Браконьєрські капкани Митного союзу

Ще зовсім недавно, наприкінці грудня минулого року Віктор Янукович заявляв: "Вступ України у Митний союз пов'язаний зі змінами у Конституції. Якщо приймати це рішення, то значить, що перш ніж ратифікувати такий договір, навіть якщо він буде підписаний, треба внести зміни у Конституцію.

З цього питання повинно набратися 300 голосів у парламенті. Ми вивчали це питання у парламенті - це не дає нам жодних шансів. Шансів зробити ці зміни у Конституції - нуль. 300 голосів ми ніколи не знайдемо".

Втім, він обмовився, що "це конкретна проблема, яку треба долати".

Ледь минуло три місяці, як уповноважений Кабміну з питань співробітництва з РФ Валерій Мунтіян заявив, що "Україна може приєднатися до протоколу про створення Митного союзу з Росією, Білоруссю й Казахстаном у липні.

Підписання договору про створення зони вільної торгівлі з СНД очікується в травні цього року, а вже в липні, якщо буде відповідне рішення Конституційного Суду й завершиться проведення внутрішньодержавних процедур, ми зможемо приєднатися до протоколу про створення Митного союзу".

Виходить, що "проблема подолана" і 300 голосів у парламенті вже є?

За підсумками 2010 року частка країн ЄС у зовнішньоторговельному обороті України становить біля 30%. Біля 40% займає торгівля з країнами СНД. Ще 30% - торгівля з "рештою світу". За словами уповноваженого, результатом створення ЗВТ СНД стане збільшення товарообігу з країнами Співдружності на 35%.

Виникає питання - а за рахунок кого?

Очевидно, за рахунок і країн ЄС і "решти світу". Хоча саме країни ЄС досі є найплатоспроможнішим ринком обсягом 500 мільйонів чоловік - не рівня 170 мільйонам низькоплатоспроможних громадян країн Митного союзу.

А "решта світу", особливо азійсько-тихоокеанський регіон, є найбільш динамічним і перспективним ринком розвитку.

Прем'єр-міністр РФ Володимир Путін має намір приїхати до Києва у період між 11 та 15 квітня. Російський прем'єр спробує "вплинути" на переговори про створення зони вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом, а також переконати керівництво країни в необхідності вступу України до Митного союзу РФ, Білорусії й Казахстану.

Путін не збирається обмежуватися погрозами й готовий запропонувати Україні компенсаційний пакет в обмін на її згоду приєднатися до Митного союзу. За словами поінформованого джерела: "Це не обов'язково буде тільки фінансова компенсація. Україну може зацікавити й корегування деяких тарифних позицій" http://www.pravda.com.ua/news/2011/04/1/6073603/.

"Фінансовою компенсацією", напевне, знову будуть кредити російського ВТБ банку, тобто нові борги на плечі українських платників податків, а "корегування деяких тарифних позицій" Україна вже "отримала" після укладання "дуже вигідних" Харківських угод, в результаті чого платить найвищу в Європі ціну за російські енергоносії, а транспортує їх за найнижчими в Європі тарифами.

А заради чого взагалі РФ готова йти на якісь "компенсації" і "поступки"?

Очевидно, що РФ це потрібно для того, щоб на довгі роки прив'язати Україну політично і економічно: утримувати енергозалежність з одночасною підтримкою високої енергозатратності української економіки, прикріпити український експорт до російського ринку і не давати йому розвиватись на інших ринках.

А також збільшити російський імпорт, переважно сировинний, на українському ринку і російську власність на найприбутковіші українські об'єкти, особливо українську ГТС, а разом з цим усім - узалежнити українську політику від російських політичних амбіцій і "проектів", а українську економіку зробити великим споживачем російських ресурсів за найвищими цінами.

І насправді, Митний союз РФ з Білоруссю і Казахстаном це справжня кабала. Бо вже задокументовано біля 450 винятків у домовленостях про вільний рух товарів. Крім цього, ніхто не скасовував митні кордони між цими країнами і нетарифні торговельні обмеження.

Сама форма Митного союзу є диктаторською. Бо в його наднаціональній комісії Москва має 57 відсотків голосів, а Мінськ та Астана - по 21,5%. Оскільки рішення приймаються двома третинами голосів, РФ завжди блокує ті, які їй не подобаються. Непропорційною є і схема розподілу митних зборів у межах союзу: РФ отримує 86,5% коштів, Казахстан - 8,5%, а Білорусь - лише 5%.

В результаті, Мінськ взагалі роздумує про вихід із цього союзу, бо його пропозицію збільшити свою частку навіть на 0,3 відсотка досі розглядають, хоча втратила Білорусь не мало не багато, а власну газотранспортну систему.

То куди прагне вступити Україна, якщо це ще й унеможливить приєднання до зони вільної торгівлі з ЄС та суперечить вимогам Світової організації торгівлі.

Можливе несподіване і швидке приєднання до Митного союзу викликають почуття дежавю і нагадують підписання Харківських угод. Ми були в законодавчо закріпленій безпековій стратегії приєднання до НАТО, йшли до вступу в організацію, були за крок до ПДЧ, багаторічні переговори, але раптом підписали протилежні угоди з РФ.

Дуже схожа ситуація з МС. Наче ніхто не обговорював, всі заперечували, але є велика небезпека, що саме таким тихим-швидким методом Україна підпише Митний союз.

Це була б друга велика геоекономікополітична помилка України - другий крок назад.

Як не крути, а Білорусь, РФ і Казахстан - це економічно відсталі країни, порівняно з країнами ЄС. Тобто ми прагнемо до клубу відсталих країн? Країн низької платоспроможності, відсталих технологій, величезної енергозатратності виробництв, монополізованості основних ринків, тотальної корупції, диктаторських політичних режимів...

Не хотів би, щоб Україна зробила цю геополітичну помилку, тому що з нами, як з гравцем на європейському просторі, ніхто вже не захоче мати справу. Водночас, РФ завжди хотітиме заробляти на українській економіці. І жодні союзи цьому не завадять.

Це просто буде сильний аргумент для РФ - мовляв, ви тепер у нашому союзі, нікуди не подінетесь. Тоді формування цін навіть не буде предметом політичних переговорів. Ціни і тарифи будуть встановлюватись у Кремлі.

В листі Ділової ради Україна-ЄС, надісланому на адресу першого віце-прем'єра Андрія Клюєва, застерігається, що "Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану порушує конкуренцію на паливному ринку України і створює перешкоди для роботи міжнародного бізнесу і на її території, і для економік низки країн Європейського Союзу.

Створення Митного союзу має прямий вплив на Україну: воно порушує конкуренцію на ринку моторного пального в країні і становить реальну економічну загрозу для нафтопереробної галузі в Україні", - наголошується в листі.

Водночас, посол Німеччини в Україні Ганс-Юрґен Гаймзьот попередив, що митний союз з Росією унеможливить створення зони вільної торгівлі з Європою.

Якщо Україна себе пов'яже економічно через Митний союз з РФ, Білоруссю і Казахстаном це означатиме для нас два ефекти - економічна деградація у ресурсно-сировинному напрямку з поглибленням енергозалежності та, водночас, політична ізоляція зі сторони Європи. Для ЄС це буде однозначним сигналом, що Україна - не самостійний гравець, а супутник РФ.

Митний союз для України - це декілька браконьєрських капканів, які розклав нам наш "дружній" сусід: економічно-деградаційний, енергозалежний та політично-ізоляційний.

Чи попадеться Україна на ці капкани?

Чи зажене Україну в ці капкани сьогоднішня українська влада?