Євро: швидше мертвий, ніж живий

Читаю сумні прогнози Банку міжнародних розрахунків, зроблені ним у щорічній доповіді, і дивуюся.

Ні, не констатації, що вжиті антикризові заходи мають безліч "побічних ефектів". І не тому, що боргова криза в єврозоні ставить під загрозу початок економічного відновлення. Це, як кажуть, і їжаку зрозуміло.

Не дивують мене і прогнози щодо майбутньої економічної кризи. З даними судженнями я якраз абсолютно згоден, бо розумію існуючі передумови цих явищ.

Не згоден я з достатністю пропонованих методів запобігання подальшим кризам. Вони ж бо - економічні, а пропоновані реформи - суто фінансові.

Чому фінансисти пропонують фінансові заходи, зрозуміло. Це як у відомому анекдоті про хірургів і терапевтів, де кожен пропонував лікувати одне і те ж своїм методом, а результат виявився сумним. Лікування має бути комплексним.

Фінанси у даному випадку - інструмент для лікування економіки. Якщо вона хвора, треба лікувати її, а не інструмент. Скільки б ми не вдосконалювали скальпель, успіх операції залежить від кваліфікації хірурга, тобто від його вміння поставити правильний діагноз і грамотно видалити корінні причини хвороби, а не її наслідки.

Зокрема, у слабких країнах євро рятують шляхом затягування поясів і величезних вливань з боку сильних держав. В інших країнах єврозони - регулюючи фінанси і виробництво. Усі ці заходи не можуть бути успішними, бо не зачіпають причин недуги. Рекомендація експертів стандартна: урізати витрати.

Якщо залишити все як є, вони самі уріжуть, правда, шляхом девальвації євро. Даючи таку пораду окремим країнам, вони намагаються утримати курс євро і тим самим врятувати доходи громадян і підприємств більш благополучних країн.

Це - черговий приклад, як можна раз у раз наступати на граблі. Безглузда боротьба з наслідками, яка не зачіпає причин, що їх породжують.

У кожній країні ЄС - свої податкова та дозвільна системи, структура власності на засоби виробництва з більшою або меншою часткою держави і більшим чи меншим рівнем монополізації. Це породжує різні рівні успішності економік. Єдина валюта веде до компенсації більш успішними країнами дефіцитів бюджетів інших.

Висновки наступні.

1. При різних внутрішніх правилах гри єдина фінансова система не може бути стабільною.

2. Умовою внутрішньої стабільності єдиної фінансової системи кількох країн є однакова успішність їхніх економік.

3. Гарантією однакової успішності економік є однаковість внутрішніх правил гри.

Наразі друга і третя умови не виконуються, тому маємо те, що маємо.

Введення євро слід визнати передчасним. Підтверджують це значні коливання курсу євро протягом усієї його короткої історії і нинішня ситуація, коли на його порятунок країни-донори змушені виділяти колосальні кошти платників податків. Ця ситуація - найсильніший дестабілізуючий фактор світової економіки.

Втім, і без проблем єврозони завжди були і є умови, які викликають кризи різного рівня. Ринкова економіка є саморегулюючою системою із зворотними зв'язками, які виникають в результаті взаємодії ринків праці, капіталу, товарів і послуг. Тому, впливаючи тільки на ринок капіталу, вилікувати економіку в цілому неможливо.

Якщо ми хочемо уникнути криз, підхід повинен бути комплексним. Для усунення будь-якої проблеми передусім необхідно її всебічно дослідити - встановити причинно-наслідкові зв'язки і знайти корінні причини, що породжують негаразди. Далі - справа техніки: усунеш причини - зникне проблема.

Чим менш досконала взаємодія ринків праці, капіталу, товарів і послуг, що визначається законами і нормативними актами, тим гірші результати. Класова боротьба виникає як результат поганого налаштовування взаємодії цих ринків. Вона або змушує вдосконалювати систему, або розвалює її.

Одними реформами світової фінансової системи та фінансових систем окремих країн не обійтися. Треба послідовно вдосконалювати правила гри. Слід розробити економічну систему, близьку до оптимальної. Критерієм оптимальності є рівень поєднання вигоди громадян, виробників товарів і послуг та держави.

Та країна, яка першою це зрозуміє і реалізує, забезпечить собі безкризовий розвиток і лідируючу позицію у світовій економіці.