П'ять найважливіших принципів для G20

Світові економіки стають більш взаємозалежними, ніж коли-небудь, але економічний націоналізм, протекціонізм і політика "розорення сусідів" загрожують зв'язкам, заснованим на довірі та співпраці, які справді необхідні глобалізованій економці.

Щоб запобігти ще одному подібному чи гіршому економічному спаду, лідери 20 найбагатших країн повинні вжити рішучі дії на що проходить раз на півроку високої зустрічі "великої двадцятки" для розробки широкомасштабного плану заходів щодо забезпечення більш збалансованого, рівноправного і стійкого зростання світової економіки, а також для контролю над його суворої реалізацією.

Для цього вони повинні керуватися п'ятьма принципами.

По-перше, хоча необхідно вирішувати проблеми, пов'язані з відмінностями в торговельній та економічній політиці, необхідно також активно протидіяти недалекоглядній особистій вигоді.

Слід приборкувати надмірні профіцити одних країн і надмірні борги інших, що підживлюються заниженими курсами валют і безконтрольними державними витратами, відповідно.

Країни повинні взяти на себе зобов'язання не обмежувати експорт ключових природних ресурсів з політичних міркувань, а також робити все можливе для підтримки та сприяння розвитку відкритих ринків, заснованих на принципах взаємної вигоди та довготривалої стійкості.

Щоб добитися цього, всі найбільші гравці повинні постійно прагнути до вільної торгівлі в рамках справедливої і рівноправної світової системи і повинні передавати це прагнення шанобливо і наполегливо своїм власним народам.

Як дві найбільш значні світові торговельні держави, США і Китай повинні боротися у своїх власних країнах з тенденціями встановлення прихованих бар'єрів або недоречних дій з метою заспокоєння внутрішньої суспільної думки.

Всі економіки повинні усувати внутрішні негаразди, які можуть супроводжувати звільнення ринків.

По-друге, необхідно докладати набагато більше зусиль по руху вперед у плані багатосторонніх торговельних угод, особливо в завершенні Дохійського раунду торгових переговорів.

Хоча поширення двосторонніх торговельних угод в усьому світі є позитивним явищем, світова економіка сильно постраждає, якщо ці угоди будуть відбуватися за рахунок всеосяжних угод, за допомогою яких можна домогтися експоненціально більше для підживлення світового економічного зростання.

По-третє, в контексті все більш взаємозалежної світової економіки кредитно-грошова і податково-бюджетна політика всіх країн повинна узгоджуватися в ще більшій мірі.

"Велика двадцятка" повинна зробити набагато більше для гармонізації економічної та торговельної політики різних країн і континентів з метою каталізації світового економічного зростання. Непотрібні бар'єри для міжнародних потоків капіталу та прямих іноземних інвестицій необхідно усувати в міру посилення економік.

Також, ми повинні рухатися набагато швидше в бік ринкового встановлення курсів валют у всьому світі і в бік усунення масивної заборгованості багатьох країн, що розвиваються.

"Велика двадцятка" також може відігравати більш сильну роль у розвитку навичок регулюючих органів у глобально взаємозалежному середовищі і повинна розробити взаємоузгоджену нормативно-правову базу для фінансових ринків, що розвиваються.

По-четверте, необхідно зробити набагато більше для розкриття величезного людського та економічного потенціалу 1,4 мільярда людей світу, що живуть у злиднях без будь-яких реальних перспектив.

Щороку 9 мільйонів дітей помирають, не доживши до свого п'ятого дня народження, 69 мільйонів дітей шкільного віку не відвідують школи, у 884 мільйонів людей немає доступу до безпечної питної води, а 2,6 мільярди живуть в антисанітарних умовах.

Надання освіти і нових можливостей бідним і тим, що проживають у несприятливих умовах верствам населення всього світу, в тому числі жінкам, це не тільки моральний обов'язок, але й одна з кращих інвестицій в довготривале економічне зростання, яку, в принципі, можуть зробити світові лідери.

Країни "великої двадцятки" мають взяти на себе ініціативу у здійсненні даного завдання.

Нарешті, необхідно сприяти розвитку новаторства як довготривалого джерела економічного зростання.

Для цього потрібно підтримувати більш ефективні інвестиції в освіту, дослідження і розвиток, підвищуючи захист інтелектуальної власності і сприяючи розвитку нових міжнародних спільних зусиль у вирішенні спільних проблем в енергетиці, захисту навколишнього середовища, охороні здоров'я та інших областях.

У заяві про принципи, зробленій 23 жовтня міністрами фінансів "великої двадцятки", є багато правильних гучних слів про деякі з даних проблем.

Але слова міністрів та глав держав залишаться лише словами, подібно до того як вже траплялося на попередніх високих зустрічах "великої двадцятки" в Лондоні і Торонто, якщо країни-учасниці не втілять слова в дії.

Оскільки Америка зараз менше здатна грати провідну роль в управлінні світовою економікою, відповідальність, в деякому розумінні, тепер перейшла до "великій двадцятці" (з США і Китаєм в авангарді), яка повинна задати тон співпраці і узгодженості, як на словах, так і в ділі, що дозволить направляти світове економічне зростання у XXI столітті.

Якщо лідери "великої двадцятки" не зможуть взяти на себе цю відповідальність і замість цього виберуть шлях економічного націоналізму, майбутнє може виявитися сумним.

Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік

Переклад з англійської - Тетяна Грибова