Джентльменська рулетка
Подейкують, що у молоді роки народний депутат України Рінат Леонідович Ахметов дуже любив грати в карти. І – головне – вмів це робити. Набагато краще за інших друзів і товаришів. Ці навички згодилися йому пізніше – коли він виріс, змужнів і, пройшовши чер
Подейкують, що у молоді роки народний депутат України Рінат Леонідович Ахметов дуже любив грати в карти. І – головне – вмів це робити. Набагато краще за інших друзів і товаришів. Ці навички згодилися йому пізніше – коли він виріс, змужнів і, пройшовши через бізнес, прийшов у політику.
Сьогодні практично всі експерти заявляють: у Партії Регіонів склалася нездорова ситуація. Почалися процеси, що прогнозувалися нашим Інститутом ще рік тому – після перемоги ПР на парламентських виборах. Вже тоді ми неодноразово попереджали: Партія Регіонів досягла піку свого розвитку, вона здійснила програму-мінімум (прихід до влади), але через відсутність чіткої і зрозумілої програми-максимум це загрожує "самоїдством" і використанням пасіонарного потенціалу партії на внутрішнє протистояння.
Іншими словами, якщо партія розуміє владу не як механізм для здійснення більш високих цілей, а як самоціль, то після досягнення влади в партії починається криза і беззаконня, що виливаються в конкуренцію колишніх соратників.
З огляду на психофізіологічні характеристики основних гравців усередині ПР (Віктора Януковича і Ріната Ахметова), ми також прогнозували, що саме відносини між цими політиками будуть визначати погоду в партії. Тим більше, що несуттєві розбіжності між Януковичем і Ахметовим існували вже в 2003-2004 роках, але поразка Януковича на президентських виборах і початок "помаранчових репресій" (за принципом vae victis – горе переможеним) призвело до необхідності згуртувати лави і спрямувати свої сили на досягнення реваншу.
У 2006 році реванш був досягнутий, влада в країні була взята. Але внутрішні протиріччя в таборі переможців виявилися настільки сильними, що в дні політичної кризи весни 2007 року злагодженої гри регіоналів не спостерігалося. Була дійсна політична какофонія, результатом якої стала дезорієнтація партії щодо вибору моделей поводження.
Бездарно програна Віктором Януковичем боротьба з Президентом привела до того, що Рінат Ахметов – один із найбільш впливових політиків і бізнесменів у середовищі ПР – зрозумів: подальший опір чинити безглуздо. Необхідно погоджуватися з Президентом і йти на розпуск парламенту і на позачергові вибори. Причому йти, сподіваючись винятково на власні сили, – без зовнішньої підтримки.
Як стверджують очевидці, під час нескінченних переговорів із Президентом Янукович не виглядав ставним і самовпевненим опонентом Ющенка. У Третьяковській галереї в Москві експонується картина Іллі Рєпіна "Мужичок з боязких": в очах мужичка одночасно присутні страх, занепокоєння і ненависть. Отож погляд Януковича і вся його фігура нагадували саме цього героя репінської картини. Він не висував політичні вимоги – він просив повернутися в конституційне поле.
Один з депутатов-регіоналів у приватній розмові тоді відзначив: "Федорович страшно боїться знову сісти у в'язницю й одночасно боїться утратити владу; невідомо, який зі страхів у ньому домінує". Ще один регіонал тоді ж розповідав: "На початку 90-х зі мною на будівництві працював колишній зек, що двічі відсидів і став на шлях виправлення. Так не було більш зразкової і законослухняної людини. Він настільки перестраховувався, що навіть справно купував талончики на проїзд у транспорті, де практично усі їздили "зайцями".
До кінця травня депутати-регіонали усвідомили: Янукович перестраховується. Лідер, котрий боїться в'язниці та виявляє нездатність до ризику, перестає бути лідером. Усвідомлення цього моменту спонукало їх до самостійних дій: наприклад, 26-27 травня в епопеї навколо Генеральної прокуратури голосу Януковича не було чутно.
