Гроші віддають лише боягузи?

Асоціація українських банків виступила проти скасування мораторію на дострокове розірвання депозитних угод. За словами президента АУБ Олександра Сугоняко, мораторій стримує на депозитах близько 30% коштів, без цього відбудеться монетарний крах. Так він відреагував на рекомендації голови Ради Нацбанку Петра Порошенка.

Якщо чесно, то цікавіше було б послухати пана О. Сугоняко щодо незаконних дій банків, які масово затримують депозити, строки повернення яких уже минули. Крім славнозвісного банку "Надра" і "Укрпромбанку", де видачу коштів заморозили на півроку, це стосується й багатьох інших фінустанов.

Оскільки офіційних даних ніхто не дає, то скористаємося депутатським запитом Юрія Карамазіна на адресу голови ради НБУ П. Порошенка, де серед порушників прав вкладників згадуються "Промінвестбанк", банк "Київ", "Родовід банк".

Деякі джерела ще вказують на "БІГ Енергія", "Фінансова ініціатива" та ін. Немає жодних сумнівів, що депозити притримує не менше половини українських банків.

Цьому є логічне пояснення. На тлі тотальної недовіри (майже 70% громадян уже не довіряють банкам за даними фонду "Демократичні ініціативи" та фірми "Юкрейніан соціолоджі сервіс"), банкіри розуміють: гроші має намір зняти більшість вкладників.

Адже клієнти "порядних" банків, спостерігаючи, як затримується виплата депозитів у "непорядних", захочуть перестрахуватись і про всяк випадок теж зняти кошти.

В решті решт, "порядні" банки залишаться з пустими рахунками, а "непорядні" - з нашими грошима. А тепер поставте себе на місце банкіра і подумайте, який шлях з погляду прагматичного власника банку в умовах кризи є оптимальним?

Знекровити банк, залишаючись "порядним", чи вижити і зберегти активи, а гроші можна і через півроку повернути і вибачитись - криза все спише.

Але повернімось до так званої загрози "монетарного краху", чи, інакше кажучи, інфляційного навантаження на економіку. До літа, за оцінками експертів, виплаті громадянам підлягатиме близько 100 млрд. грн.

Спробуємо спрогнозувати вплив вивільненої грошової маси на внутрішній ринок. Так, 2008 року обсяг роздрібної торгівлі за січень-грудень, за даними Держкомстату, склав 449 млрд. грн.

Причому на цей показник криза майже не вплинула, оскільки в листопаді- грудні громадяни почали вкладати гроші в техніку, авто, ювілірні прикраси, намагаючись врятувати кошти від знецінення. Плюс під кінець року, перед святами, традиційно зросли споживчі настрої громадян.

Але, оскільки, Україна має велику частину прихованої, тіньової економіки, то оборот роздрібної торгівлі 2008 р., за наймінімальнішими припущеннями, можна збільшити до 700 млрд. грн.

У той же час, виробництво і споживання, за різними групами товарів, упали щонайменше на 20% (так, наприклад, рівень продажу автомобілів, станом на січень, впав на 60% порівняно з груднем, побутової техніки та електроніки - на 30%, продуктів харчування - на 10-15%).

Отже, обіг роздрібної торгівлі впаде на щонайменше на 140 млрд. грн. і додаткові, "побиті" інфляцією, 100 млрд. грн. з депозитів не перекриють дефіциту попиту на споживчому ринку.

До того ж, не всі депозитні кошти потраплять на ринок, частина просто і банально перетече під матраци. Монетарна база і так скоротилась за січень 2009 р. на 5 % (23,91 млрд. грн.) і склала 491,82 млрд. грн.

Єдина небезпека -це конвертація населенням гривні у долари або іншу валюту. Проте, такі обсяги готівки в будь-якому разі зберігати вдома невигідно, і люди почнуть потроху повертати кошти в банки або використовувати їх на споживчі цілі, підтримуючи економіку.

Про це говорить і експерт Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло: "Інфляційний тиск цих коштів буде незначним. Українці або сховають їх під матраци, або почнуть закуповуватись. Але чим? Технікою та автомобілями. Попит на авто підтримає український автопром".

Тому, за його словами, інфляція від вилучених банківських депозитів - не трагічна: головне відрегулювати цей грошовий потік, інакше банки по черзі почнуть заявляти про свою фінансову неспроможність.

Таким чином, розмови про "монетарний крах" - не більше, ніж спроба знайти бодай найменший привід притримати наші гроші на невизначений термін. А можливо, і зовсім не повертати?