Приблизно через рік після Помаранчевої революції гострослови передавали з вуст у вуста такий анекдот. Після великої пиятики тато Карло відкриває очі, поступово приходить до тями і бачить цілковитий хаос: п'яний Карабас-Барабас хропить у кутку, П'єро лежить обличчям у тарілці із салатом, зґвалтована Мальвіна тихо плаче, прикриваючись розірваним платтячком, Буратіно догоряє в каміні. Тато Карло почухав потилицю і вимовив: "Так... Не про такий театр ми мріяли!"

Анекдот цей пригадується все частіше ще й тому, що, здається, ляльковий спектакль за назвою "Померанчева революція" знову включено в репертуар театру Карабаса-Барабаса. Особливо - коли стає зрозумілим, що реальним Карабасом-Барабасом і ляльководом у кольорових революціях виступив Борис Абрамович Березовський, про що чимало писалося, у тому числі й у книзі самого Бориса Абрамовича "Мій Майдан".

Отже, сьогодні Борис Березовський знову активізував свою діяльність на пострадянському просторі - у першу чергу в Грузії й Україні, двох стратегічно важливих для нього напрямках. Причина? Наближення парламентських і президентських виборів у Росії. Березовський, безсумнівно, хоче відігравати серйозну роль у російській політиці. І пропустити вибори він не може. З цією метою він хоче посилити свої позиції безпосередньо на кордонах Російської Федерації, щоби використати країни з перемігшими "кольоровими революціями" як плацдарм - інформаційний, організаційний, кадровий. Тим паче, що саме Березовський залишається на сьогодні головним опозиціонером у Росії - не сприймати ж усерйоз "опозицію Його величності" - Новодворську, Касьянова, Каспарова, Лимонова?

Останні події в Грузії знову ведуть до Березовського: саме в розпал протистояння між президентом Саакашвілі й прихильниками опозиції в Тбілісі раптово з'являється Бадрі Патаркацишвілі, один із найближчих соратників Березовського, колишній власник "ЛогоВАЗу", а з березня 2006 року - формальний розпорядник усіх акцій Бориса Абрамовича. Батоно Патаркацишвілі виріс в одному дворі з українським політичним діячем і бізнесменом Давидом Жванією. Пізніше саме Жванія вважався одним із головних представників Березовського в Україні.

Позиції Березовського в Грузії сильно похитнулися після раптової смерті колишнього прем'єр-міністра Грузії Зураба Жванії. Покійний прем'єр-міністр чітко дотримувався всіх домовленостей між грузинською владою й лондонським затворником. Саме тому хвилювання, що відбуваються в Грузії, а також реакцію на них із боку офіційного Кремля багато хто схильний розглядати саме як спробу Березовського повернути свій колишній вплив на Грузію. Чим інакше можна пояснити відверто негативне ставлення російського істеблішменту як до Саакашвілі, так і до його опонентів?

Одночасно Березовський активізує свої дії в Україні. Раніше присутність Березовського в Україні спостерігалася у кількох напрямах. Найбільш відомі з них:

- група Жванія - Безсмертний - Третьяков, через яких Борис Абрамович здійснював фінансування Помаранчевої революції й лобіював свої інтереси;

- група Ігоря Коломойського "Приват"; у Коломойського й Березовського - давні партнерські й особисті відносини;

- Олександр Волков - колишній радник Леоніда Кучми, свого часу забезпечував контакти між Леонідом Кучмою й Борисом Березовським;

- Дем'ян Кудрявцев - особистий представник Бориса Березовського (за повідомленням деяких джерел - зять БАБа), тривалий час очолював медіа-проекти Березовського в Україні (зокрема газету "Комерсант");

- Костянтин Григоришин - громадянин Російської Федерації, український бізнесмен, що впливає на металургійні, енергетичний і фінансовий сектори економіки України.

Останнім часом в Україні Березовський зазнав низку невдач. Колишні соратники просто "кинули" його. Відомий скандал навколо фінансування "помаранчевих" політиків, "розлучення" зі Жванією і Третьяковим, зниження політичної ваги Олександра Волкова, встановлення контролю над "Комерсантом" з боку близького до РАТ "Газпром" Алішера Усманова - все це ланки одного ланцюга, ім'я якого - зниження впливу Бориса Березовського на Україну.

