Логопеди і диверсифікація

З розвитком українського фондового ринку компанії з управління активами зацікавляться більш широкою диверсифікацією відкритих інвестфондів. ДКЦПФР буде зобов'язана встановити чіткі правила гри, щоб, наприклад, фонди облігацій не купували акції.

Українські фондові індекси UX і PFTS за останній рік зросли більш ніж учетверо - на 360% та 313% відповідно, продемонструвавши найкращий показник серед усіх світових фондових майданчиків.

Здавалося б, вклавши кошти в український індексний фонд рік тому і купивши його паї на 1 тисячу гривень, інвестор сьогодні отримав би 4 тисячі гривень. В усьому світі індексний фонд повторює індекс і зростає або падає разом з ним.

Однак в Україні у біржових індексах питома вага деяких паперів сягає 15%, а диверсифіковані фонди, згідно із законодавством, не мають права купувати один папір на більш ніж 5% вартості чистих активів.

Значить, вони не можуть "повторити" індекс. Якщо ДКЦПФР вважає, що понад 5% інвестувати в один папір не можна, то виняток треба зробити хоча б для індексних фондів. Адже немає резону створювати їх без чіткого повторення індексу.

З цієї причини "буму" створення індексних фондів у країні не відбулося. Надмірна зарегульованість невенчурних фондів стримує розвиток ринку публічних інститутів спільного інвестування. І коли це обмеження знімуть, ринок очікує зростання кількості та розмірів індексних фондів.

Наразі ж кожен викручується, як може. Клієнти керуючих компаній, надивившись на кращі світові зразки, вимагали від КУА можливості інвестувати в індексні фонди.

У назві такого фонду завжди повинна бути зазначена назва індексу, за зразком якого він інвестує активи. Частки кожного цінного паперу в індексному кошику та портфелі фонду повинні збігатися.

В умовах тиску народних мас і законодавчих заборон довелося іти на різні виверти, вигадуючи хитрий індекс, що включає у себе все.

Так, КУА "Сократ", нині КУА "Піоглобал Україна", для портфеля акцій "Преміум-фонду Індексний" як еталон взяла індекс ПФТС, додавши портфель інструментів з фіксованою прибутковістю, який відповідає саморобному облігаційному індексу "Сократа" і включає цінні папери найбільш надійних і дохідних емітентів.

Компанія пояснювала, що це дозволить уникнути значного падіння вартості цінних паперів фонду в періоди корекції ринку. Тобто, в індекс інвестуємо, але йому не довіряємо, а підстраховуємося облігаціями та депозитами.

КУА "УкрСиб Ессет Менеджмент" створила індексний фонд "УкрСиб Індексний". Це інвестиційний фонд закритого типу у формі акціонерного товариства. І в цьому випадку у назві фонду не було назви індексу.

Через форму створення закритого недиверсифікованого корпоративного фонду компанія з управління активами при великому банку не змогла зібрати у фонд істотні кошти - його активи не перевищували 1 мільйона гривень.

Серед останніх прикладів - фонд індексних акцій "Аргентум" КУА "Драгон Есет Менеджмент". Саме "фонд індексних акцій", а не індексний фонд акцій - хоча для непрофесіонала обидва вирази тотожні, може дотримуватися встановленої законом диверсифікації - не більше 5% активів фонду в одній акції.

Не менше 60% своїх активів цей відкритий пайовий диверсифікований інвестиційний фонд вкладає у найбільш ліквідні акції, що входять у ці індекси ПФТС та Української біржі, а для підтримки достатньої ліквідності не менше 10% активів розміщує на депозитах у провідних українських банках.

Український законодавець розділив інвестиційні фонди на категорії - корпоративні та пайові, типи - відкриті, інтервальні та закриті, і види - диверсифіковані та недиверсифіковані.

Слово "недиверсифіковані" у російському варіанті надто довге, воно має аж десять складів. Далеко не кожен може його вимовити. Експеримент показав: виходить переважно з четвертої спроби. Крім одного випадку. І це був лікар-логопед.

По-українськи звучить трохи краще - лише вісім складів, але легше від цього не стає. Здавалося б, якщо таке складне слово зустрічається у тексті закону - воно повинно мати глибокий сакральний або сакраментальний сенс.

