Давос: оптимізм, песимізм та Україна

Щороку на кілька днів штаб-квартира світової економіки переміщається у Давос.

У 2011 році головні теми Міжнародного економічного форуму - нестабільність глобальних сировинних і продовольчих ринків, зростання цін на енергоносії, пошук нових моделей росту і конкурентних переваг, зміна функцій державного регулювання у посткризовому світі. Всі ці глобальні тенденції важливі і для України.

У 2009 році основною емоцією форуму була депресія, у 2010 році - невизначеність. У 2011 році у виступах і кулуарах відчувалася атмосфера відновлення. Тим не менш, багато питань залишилися невирішеними.

Засновник форуму Клаус Шваб, наприклад, не впевнений: світова економіка вийшла з кризи, чи ми просто бачимо штучні результати колосальних зусиль.

Виконавчий директор форуму Роберт Грінхілл зазначив, що економічна система 20 століття не здатна керувати ризиками 21 століття. Наявні механізми просто перекладають ризики з одних частин суспільства на інші. Труднощі, пов'язані з подорожчанням продуктів, енергоносіїв, безробіттям, перекладаються на бідних.

Якщо не зробити висновків з кризи, то посткризова ситуація для України може стати передкризовою, і це - один з основних висновків для України. Для нашої держави необхідність реконструкції економічної моделі під нові реалії особливо актуальна.

Ми повинні не допустити, щоб економічна криза перетворилася у кризу соціальну, як у деяких країнах, і щоб вона не стала "кризою поколінь", тому що сьогодні спостерігається тенденція вирішувати проблеми за рахунок майбутнього покоління.

Україна продовжує жити в борг, і ми далі підміняємо вирішення фундаментальних проблем псевдореформами.

Не злякайте інвестиції!

Посткризовий економічний світ - цинічний. Він не вірить обіцянкам, а вимагає підтверджень. І тут нам поки хизуватися нічим. Всі благі наміри залишаються на папері, а реальний стан справ вимірюється світовим рейтингом економічної свободи, у якому Україна у 2010 році скотилася на 164-у позицію.

Наш інвестиційний потенціал залишається привабливим, але без реальних реформ, які полягають у боротьбі з корупцією, захисті прав власності, поліпшенні умов для ведення бізнесу, всі зусилля із залучення інвесторів не дадуть результату.

Інвесторів лякає наша невизначеність. Остання ініціатива віце-прем'єра Сергія Тігіпка відкликати з парламенту проект Пенсійної реформи - яскраве тому підтвердження.

Ми пам'ятаємо, як вносився, відкликався, потім знову вносився проект податкового кодексу. Тепер видано три томи роз'яснень до цього епохального документа. Нині те саме відбувається з пенсійною "реформою".

Замість того, щоб відповідно до регуляторного законодавства спочатку обговорити проект, зібрати всі думки і тільки потім вносити його до парламенту, все робиться навпаки. Верховна рада перетворилася на сміттєву корзину недопрацьованих проектів. Інвестори це чудово розуміють і не несуть свої гроші у таку країну.

У нас є шанс стати найдоброзичливішою для бізнесу країною на європейському континенті. Про це говорили представники багатьох компаній, з якими я спілкувалася у Давосі. Для цього не потрібні ніякі "непопулярні реформи". Реформи потрібні, тільки непопулярними вони повинні бути для бюрократів, а не для людей.

Мусять працювати закони, а економічна свобода повинна бути не на папері, а в головах чиновників. Як справедливо зауважують інвестори, нормальна економіка працює як банк: вклав долар - заробив 10 центів. Наша економіка працює навпаки: вклав долар, а забрали 10.

Курс на розумну економіку

Зміна структури економіки - одне з головних завдань. Світовий дефіцит товарів і природних ресурсів у найближчі роки призведе до того, що виробництва з високою собівартістю опиняться за бортом ринку. Ключовий ризик для української промисловості - залишитися на старому технологічному фундаменті.

