Діагноз: країна третього світу

З дитинства чуємо, що паління шкідливе для здоров'я. Тим не менш, майже кожен другий українець - з цигаркою. Цій пристрасті підвладні і чоловіки, і жінки, і підлітки. І це не дивлячись на низку антитютюнових законів та підвищення акцизів.

Що ж штовхає пересічного українця до шкідливої звички, і який економічний зиск має держава від підтримки тютюнової галузі?

Чим тільки не намагаються виправдати паління виробники. Це і стимулюючий вплив на мозок, і покращення пам'яті, і зменшення ризику захворіти хворобою Паркінсона чи Альцгеймера. Це антидепресант і навіть антиалерген.

Крайня межа цинізму виробників - їхні програми соціальної відповідальності щодо запобігання палінню серед молоді. Схоже на жарт "бджоли проти меду".

Недавно пресу накрила навіть не хвиля, а інформаційне цунамі про зразкове наповнення державного бюджету за рахунок відрахувань тютюнових компаній.

Лідерство у рейтингу найбільших платників податків України за підсумками 2009 року перейшло від металургів до тютюнової та лікеро-горілчаної промисловості. Акцизні збори із сигарет за 2009 рік збільшилися у 2,5 рази, принісши казні 8,5 мільярда гривень, що на 5,5 мільярда гривень більше, ніж у 2008 році.

На жаль, оцінити, як змінилися суми податку на прибуток та ПДВ, що були сплачені тютюновими компаніями, неможливо. Вони не оприлюднили результати своєї роботи за 2009 рік, а Держкомстат окремого обліку не веде.

За інформацією ДПА, три найбільші транснаціональні компанії, що працюють в Україні, дали у 2009 році 8% коштів у зведений бюджет країни.

Чому флагмани таких секторів вітчизняної економіки, як металургія чи хімічна промисловість, не продемонстрували подібних результатів? Питання риторичне. Вимагати субвенції та дотації з держбюджету - вони перші, а податки нехай платять американці, вони ж, як стверджує один російський сатирик, "тупые".

Може, час співати осанни тютюновим компаніям? Вони і бюджет наповнюють, і робочі місця створюють. Чому б тоді не налагодити виробництво героїну? І робочі місця з'являться, і гроші до бюджету такі підуть, що інші галузі можна буде звільнити від оподаткування на сто років уперед.

А тепер серйозно: чи потрібна українській економіці тютюнова галузь?

У 2009 році сектор приніс українському бюджету 8,5 мільярда гривень тільки акцизів. Плюс до цього - податок на прибуток та ПДВ. Оскільки даних за цими показниками немає, припустимо, це ще 3 мільярди гривень.

Інший позитивний фактор діяльності тютюнових фабрик - працевлаштування 3 764 працівників, що складає близько 170 мільйонів гривень фонду оплати праці. Таким чином, соціально-економічний ефект становить десь 12 мільярдів гривень.

Які цифри можна покласти на протилежні шальки терезів? За даними Держкомстату, за 2008 рік від хвороб, пов'язаних з палінням, в Україні загинуло 110 тисяч осіб, 10% з них - пасивні курці. З 900 тисяч осіб, хворих в Україні на рак, як мінімум, 500 тисяч занедужали через паління.

Лікування раку на третій стадії коштує 25-30 тисяч доларів. Середня вартість курсу, включаючи діагностику та реабілітацію, в Україні складає лише 3 тисячі доларів. Отже, державою і громадянами витрачається 12 мільярдів гривень при необхідних 120 мільярдах гривень на повноцінне лікування тільки онкохворих.

Однак паління - це і серцево-судинні захворювання, смертність від яких навіть більша, ніж від онкології. Скільки коштують якісні ліки, скаже будь-який гіпертонік.

А скільки держава має витратити грошей на медичну інфраструктуру та профілактичні заходи? Як підрахувати втрату для сім'ї працездатного годувальника, а для дитини - батька або матері? Як підсумувати збитки від деградації національного генофонду?

Заплановані проектом Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року 9 мільярдів гривень на цьому тлі виглядають щонайменше смішно.

Розвинені країни вже давно зрозуміли економічні наслідки діяльності для держави і суспільства тютюнових транснаціональних компаній.

Як відзначила голова Всесвітньої організації з охорони здоров'я Маргарет Чен, тютюнові компанії шукають нові засоби та шляхи розповсюдження отрути. У центрі їхньої уваги - слабкі місця у законодавстві найбідніших країн третього світу, де антитютюнове законодавство не таке суворе, як у розвинутих країнах.

Чен назвала тютюнові компанії "безжалісними та брехливими", оскільки вони, з одного боку, постійно вимагають "діалогу" та врахування їх інтересів, а з іншого - за допомогою яскравої реклами пропагують власну продукцію серед дівчат та молодих жінок країн третього світу, вибравши їх новою мішенню.

В Україні панують американські транснаціональні тютюнові компанії. І це не дивно, адже США - найкрупніший виробник сигарет, який володіє 70% світового ринку. Виручка виробників сягає 400 мільярдів доларів на рік. Американські тютюнові корпорації заробляють більше завдяки експорту, ніж внутрішнім продажам.

Для здобуття ринку підходять всі засоби, і не тільки рекламні. Наркоману потрібно весь час підвищувати дозу, тому вміст нікотину у сигаретах зростає. З 1997 року по 2005 рік його вміст збільшився у середньому на 11%. Людство звикає до нікотину, і для досягнення наркотичного ефекту його треба все більше.

Однак звинувачувати тютюнові компанії в усіх бідах було б помилкою. Вірус хвороби руйнує організм ще й через ослаблений імунітет українців. Широко розповсюджене паління в країні - це наслідок соціальної та економічної деградації держави, яка самоусунулася від проблем своїх громадян.

Успішна людина, яка планує своє життя на десятиліття, ніколи не буде нищити власне здоров'я і шукати втіхи у шкідливих звичках. Сучасна ж Україна вкрала у більшості громадян віру у краще майбутнє, подарувавши дешеві цигарки та питво.

Молодь, перебуваючи у викривленому інформаційному середовищі, викинута на культурне узбіччя шансону і телемила, де цигарка - не просто ознака, а вісь примітивної матриці "успішності" поряд з алкоголем та наркотичними засобами.

Честь і хвала американським тютюновим магнатам за чіткий діагноз для нашої держави: країна третього світу.

У якій ще державі рекордсменами з наповнення бюджету, створення робочих місць та виплати "білих" зарплат є не вітчизняні товаровиробники, а продавці отрути? У якій країні за безцінь продаються не тільки трудові і природні ресурси, але й здоров'я всього народу?

Можна підвищувати акцизи, закривати тютюнові фабрики, штрафувати курців на вулиці, кричати про шкідливість паління, але все буде марно: люди знайдуть шляхи втечі від прикрої та сумної реальності, ім'я якій - Українська держава.

То, може, пора почати змінювати реальність на більш оптимістичну?