Тож спробуємо розібратися в економічній ситуації, що склалася в Україні за підсумками І півріччя 2007 р., ґрунтуючись на даних Державного комітету статистики України, до якого, до речі, не має жодних претензій з боку світової спільноти, на відміну від вітчизняних політиків.

Заробітна плата – небачено швидко зростає добробут

Саме динаміка зміни зарплатні українців, як вважають опозиціонери, є напереконливішою ілюстрацією до поганої роботу чинного Уряду. Проте, коли подивитися на дані Держкомстату, що подані на Графіку 1, побачимо дещо іншу картину.

Починаючи з 2003 року рівень заробітної плати в Україні зростає доволі стрімко і впевнено. Взагалі складається враження, що політика не має помітного впливу на її зміни.

Адже, якщо у 2003 р. по відношенню до 2002 р. зарплата у І півріччі приросла приблизно на 0,3 млрд. грн., то починаючи з 2004 р. вона приростає на десятки млрд. грн.

Часовий ряд з високим рівнем достовірності, описується квадратним поліномом – коефіцієнт апроксимації дорівнює 0,999. Це майже функціональна залежність. Тобто, обсяги зарплати пропорційні квадрату часу.

Графік 1

Заробітна плата у І півріччі 2002-2007 рр.

Але в чому ж тут винен Віктор Янукович, чи навпаки – в чому його успіх? То ж заглибимося далі в царину цифр

Оцінюючи зміни у своєму життєвому рівні, будь-яка людина, і олігарх, і слюсар, і міліціонер, перш за все порівнюють свої поточні доходи з попередніми. Фіксація приросту перших відносно других і є першим кроком до усвідомлення зміни на краще своїх статків.

Разом з тим, слід зауважити, що в першу чергу порівнюють обсяги номінальних доходів, а вже потім – реальні, з урахуванням цін. Так ми і зробимо (Графік 2).

Графік 2.

Приріст зарплати у І півріччі 2003-2007 р. до відповідного періоду попереднього року

На Графіку можна побачити, що за І півріччя року 2007 зарплата приросла "лише" на 27,4 млрд. грн. – що є найкращим результатом за 2003-2007 рр.!

Тут цікаво було б дізнатися, який саме обсяг приросту добробуту громадян задовольнив би опонентів чинного уряду? Той що був за часів прем’єрства Юлії Тимошенко, тобто, 15 млрд. грн. за І півріччя 2005 р. до відповідного періоду попереднього року, тобто майже у 2 рази менше?

Або такий, що був за часів головування в уряді Юрія Єханурова - 24,5 млрд. грн. за І півріччя 2006 р. до відповідного періоду попереднього року, що теж є помітно меншим за показник 2007 р.? Скоріш за все, ми ніколи не отримуємо відповіді на це питання від опозиції.

Попереджаючи можливі випади опонентів, нагадаю, що показник "заробітна плата" не включає в себе таких складових, як доходи олігархів та інших "крутеликів". То ж ми аналізуємо динаміку добробуту виключно пересічних громадян України.

Доходи малого бізнесу – бурхливе зростання

В Україні Кабінет міністрів доволі часто критикують за недостатню підтримку малого та середнього бізнесу. Не обійшлось без подібних закидів і на адресу чинного уряду. Проте давайте поміркуємо наскільки є правомірними ці нарікання.

Якщо чинний Кабмін утискує малий бізнес, то його доходи сьогодні мають в кращому випадку приростати уповільненими обсягами. А можливо взагалі знижуватися. Проте звернімося до загальновідомих фактів.

У статистиці економічні результати діяльності середнього класу фіксуються головним чином у показникові "прибуток та змішаний доход". Цитую методику: "Прибуток та змішаний доход - це доход, який одержується фізичними особами в результаті виробничої діяльності за виключенням витрат, пов`язаних із її здійсненням".

Якщо це так, то Графік 3 дає нам картину зростання цього показника - зростання потуги середнього класу за часів Віктора Януковича-2. Це, по-перше.

Графік 3.

Прибуток та змішаний доход за І півріччя 2002-2007 рр.

У І півріччі 2002 р платники єдиного податку заробили 5,6 млрд. грн. У І півріччі 2007 р. – 29,1 млрд. грн., тобто у 5,2 рази більше.

То яка ж ще соціальна група в Україні за 5 років (з 2002 р. по 2007 р.) у 5 разів збільшила свої офіційні доходи? Більше таких немає.

Однак уважний читач помітить, що за даними Графіку 3 у 2005 р. швидкість зростання доходів платників єдиного податку здається уповільнилася. Дані щодо приросту прибутку та змішаного доходу це підтверджують (графік 4).

Графік 4.

Приріст прибутку та змішаного доходу за І півріччя 2003-2007 р.до відповідного періоду попереднього року

Так у 2005 р. приріст доходів платників єдиного податку та інших малих бізнесменів, за часів прем'єрства Юлії Тимошенко був найнижчим (!) за період з 2003 р. по 2007 р. За часів Уряду Юрія Єханурова приріст піднявся до 5,6 млрд. грн. – тобто збільшився 2,4 рази.

Але за часів уряду Віктора Януковича-2 було доходи малого бізнесу приросли за І півріччя 2007 р. зросли на 9 млрд. грн. Отже не можна звинувачувати чинний уряд у поганому ставленні до малого та середнього бізнесу.

Рівень життя

Українські мультимільйонери та їх вельми заможні колеги, що сьогодні знаходяться в опозиції до уряду, доволі часто звинувачують сьогоднішній Кабмін трохи не в зниженні життєвого рівня українців. Але в офіційних даних підтвердження такої тенденції немає.