Лідером у сучасному світі стане той, хто зможе максимально наростити частку продукції з високою доданою вартістю. Продовження ставки на сировинний експорт - це шлях до економічної нестабільності і ризиків повторення кризи.

Необхідно розвивати три пріоритетні напрямки: імпортозаміщення, розвиток внутрішнього ринку та виробництво конкурентного експорту. Однак найголовніше - Україні слід змінити структуру економіки, відмовитися від "важкої" економіки 20 століття і почати будувати"розумну" економіку 21 століття.

В Україні необхідно розвивати малий і середній бізнес, формувати середній клас. Саме середній клас стане "подушкою економічної безпеки", яка знизить вплив світових коливань на українську економіку. Тому пріоритетне завдання сьогодні - підтримка середнього класу через боротьбу з бідністю та безробіттям.

Безробіття залишається глобальним пріоритетом. Ми повинні розвивати мале підприємництво як форму зайнятості населення. Ми повинні спрощувати податкове законодавство і знижувати податкове навантаження. Весь світ йде цим шляхом.

Президент США Барак Обама запропонував зниження корпоративних податків, при цьому податкові пільги для великих компаній він пропонує скасувати. Також на п'ять років будуть заморожені федеральні витрати.

Прем'єр Великобританії Девід Кемерон заявив, що Європі необхідний агресивний трансконтинентальний поштовх для підприємницької ініціативи. Якщо це дійсно так, то Україна рухається не у світовому тренді. Український уряд надає пільги великому бізнесу, а малі і середні підприємці піддаються державному терору.

Реалізм і готовність жити за коштами - один з головних висновків для всіх країн світу. Як сказав у Давосі Паоло Коельо, життя полягає не в тому, щоб отримати хороші карти, а в тому, щоб уміти добре грати тими картами, які є.

Цей урок слід добре вивчити українській владі, яка збільшує витрати на себе, змушуючи платити за це людей - податками, тарифами, зростаючими цінами.

Сигнал для світу та України

Світова економіка зіштовхнулася з інфляційними процесами, безробіттям і, як результат, - соціальною і політичною нестабільністю. Протести у Тунісі та Єгипті підтверджують таку тенденцію. І це - ще один урок для української влади.

Він полягає у тому, що політика повинна бути ближчою до людей, економічне відновлення мусить приводити до поліпшення якості життя громадян.

Індекс споживчих цін у країнах, що розвиваються, таких як Україна, на дві третини складається з продуктів харчування, витрат на транспорт та енергоносії. Коли ці показники ростуть - різко підвищуються соціальні витрати. Тому світ шукає нові моделі зростання, плодами якого могли б скористатися широкі верстви населення.

Тільки такі моделі повинні приносити користь країні, суспільству, а не лише окремим чиновникам. Я б порівняла реформи з добривами. Якщо використовувати добриво з розумом - підготувати землю, розрахувати дозу, акуратно внести, - тоді є шанс зібрати гарний врожай. А якщо просто вивалити на полі купу гною, нічого не вийде.

Якщо будемо і далі вивалювати на людей плоди життєдіяльності чиновників замість поліпшення якості життя, ми не пожнемо в Україні нічого, крім соціальних протестів і політичної нестабільності.

Сьогодні Україна в черговий раз стоїть перед вибором: зробити висновки з кризи, максимально використовувати посткризовий етап для формування своїх конкурентних переваг, створення вільної економіки 21 століття або повернутися у передкризовий етап і стати на шлях економічного рабства.

Відновлення світової економіки, яке почалося у 2010 році, давало Україні шанс продемонструвати свій потенціал. Проте цю можливість український уряд не використав. Тому 2011 рік повинен стати роком пробудження української економіки.

Ми не маємо права ще рік просидіти біля світового економічного моря і чекати гарної економічної погоди. Інакше є небезпека, що ми опинимося вже не на узбіччі розвитку, а в економічній прірві, що спричинить соціальні протести і політичну нестабільність.

Україні потрібна економічна політика, спрямована на формування нової, "розумної" економіки 21 століття, яка зробить нашу країну конкурентною у світі і дозволить уникнути соціальної катастрофи.