 30 років, його заступнику - 32 роки, і така картина повсюдно. Справжня країна молодих!

Багато в'єтнамців здобували освіту в Україні і Росії, непогано володіють російською. Частина з них працює в місцевих вузах і навчає молодь. До того ж, в'єтнамці постійно підтримують зв'язок із своєю діаспорою в різних містах України.

Ми весь час відчували неймовірно доброзичливе ставлення в'єтнамців до нашої батьківщини. Маючи великий досвід подорожей і бізнес-спілкування, можу стверджувати: зараз в світі мало країн, які настільки лояльно ставляться до України.

Тут-то і криється колосальний потенціал для співробітництва: в'єтнамці бачать у нас своїх друзів і партнерів, і, як показав досвід переговорів, готові серйозно розглядати можливості спільних проектів. Тим більше, успішні приклади бізнесу очевидні: тут і всім відоме виробництво "Мівіна", і найбільший у Харкові аквапарк "Джунглі".

Чудово, що на рівні урядів є розуміння взаємної перспективи. На переговорах у Києві прем'єри двох країн обговорили можливість створення режиму вільної торгівлі, домовилися про співпрацю у сільському господарстві та освіті. А товарообіг, який 2010 року становив 250 мільйонів доларів, домовилися подвоїти вже 2011 року.

Наміри, безумовно, похвальні, але їх необхідно підкріплювати щоденною копіткою роботою. Зазвичай нею займаються співробітники дипломатичних представництв, які надають достовірну інформацію про події, консультують бізнесменів, допомагають їм розібратися в нюансах місцевої культури та податкового поля.

Не сумніваюся: в'єтнамці зроблять все, щоб наповнити досягнуті угоди змістом і якісно забезпечити свої інтереси в Україні. А що буде на зустрічному напрямку?

Вражаюче, але у посольстві України у В'єтнамі працює всього п'ять осіб, а посада економічного радника, одна з ключових для сфери бізнес-інтеграції, залишається вакантною. Чи можливо такими силами, в умовах відсутності профільних фахівців, якісно забезпечити присутність України на в'єтнамському ринку?