Говорили-балакали, сіли та й заплакали, мовиться у прислів'ї. Все як у реальному житті, особливо з огляду на останні події у банківській сфері.

Не минуло і два тижні, як зустріч прем'єра з вкладниками Родовід банку у Міжнародному виставковому центрі для оголошення позиції уряду щодо повернення вкладів трьома рекапіталізованими банками обернулася фарсом.

Два з них поновили піврічний мораторій, породивши ще одну хвилю знущань над людьми. Вкладними повірили у повернення заощаджень, а отримали черговий ляпас від рідної влади.

Відгриміли фанфари, та стихла преса, яка весь минулий тиждень оспівувала "незапланований" приїзд Юлії Тимошенко до головної будівлі "Родовід банку" на столичній вулиці Сагайдачного, аби "перевірити видачу депозитів вкладникам".

Це дійство мало яскраво виражений рекламний характер для одного з кандидатів у президенти та продовжило серію втішних новин від "неї" про одужання банківських установ під пильним оком керівника Кабміну.

Очевидно, що Тимошенко почала використовувати ситуацію з рекапіталізованими банками у якості інструмента передвиборної агітації. Шкода, що прості вкладники стали лише розмінною монетою у цьому проекті.

9 серпня 2009 року закінчився мораторій у взятому під опіку держави банку "Київ". А вже 10 серпня тимчасова адміністрація установи отримала розпорядження НБУ про продовження мораторію.

Вранці біля офісу "Києва" на вулиці Богдана Хмельницького людно. Через головний вхід до установи не потрапиш, та й відкриті вони лише для персоналу банку. Можна скористатися боковим входом, де і нудяться ошукані вкладники.

Головна умова - записатися у список. Щасливчик отримує номер, який згодом дозволяє йому перетнути поріг установи. Але там вкладника чекає розчарування: він може отримати лише відсотки, а не обіцяний прем'єром депозит.

Поки чиновники "напружувалися", термін дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і вкладників сплинув у не менш проблемному Укрпромбанку.

З 21 липня установа перебувала у дивній ситуації: рішення щодо її подальшої долі не було. Лише 5 серпня НБУ подовжив дію мораторію до 21 січня 2010 року. Подальша доля вкладників та їхніх заощаджень знову зависла у повітрі.

З усіх можливих рішень чиновники чомусь реалізували найгірший варіант. Адже якщо у банку працює тимчасова адміністрація, він не здатний заводити нових клієнтів та залучати нові грошові потоки. Як результат, установа може лише розраховувати на повернення позик за кредитами. А їх повертати не поспішають.

Наразі визріла лише одна порада прем'єру: не кажи гоп, поки не перескочиш, а взявшись за справу, йди до кінця. Білборди варто доповнити ще одним гаслом: "Вона декларує - і не виконує".

Ще 31 липня "вона" обіцяла, що зустрінеться з вкладниками двох проблемних банків. Другий тиждень спливає, а про зустріч з вкладниками Укрпромбанку та "Надр" не чути. Обіцянок багато - справ катма?

Продовживши мораторій, НБУ рятує системні банки, але чому ніхто не рятує пересічного громадянина - ошуканого, обібраного і безправного?

Відстрочка в Укрпромбанку завершується 21 січня, коли країна порине у підрахунок голосів після першого туру виборів президента. А чи знайдеться час та бажання для мільйона вкладників?

Попередній мораторій продемонстрував, що влада не здатна вирішувати складні проблеми, а ще страшніше - не хоче давати відповіді на складні питання. Де ті кризові менеджери з дипломами?

Показова корумпованість усіх державних інституцій. Чиновники знають, хто контролював проблемні установи і хто має відповідати за виведення з них коштів. Але, на жаль, кримінальних справ ніхто не порушує.

Тимчасова адміністрація критикує колишніх управлінців за погане управління банком, а ті сидять в офісах напроти або в тих самих приміщеннях і єхидно посміхаються, потираючи руки від вдалої проведеної фінансової операції.

Уряд, приймаючи рішення про повернен­ня заощаджень, хотів зробити постраждалих своїми прихильниками. І це зрозуміло: лише в Укрпромбанку їх сьогодні близько 450 тисяч. Не менше вкладників і у "Надрах".

Провал проекту битиме по уряду Тимошенко. Рішення щодо рекапіталізації відкладати не можна, інакше воно породить ще більші проблеми, які можуть вдарити по економіці мільярдними збитками.

Рятувати необхідно великі установи. Малі ж, "кишенькові банки", зможуть, у разі необхідності, виплатити кошти з Фонду гарантування вкладів.

Прийшов час не пропагувати, а працювати.