Останнім штрихом стало дистанціювання від Березовського Ігоря Коломойського. Говорять, близько півроку тому Коломойський і Березовський посварилися. З того часу лідер "Привату" перестав їздити у Великобританію й почав зближення із Дмитром Фірташем - керівником "Росукренерго". Тобто Коломойський почав грати в ігри, пропоновані офіційним Кремлем. Та і Юлія Тимошенко під час поїздки в Лондон відмовилася від зустрічі з Березовським...

Фактично, для впливу на політичну ситуацію в Україні в Березовського залишився тільки Костянтин Григоришин.

Ті, що недооцінюють Григоришина, помиляються. Це аж ніяк не "олігарх середньої руки" і не "фактор другого плану", як сьогодні намагаються показати деякі експерти. Побувавши в союзниках у Вексельберга й Абрамова, Григоришин підпав під вплив Березовського і його компаньйонів. Зокрема, він поступово перетворився на "українського Патаркацишвілі", намагаючись посилити свій вплив на різні політичні табори. Конфлікт із Коломойським - це не принципові розбіжності. Коломойський і Григоришин конкурували за право йменуватися "офіційним дистрибутором" ідей та інтересів Березовського в Україні. Виграв Григоришин.

У замовленій наприкінці 2004 року російському журналістові Андрієві Колесникову книзі про Помаранчеву революцію "Перший Український" випинається роль Григоришина в підготовці та проведенні Майдану. Цікаво, що Колесников у цей час працював у "Комерсанті", що належав тоді Березовському, і, подейкують, нібито саме Борис Абрамович порадив Костянтинові Івановичу звернутися за написанням книги саме до цього журналіста. На той час Григоришин і Березовський уже товаришували. Але Григоришин був тільки одним із гравців у великій грі Березовського - аж ніяк не головною фігурою.

Після Помаранчевої революції Григоришин став одним зі стовпів нової дійсності, представником "помаранчевого олігархату". "Нарешті нам дали наказ наступати, відбирати наші п'яді та крихти", - співав Володимир Висоцький. Відібравши свої "п'яді та крихти", Григоришин посилився настільки, що сьогодні можна говорити про його вирішальний вплив на деякі сфери економіки країни. Він дружить із Петром Порошенком (котрий затамував злість на всіх і вся й намагається повернутися на Олімп, звідки його скинули нинішні фаворити президента), а також фінансує Комуністичну партію, від якої залежить чимало чого в нинішньому парламенті. Його люди присутні в уряді (міністр промислової політики Головко) і в парламенті.

Попри все, Березовський на сьогодні зберігає можливість посилити свою присутність в Україні - саме завдяки останньому

Андрій Моровський

Хід перший. У парламенті створюється "григоришинська коаліція": частина НУ-НС (33 "багнети") + Партія регіонів + КПУ. Можливо - Литвин. Така більшість буде нараховувати близько 230-250 народних депутатів. Спікер парламенту: Адам Мартинюк. Прем'єр-міністр: за узгодженням. У будь-якому разі, це буде погоджена кандидатура між Григоришиним (читай - Березовським) і НУ-НС. Більшість портфелів в уряді одержує Партія регіонів.

Фактично в основі цієї коаліції буде лежати погоджена гра Григоришина та Порошенка, спрямована як проти Юлії Тимошенко, так і проти Віктора Балоги. Це може призвести до розколу НУ-НС і до переходу в табір Порошенка, наприклад, групи Луценка (котрий останнім часом не може порозумітися із Давидом Жванією), а також групи Кириленка.

Хід другий. Президент відсторонює голову Секретаріату президента Віктора Балогу й на його місце приходить Петро Порошенко.

Фактично, вирішується доля України. Це - повзучий варіант грузинських подій. Якщо в Грузії для Березовського принципово скинути Саакашвілі, то в Україні Ющенко не заважає російському олігархові. Для Березовського головне - поміняти в оточенні Ющенка фаворитів і підняти замість Коломойського та Третьякова Григоришина з Порошенком. І все!

Причому це треба зробити якнайшвидше - до Нового року. Тому що після Нового року стартують президентські перегони в Російській Федерації. Слід поспішати!

...Чомусь спадає на думку анекдот про проктолога, що здійснював якісь професійні маніпуляції з відомим отвором у пацієнта. І рука застрягла. Довелося йти до травматолога. Травматолог відреагував: "Ну... хлопці... тут лікарня, а не ляльковий театр". Чомусь мені здається, що, відповідно до українських реалій, у проктолога обов'язково має бути лице Бориса Березовського. А в його жертв - обличчя Григоришина, Порошенка і - зрештою - Ющенка. Таких собі "петрушок", що б'ють кийками балог і Тимошенко.

Не про такий театр ми мріяли…