Банківські міфи про банкрутство для українців
Під час кризи в Україні все більше людей обирає шлях банкрутства, втрачаючи усе майно, але звільняючись від боргів перед банками. Це дає українцям шанс, почавши все "з нуля", повернутися до активного життя і чесно заробляти на гідне існування.
Для країн Європи та США банкрутство фізичних осіб є звичайним явищем. Більшість вітчизняних банків, спираючись на світовий досвід, теж спокійно сприймає цей вибір громадян.
Але деякі, скажімо, Альфа-Банк, Банк ВТБ, УкрСиббанк, Укрсоцбанк, виступають проти цієї процедури, хоч і не можуть навести вагомих аргументів.
На мою думку, банки намагаються стягувати гроші з українців будь-якими шляхами через необхідність повертати позики, взяті у іноземних власників та інвесторів. Свої дії вони часто прикривають міфами.
Міф перший: "В разі неналежного повернення позичальниками кредитів, ці банки не зможуть повернути депозити населенню. Таким чином, стягуючи з позичальників останню сорочку, ці установи переймаються турботою про власників депозитів".
А ось факт. На 1 березня 2009 року співвідношення депозитів фізичних осіб до виданих кредитів складало у мільйонах гривень:
Альфа-Банк - 1 625,98 до 23 689,24, або 6,86%,
Банк ВТБ - 1 543,26 до 23 431,48, або 6,5%,
УкрСиббанк - 7 185,13 до 44 760,1, або 16%,
Укрсоцбанк - 6 199,09 до 40 078,65, 15,4%*.
Тобто, на мій погляд, не існує загрози, що в разі продажу заставленого майна за ціну, меншу ніж заборгованість за кредитом, банки не зможуть розрахуватися з вкладниками депозитів.
Прибутки власників цих фінансових установ можуть суттєво зменшитися, але чи є це підставою для того, щоб залишити українців без їхнього законного права на банкрутство - права на "нове" життя? Ні!
Міф другий: "Банки потерпають від збитків зростання курсу валюти разом з пересічними українськими позичальниками".
Факт: у 2008 році українські банки викупили 9,8 мільярда доларів у відкриту валютну позицію та для "проведення валютних спекуляцій".
У четвертому кварталі 2008 року прибуток цих установ від переоцінки валюти склав:
Альфа-Банк - 708,81 мільйона гривень,
Банк ВТБ - 213,54 мільйона гривень,
УкрСиббанк - 451,25 мільйона гривень,
Укрсоцбанк - 646,4 мільйона гривень.
Загалом - 2 020 мільйона гривень.
У момент, коли українці вішаються та палять себе, бо не можуть повертати валютні кредити, банки, отримуючи мільйонні прибутки, продають валюту своїм же позичальникам вже за "новим" курсом.
Чи справедливо це? Ні!
Міф третій: "Банки повинні повернути гроші усім іноземним кредиторам та інвесторам, інакше вони втратять репутацію".
Факт: банки залучили видані українцям гроші переважно або від своїх іноземних власників, або від іноземних інвесторів. Найчастіше для залучення коштів від використовувався "євробонди" - облігації з купонним прибутком.
Рейтинги банків, що діють в Україні, неодноразово знижувалися міжнародними рейтинговими агенціями, і зараз мають "негативний" прогноз щодо подальших змін.
Тобто євробонди українських банків сьогодні продаються іноземними інвесторами до 15% від номінальної вартості. Це дає змогу банкам викупити свої ж борги з дуже суттєвими знижками.
Сума банківських позик, наданих з-за кордону, на початок 2005 року складала 2,66 мільярда доларів, а на початок 2008 року збільшилася до 30,97 мільярдів доларів.
Іноземні банки - власники українських установ - не вкладали гроші у збільшення статутного капіталу своїх банків, а лише надавали позики.
Це дозволяло іноземцям миттєво виводити гроші з України, а вітчизняним банкам - зменшувати податок на прибуток, зараховуючи у витрати відсотки, що сплачувалися за користування кредитами, наданими самими ж власниками банків.
Так чому Альфа-Банк, Банк ВТБ, УкрСиббанк та Укрсоцбанк вважають, що заради надприбутків їхніх власників українцям не можна звільнятися від боргів за процедурою банкрутства?
Чи повинні українці залишатися боржниками на усе своє "старе" життя, без права на "нове"? Ні!
*інформація з відкритих джерел