Депутати з ПР використовували міністра внутрішніх справ Василя Цушка як таран, а пізніше – як прапор. Коли ж Президент зажадав відставки й арешту Цушка, Янукович не заперечував – він попросту привселюдно з'явився з Президентом на футболі, продемонструвавши готовність йти на примирення, а для Цушка не залишив іншого вибору, як можливість виїхати в Ганновер і перечекати лихоліття.
Поводження Януковича можна було охарактеризувати рядками з Розенбаума: " Господа и дамы! Вы ходите прямо, я пойду налево…", або з Висоцького: " Колея эта – только моя, выбирайтесь своей колеёй".
В цих умовах Рінат Ахметов теж почав шукати шляхи до Президента і навіть виявився в чомусь більш успішним, чим Янукович. У Секретаріаті Президента розуміли: Ахметов – це реальний "хазяїн Донбасу", це – реальний вплив на політичне життя, це – гроші та інші ресурси. Янукович – усього лише менеджер і символ. Якщо мати справу з опонентами – то в першу чергу з Рінатом.
Це ж зрозуміли і багато хто з депутатів-регіоналів. Якщо до початку кризи Ахметов міг похвалитися контролем над приблизно третиною депутатських мандатів усередині фракції ПР у Верховній Раді, то тепер він – визнаний лідер партії, явний конкурент Януковича.
Багато депутатів з умовної групи Клюєва-Азарова і з особистої клієнтели Януковича сьогодні перейшли до "гвардії Ахметова". Процес переходу депутатів усередині фракції ПР – не менш драматичний і цікавий, ніж процес переходу депутатів з опозиції в коаліцію (ті ж обвинувачення в зраді, задіяні великі матеріальні резерви й обіцянки), але він менш очевидний і формалізований. Формально депутат N залишається членом фракції ПР – але він уже не "клюєвський", а "ахметовський".
А тепер – безпосередньо до гри в карти. Здається, Ахметову не терпиться викласти "тотус" колегам з партії – у першу чергу Януковичу. За наявною інформацією, Ахметов запропонував Януковичу варіант, відповідно до якого партійний список (перші 200 осіб) на майбутні вибори формується за принципом 50:50. Тобто, половина – люди, близькі до Януковича, а половина – люди Ахметова.
Зважаючи на те, що керівником нинішньої фракції ПР у Верховній Раді є близька до Ахметова Раїса Богатирьова, а керівником виборчого штабу – не менш близький до Ахметова Борис Колесніков, цей варіант може мати великий успіх у середовищі регіоналів.
Де ж підступ? У першу чергу – у ціні місця. Хочете, пан, мати свою половину? Прошу пана сплатити певну суму в загальну касу! У випадку, якщо одна зі сторін не зможе внести визначену суму, друга сторона має право викупити квоту.
З огляду на той факт, що в Ахметова зайвий мільярд завжди найдеться, а в Януковича (навіть з огляду на потенціал Клюева й інших "ахметовских недоброхотів") з цим туго, можна припустити, що Ахметов претендує на купівлю не менш 70% майбутньої фракції!
Зараз можна сміливо прогнозувати, що в результаті виборчої кампанії 2007 року буде два основні потерпілі – Віктор Янукович і Олександр Мороз. Янукович – навіть якщо він стане першим номером списку – навряд чи зможе в майбутньому претендувати на прем'єрську посаду. Максимум, на який може сподіватися Віктор Федорович, це посада губернатора Донецької області.
Навіть якщо соціалісти наберуть більш 30%, їх навряд чи пропустять у парламент. Їхні голоси будуть "різатися", а бюлетені – знищуватися, як це відбувалося навесні 2006 року з НБЛ і деякими іншими партіями і блоками.
За деякими даними, підтвердженими інсайдерською інформацією, між оточенням Ріната Ахметова й оточенням Президента намітилися домовленості щодо проведення виборів – точніше, впливу на хід виборчої кампанії. Розуміючи подвійність країни й електорату, Ющенко й Ахметов можуть піти на джентльменську угоду: Президент закриває очі на фальсифікації на користь Партії Регіонів на Сході України, проте виконавча вертикаль і численні спостерігачі від ПР не будуть звертати уваги на те, що за "Нашу Україну" "проголосують" сотні тисяч галичан, що знаходяться на заробітках у Європі. Фактично, змова переслідує дві мети.