Сталінградська полонянка
Українські бухгалтери повинні бути не лише добрими рахівниками. Щоб убезпечити себе від переслідувань, вони мають бути юристами. Більш того, їм належить бути юристами-міжнародниками найвищого ґатунку.
Звитяжні українські правоохоронці радісно відзвітували народу про затримання у Волгограді Марії Кушнір - колишнього бухгалтера "Нафтогазу". Нещасній жінці інкримінують злочин, за якій їй "світить" більше трьох років ув'язнення.
Головний чільник українських "особістів" так визначив провину бухгалтера: "Ее функцией было только поставить нужную подпись. Именно она дала команду поставить газ на баланс "Нафтогаза" и подписала первичный документ".
Тобто чекісти вважають, що бухгалтер державної компанії винна у тому, що виконала наказ уряду держави. Це спричинило справжній шок у професійних колах. Ще б пак, адже світ перевернувся.
Раніше бухгалтерів кидали до буцегарні за те, що вони списували активи з державних балансів, тепер саджають за те, що активи на баланс державного підприємства були оприбутковані.
Раніше бухгалтерів судили за невиконання урядових вказівок, тепер вони мають шанс опинитися за ґратами через виконання владних настанов. Відбувається професійно-етична дезорієнтація.
Законодавство справді містить норму про те, що бухгалтер не може обліковувати операції, документальні підстави яких є незаконними. Проте, зважаючи на обставини, ця норма навряд чи може бути використана проти Кушнір.
Якщо питання про законність операцій із спірними обсягами газу "РосУкрЕнерго" довелося розглядати аж у Стокгольмському суді, то це означає, що ця проблема аж ніяк юридично не однозначна. Невже бухгалтер "Нафтогазу" могла заздалегідь визначити незаконний статус оборудки?
Будь-який бухгалтер, виконуючи свої службові обов'язки, перш за все, виходить з припущення, що дії керівництва компанії відповідають закону. І тільки у тих випадках, коли бухгалтер має беззаперечні підстави вважати, що це не так, він може дозволити собі розкіш не підкоритися волі керівництва.
Визначення статусу документів - це справа суто юридична. Відтак бухгалтер стає заручником тих суджень, які надають йому правники його підприємства. А у нас, як відомо, скільки юристів, стільки і суджень.
Для того, аби бухгалтер державної корпорації відмовився виконувати накази свого керівника та саботувати прямі вказівки Кабміну, він мусив би мати такий же рівень міжнародно-правової обізнаності, як і стокгольмські судді.
Отже, законослухняні українські бухгалтери повинні бути не лише добрими рахівниками. Щоб убезпечити себе від переслідувань, вони мають бути юристами. Більш того, їм належить бути юристами-міжнародниками найвищого ґатунку.
Чи не занадто високі вимоги до українських бухгалтерів висувають лицарі плаща та кинджала з "холодними серцями та чистими руками"?