Українська правда

Європейські ілюзії Януковича

7 вересня 2010, 14:06

Поїздка Віктора Януковича в Німеччину з метою долучитися до співпраці з Європейським Союзом, як і намагання його попередника зробити приблизно те саме, з самого початку була приречена на провал.

Такі візити треба ретельно готувати не тільки і не стільки з позиції протоколу, скільки з позиції інтересів обох країн. На жаль, МЗС, який їх готує, не врахував поточні та перспективні інтереси Німеччини. А без цього будь-яка подібна зустріч втрачає сенс.

По-перше, Німеччина майже не зацікавлена у співпраці з Україною, оскільки українська промисловість значною мірою може конкурувати з німецькою. Поки що номінально.

Німеччина може бути зацікавлена хіба що у сільському господарстві України та пов'язаному з ним сільгоспмашинобудуванні. Цей напрям співробітництва може зменшити ризики неврожаю у Німеччині.

По-друге, чекати фінансової допомоги з боку Німеччини теж не доводиться, оскільки вона має проблеми дефіциту бюджету - як власні, так і загальносоюзні, перш за все, у Греції, а також потенційно ще у 10-15 країнах ЄС.

По-третє, Берлін цікавить конкуренція України та Росії у сфері транспортування газу, тому він не буде брати участь у модернізації української газотранспортної системи. Заради ввічливості Меркель пообіцяла розглянути це питання, хоча нічого робити не буде.

По-четверте, Німеччину значно більше цікавить співробітництво з Росією, ніж з Україною, оскільки перша розглядається як її довгорічна і головна сировинна база.

По-п'яте, на відміну від Януковича, Меркель добре знає економічну географію, а тому не помиляється щодо інтересів своєї держави навіть без допомоги МЗС.

По-шосте, до відкриття північної гілки російського газопроводу Меркель буде дуже обережною у стосунках з Україною, обіцяючи співробітництво, але при цьому озираючись на інтереси Росії.

По-сьоме, офіційне визнання необхідності співпраці з Україною з боку Німеччини призведе до перетікання фінансових ресурсів з країн ЄС до України, де рівень кредитних ставок та ефективність інвестиційних проектів значно вища, ніж у Європі. Ні Німеччина, ні ЄС у цьому не зацікавлені.

По-восьме, після випадку з представником фонду Аденауера в Україні, який був затриманий в аеропорту "Бориспіль" СБУ на десять годин, Меркель, яка очолює цей фонд, була вкрай розгнівана, і це передалося всім урядовцям.

По-дев'яте, практика нинішньої української влади, яка направлена на утиск преси, до чого німці вкрай чутливі, призвела до того, що відповідні служби німецького уряду подали Меркель доповідну про це саме перед приїздом Януковича у Німеччину.

По-десяте, до офіційного візиту Януковича посольство Німеччини в Україні для глави свого уряду підготувало огляд суспільно-політичного становища в Україні.

Туди увійшли матеріали щодо сумнівного відчуження державної резиденції "Межигір'я" на користь Януковича, приватизаційні оборудки Азарова з держвласністю на свою користь і отримання заступником глави Адміністрації президента Герман подарунків у вигляді годинників з діамантами на суму у 28 і 56 тисяч доларів.

Німеччина знає: в Україні корупція починається зверху.

Зміст кількох наведених пунктів був переданий автору в ході його півгодинної телефонної розмови з економістом Петром Бабіченком, який живе у Німеччині і входить до кола осіб, наближених до уряду цієї держави. Втім, чи не вся наведена тут інформація була оприлюднена німецькими засобами масової інформації.

Видається дивним, чому посольство України в Німеччині, напевно знаючи про настрої Меркель та її підлеглих щодо України та його керівництва, не зупинило цей візит? Чому це не зробило українське МЗС? Чи попереджала президента про настрої у Берліні зовнішня розвідка?

У такій ситуації можна припустити лише одне. Всі установи України, які відповідають за зовнішні зв'язки, по-перше, малокваліфіковані, а по-друге, просто бояться говорити і писати правду. Вони оприлюднюють лише те, що бажає почути керівник.

Дивним чином це збігається з результатами поїздки Януковича до США. Аналітики в Україні та Америці назвали її провальною, хоча пропагандистський апарат Адміністрації президента намагався видати її за прорив у стосунках двох країн.

Все це є ознакою авторитарного режиму влади, який постійно продукує ілюзії та припускається помилок. Так було у Сталіна з пактом Рібентропа-Молотова, у Хрущова з договором між СРСР і Кубою 1961 року, у Брежнєва щодо розрахунку на міць Варшавського договору, який розвалився ще до розвалу СРСР. Так є і зараз.

На тлі європейських ілюзій президента Януковича краще проглядається хибність не тільки зовнішньої політики авторитарного керівника держави, але й небажання іноземних держав співробітничати з Україною в економічній сфері.

Не секрет, що 90% іноземних інвестицій приходить до України з Кіпру та Британських Віргінських островів. Це офшорні зони, де українські олігархи ховають від оподаткування прибутки вітчизняних підприємств. Потім ці гроші переводяться на рахунки підставних фірм і перетворюються на іноземні інвестиції.

Скільки вкрав в Україні, майже стільки у неї і вклав, але нібито від імені іноземних інвесторів з іноземними прізвищами, які мають лише власний комп'ютер.

При цьому ці крадії в Україні навіть не ховаються. Їх прізвища відомі. У країнах ЄС, США, Канаді, Австралії, Таїланді чи Ізраїлі їм не дозволять прямо вкладати брудні кошти. З їх відмиванням ці країни ведуть жорстку боротьбу.

Якщо керівник держави знає про це і робить вигляд, що все гаразд, то його закордоні поїздки повинні сплачуватися за його власний кошт, бо інакше це можна розцінювати як туристичну поїздку за гроші пересічних громадян.

Поїздки прем'єра Тимошенко на розвантаження ліків у різні міста України та поїздки по світу Януковича - це одне і те ж марнотратство коштів платників податків.

Підсумки поїздки Януковича до Китаю можна було спрогнозувати завчасно. Пекін цікавиться українською сировиною та високими технологіями у літакобудуванні та космічній галузі, які ця країна не може отримати в розвинутих країнах.

Швидше за все, поїздка Януковича до Китаю коштуватиме більше, ніж майбутні дивіденди від співпраці з Пекіном. Отже громадяни України стануть ще біднішими. То, може, буде дешевше, щоб президент трохи повчився економічній географії світу?