Звернімося до нещодавно оприлюднених Держкомстатом даних: «Диференціація життєвого рівня населення», котрий охоплює період 1999-2006 рр. Дивимося графік 5.

Графік 5

Диференціація життєвого рівня населення в період 1999-2006 рр.

У 2002 р. у майже 39,8 млн. українців (83,3% загальної чисельності населення) сукупні витрати були нижчим від прожиткового мінімуму. У 2006 р. картина радикально змінилася: кількість громадян України, чиї сукупні витрати є нижчими за прожитковий мінімум скоротилася до 23,1 млн., тобто в 1,7 рази. Проте їх частка і досі зостається надто великою - 50,9% загальної чисельності населення.

Але, незважаючи на це, є підстави сподіватися, що ця цифра зменшиться (графік 6). Річ у тім, що стрімке зростання заробітків (зарплата+прибуток та змішаний доход+доходи від власності) дає таке ж саме швидке зниження чисельності громадян, що мають сукупні середньодушові витрати нижчі за прожитковий мінімум.

Графік 6.

Заробітки та чисельність населення витратами, нижчими за прожитковий мінімум

В поточному році заробітки зростають високими темпами і мають досягнути за рік 376 млрд. грн. – на 87 млрд. грн. більше ніж торік.

Відповідно, можна сподіватися, що чисельність населення із середньодушовими сукупними витратами нижче прожиткового мінімуму знизиться приблизно на 2,1 млн. осіб – до 21 млн.

Інфляція

Також доволі часто можна почути критику на адресу уряду за нібито велике зростання споживчих ціни. Тож порівняємо зростання цін за відповідні періоди.

Дані на Графіку 7 дозволяють виявити, що пік зростання цін на споживчі товари припа лідера зростання споживчих цін припадає на прем’єрство Юлії Тимошенко, а не Віктора Янукович.

Саме за часів уряду Тимошенко українці мали найвищі за останні 4 роки темпи знецінення своїх доходів. 114,2%. Найнижчі – 108,3%, за часів прем'єра Юрія Єханурова.

Хоча, як на мене, і цей відсоток є надто важким для нашої, фактично, новонародженої економіки. Дослідження показують, що лишень за умов низької інфляції, у 103-105%, створюються найкращі цінові умови для швидкого розгортання інвестиційних процесів, започаткування масштабних та довготривалих проектів.

Іншими словами, 108,3% не вирішує корінного питання прискорення розвитку нашої економіки шляхом глибинного оновлення основних активів. Якщо 114,2% - це дуже погано, то 108,3% - просто погано.

Графік 7.

Споживчі ціни у 2004-2005 р.

Але за останні 7 місяців споживчі ціни також зростали доволі високими темпами - 111,2%. Це ста лося через подорожчання енергоносіїв та комунальних послуг (житло, вода, електроенергія, газ тощо), темп якого склав 168,5%.

Однією з головних причин цього є стратегічна неврегульованості ціни на газ. Проте ми не можемо критикувати росіян, туркменів чи казахів за намагання довести рівень цін на свій газ до світового рівня. Ми повинні готувати нашу економіку до світових цін на газ. Окрім цього зростанню споживчих цін сприяє збереження Україні радянських методів управління ЖКГ і слабкий вплив приватної ініціативи в цій сфері, а також недосконалість системи допомоги найуразливішим верствам суспільства.

Але болюче реагування суспільства на швидке зростання цін на послуги, безумовно, є результатом роботи всіх урядів незалежної України.

В нас вірять

Розглянемо результати роботи банківської системи, яка є надзвичайно чутливою до всіляких економічних негараздів.

На Графіку 8 можна побачити, що обсяги кредитування у 2007 р. зростають швидко і безперервно. За 7 місяців приріст кредитування склав 85 млрд. грн. Темп зростання кредитування починає свій відлік зі 170% на 01 лютого, а останні два місяці він тримається на рекордно високому рівні - 176%.

Графік 8.

Обсяг кредитів в економіку за 7 місяців 2007 року до відповідного періоду 2006 р.

Головним джерелом такого активного зростання обсягу кредитів є банківські запозичення на міжнародних фінансових ринках. Станом на 1 січня 2007 р. розрив між обсягами депозитів і кредитів вітчизняної банківської системи складав 61 млрд. грн. (депозити - 184 млрд. грн., кредити - 245 млрд. грн.). Його джерелом є переважно зовнішні запозичення банківської системи.

Саме тому я називаю цей розрив "банкірською ініціативою". Адже як би наші банкіри не уболівали за долю України (та за місце свого банку у конкурентній боротьбі, зрозуміло) вони б задовольнилися наявними депозитами.

На 1 серпня 2007 р. банки видали додатково до вже отриманих депозитів ще 104 млрд. грн. Таким чином обсяги кредитування економіки України дістали 330 млрд. грн.

Хочу звернути увагу на те, що ці надані економіці 104 млрд. грн. складають майже 2/3 від доходів державного бюджету України на 2007 р. (153 млрд. грн.).

Графік 9.

Обсяги депозитів, кредитів та банківських запозичень на зовнішніх ринках за 7 місяців 2007 р.

На графіку 10 показано, що на початок року 2006 її обсяг "банківської ініціативи" складав 11 млрд. грн. Через рік – ледь не у 6 разів більше - 61 млрд. грн. Протягом року 2006 він досить швидко зростав і на 01 серпня піднявся до 33 млрд. грн. Немала сума, але через рік вона виросла більше ніж у 3 рази і досягла 104 млрд. грн. Тобто іноземці продовжують активно позичати нам, нашим банкірам гроші, а значить вірять в Україну.

Графік 10.

Співвідношення обсягів банківських запозичень на зовнішніх ринках у 2006-2007 рр.