Справжня причина пенсійної реформи?
Пристрасті навколо пенсійної реформи не вщухають. Урядові реформатори з шкіри вистрибують, намагаючись обґрунтувати антинародні ініціативи.
Аргументи, на перший погляд, виглядають вагомо і переконливо - старіння населення, демографічна криза, хронічний дефіцит Пенсійного фонду (ПФ) тощо.
Серед улюблених "залізних" аргументів влади -світовий досвід. З аргументами "світового досвіду" можна ознайомитись тут.
Все це відверта профанація. Як відомо, головним лобістом пенсійної реформи в Україні виступає МВФ - передовий загін світового капіталізму. Цій поважній установі підспівує ще більш поважна - ООН.
Реформа прикривається шляхетними намірами скорочення бюджетного дефіциту та перспективами подальшого кредитування іноземними інвесторами, або правильніше підштовхування країни в боргову пастку.
Нещодавно відбулись парламентські слухання з питань пенсійної реформи. Доповідачі наводили ряд слушних аргументів, що дозволили б вирішити проблеми ПФ без збільшення пенсійного віку. Як не дивно, дуже, конкретно і по темі писала на цю тему і Наталя Королівська.
Коротко кажучи, засобів, які могли б допомогти вирішити чисельні проблеми пенсійного фонду вистачає. Наведемо деякі з них.
Так, головна причина дефіциту ПФ не демографічні проблеми, а загальна недосконалість економіки та наявність у її структурі великого тіньового сектору. Щороку 120 мільярдів гривень видаються людям у конвертах.
Виведення зарплати з тіні збільшить надходження до ПФ на 42 мільярди гривень. Наприклад, якщо тільки керівники підприємств приватного сектору задекларують свою зарплату лише на рівні середньої, а це близько 2240 гривень, то річний бюджет Пенсійного фонду додатково поповниться 700 мільйонами гривень.
Але для цього треба не ламати підприємців через коліно штрафами, а викинути діючий податковий кодекс з його авторами на звалище історії і переписати все начисто.
Далі. Заборгованість підприємств із заробітної плати. На початок цього року залишається не виплачено понад 1,3 мільярдів гривень заборгованості по зарплаті. Крім того, заборгованість із сплати страхових внесків без врахування списаних сум складає понад 2,2 мільярди гривень, це ще один ресурс для стабілізації ПФ.
Не забуваємо і про додаткові 1,5 мільярди гривень, які могли б надійти від операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти і від яких парламент відмовився.
Теоретично створення тільки 500 тисяч робочих місць поповнить фонд додатковими 4 мільярдами гривень на рік.
І головне, як справедливо зазначає Наталя Королевська, навіщо підвищувати пенсійний вік для жінок, щоб заощадити 500 мільйонів гривень, і при цьому на 400 мільйонів гривень збільшувати бюджет на утримання держорганів?
Отже, джерел для вирішення дефіциту ПФ вистачає, проте влада вперто підвищує пенсійний вік. Може, вона антилюдська або просто дурна? Цих її якостей ми відкидати не будемо, але розглянемо проблему глибше.
Як було зазначено вище, за Пенсійною реформою в Україні стоять жорсткі вимоги МВФ та міжнародної спільноти. Іншими словами - це вимоги світової капіталістичної системи.
Зверніть увагу - пенсійний вік для жінок 55 і чоловіків 60 зберігся до цього часу тільки в Україні, Росії Білорусі та Узбекистані - уламках соціалістичної системи, яка змусила після 1917 року розгорнути в західних країнах широкі соціальні програми.
СРСР розпався і тепер "світовий капітал" почав надолужувати втрачене. Уявімо, що уряд послухався порад громади і зберіг пенсійний вік 55/60, скориставшись альтернативними шляхами, які ми вище перелічили. Що тоді?
А тоді Міжнародний валютний фонд, уряди ЄС та інших країн, які наводять у приклад, мають пояснити своїм платникам податків, чому в такій депресивній, корумпованій, відсталій країні третього світу як Україна пенсійний вік нижчий ніж у них.
Може, варто вийти на міські площі із пляшками запальної суміші та спитати у Меркель чи Саркозі в чому причина такого парадоксу?
Зрозуміло, що демографічні проблеми в Україні суттєві і реформи проводити треба. Можливо, пенсійний вік і доведеться підвищувати, але не сьогодні, це точно.
Образно кажучи, питання пенсійного віку в Україні це передостанній постріл капіталізму в труп соціалізму.
Контрольний в голову пролунає в Росії - батьківщині першої пролетарської революції. Чекати залишилось не довго.