Слово "диверсифікація" походить від латинських divers - різний і facere - робити. Диверсифікація активів або інвестування коштів у різні активи - найважливіше правило інвестора. "Не складай всі яйця в один кошик!" - говорить приказка. Таким чином, диверсифікація активів фонду повинна сприяти зменшенню ризику.

Однак розробники закону спробували нав'язати своє бачення кошиків для яєць. Якщо у світі під диверсифікацією розуміють різноманітність активів, то український законодавець вказує, у першу чергу, на диверсифікацію класів активів, іншими словами, не просто різні кошики, а ще й зроблені з різних матеріалів.

Наприклад, у попередній версії закону "Про інститути спільного інвестування" було зазначено, що частка акцій у диверсифікованому фонді не може складати більше 40%, а держпаперів - не більше 50%.

Чи зменшує ризики таке розуміння диверсифікації? До певної міри. Але в той же час виникає питання: чому саме 40% акцій, а не 33%? Невже чим менше обмежуюче число, тим менші ризики?

Насправді, надмірно обмежуючи деякі класи активів, розробники нормативної бази змушують керуючих інвестувати у ті активи, які їм у даний момент абсолютно не подобаються, особливо під час кризи. А диверсифікація вимагає!

Часто виникає дилема: рятувати гроші клієнтів чи дотримуватися закону? Кожен керуючий вирішує по-своєму, але навіщо у законі створювати приводи для мук?

В останній редакції закону "Про інститути спільного інвестування" від 13 лютого 2009 року деякі обмеження зняті, але підхід залишився. Все така ж диверсифікація за класами активів для всіх відкритих та інтервальних фондів.

Опоненти заперечать, що саме таке розуміння диверсифікації і заборона на велику частку акцій у портфелях врятувало багато ПІФів від серйозних проблем під час кризи. Але ж це і створило дані проблеми!

Ніякий відкритий або інтервальний фонд, у тому числі й облігаційний, не міг обійтися без акцій у портфелі, не порушуючи закон. Ніякий відкритий або інтервальний фонд не міг обійтися без корпоративних або банківських облігацій у портфелі, не порушуючи норму про диверсифікацію.

У 2006 році в Інвестиційній групі "Універ" з'явився фонд "Ярослав Мудрий - фонд акцій". Це мав бути відкритий пайовий фонд, що інвестує більшу частину активів в акції українських емітентів.

Але тоді існувало обмеження на частку акцій у портфелі диверсифікованого фонду, тож йому довелося вказувати, що він вкладатиме в акції максимальну частку активів, дотримуючись усіх вимог з диверсифікації. Інакше "Ярослав" не міг бути відкритим фондом, адже усі відкриті - обов'язково диверсифіковані.

Якщо на початку розвитку ринку ІСІ в Україні усі відкриті фонди були однакові - до 40% активів інвестували в акції українських емітентів, 20% - у корпоративні облігації, а решту коштів - в ОВДП, депозити та інші активи, то зараз так звану диверсифікацію розширили.

Тепер фонди можуть інвестувати значно більші частки обсягом до 90% в акції та облігації. У перспективі буде з'являтися все більше спеціалізованих фондів - індексних, фондів акцій та облігацій. Це будуть реальні фонди, а не ті, що існували недавно. Тоді компанія афішувала, що вкладає гроші інвесторів в облігації, а при падінні ринку акцій виявлялося: усі гроші - в акціях.

Зразком може служити російське законодавство про інститути спільного інвестування, яке дозволяє публічні фонди більше десяти видів - акцій, облігацій, змішані, індексні, галузеві індексні, фонди грошового ринку, фонди фондів - і встановлює їх жорстку регламентацію.

Тобто відкритий фонд грошового ринку не має права купувати акції, хоча в Україні можна назватися таким фондом і купувати все, що завгодно, аж до нерухомості.

Можливо, наразі подібне розмаїття і передчасне для українського фондового ринку через його нерозвиненість, але через кілька років таке завдання постане.

Про ширшу диверсифікацію своїх фондів задумаються компанії з управління активами, а потім, поза сумнівом, ДКЦПФР зобов'язана буде встановити чіткі і прості правила гри з метою прозорості та захисту інвесторів.

І щоб було зрозуміло без лікарів-логопедів.