Нещодавно парламент розглядав проект Закону про акціонерні товариства. Цей закон є необхідним для того, щоб залатати велику прогалину у корпоративному законодавстві України. Адже на сьогодні, на шістнадцятому році розвитку вітчизняної ринкової економіки, в державі немає окремого нормативно-правового акту, що регулював би їх діяльність.

Ухвалений у 1991 році Закон "Про господарські товариства" містить лише 26 статей, що безпосередньо стосуються діяльності акціонерних товариств. При цьому він не регулює величезну кількість нюансів вітчизняної практики корпоративного управління. Це, зокрема, породжує багато корпоративних конфліктів, яких можна було б уникнути.

Тому проект Закону України "Про акціонерні товариства" повинен удосконалити існуючу в Україні систему корпоративного управління, створити умови для сприятливого правового клімату функціонування фондового ринку з метою залучення коштів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів в економіку України та посилити захист прав інвесторів, особливо дрібних.

Ухвалення цього закону означатиме суттєвий крок вперед у розвитку нашого ринку.
Нинішній проект Закону являє собою європейську модель корпоративного управління, яка передбачає існування двох типів акціонерних товариств – публічних і приватних. Скасовуючи існуючу в Україні систему розділення акціонерних товариств на відкриті і закриті, ця форма створює загрозу розмивання капіталу для нинішніх власників. Адже обов’язкова згода всіх акціонерів ЗАТ на продаж акцій третім особам у поєднанні з пріоритетним правом акціонерів на придбання акцій (у тому числі і нового випуску) – це серйозний захист від проникнення "чужого" капіталу.

У той же час, на думку експертів, проект Закону чітко визначає виключну компетенцію наглядової ради АТ як органу, покликаного захищати інтереси акціонерів, а також запроваджує механізми контролю за діяльністю виконавчого органу з боку загальних зборів акціонерів та наглядової ради. Крім того, уряд запропонував розширити перелік питань, рішення з яких ухвалюються не простою більшістю, а трьома чвертями голосів акціонерів, що беруть участь у зборах.

Головне нововведення цього Закону – це захист міноритарних акціонерів.

Дуже часто потерпілою стороною стає міноритарний акціонер, що виявляється не в змозі протистояти діям власників великих пакетів акцій – особливо, якщо ці дії підтримуються менеджментом компанії. Разом з тим, саме міноритарний акціонер часто стає зброєю, інструментом недружнього поглинання.

Проектом Закону для захисту міноритарних акціонерів передбачено спеціальну процедуру голосування на загальних зборах акціонерів під час обрання членів до наглядової ради. Також врегульовано порядок придбання контрольного пакету акцій, закріплено право дрібного акціонера вимагати у АТ викупу акцій за ринковою ціною, право вимагати скликання позачергових загальних зборів акціонерів і у випадку відмови скликати їх самостійно, вимагати внесення змін до порядку денного загальних зборів, а також проведення перевірки ревізійної комісії.

Даний проект Закону досить прогресивний і сприяє залученню капіталу на підприємства, однак він був недостатньо опрацьований урядом. Так, документ містить поняття, які мають інші формулювання в існуючих законодавчих актах (наприклад, у Цивільному кодексі). Нечітко прописано положення про проведення установчих зборів товариства, зокрема момент підписки на акції першої емісії.

У проекті Закону хотілося би бачити наступне:
1. Кумулятивне голосування на загальних зборах.
2. Запровадження інституту корпоративних секретарів і незалежних директорів.
3. Процедури викупу акцій міноритарних акціонерів за ринковою ціною у випадку придбання одним акціонером або групою пов’язаних акціонерів блокуючих та/або контрольних пакетів.
4. Процедури контролю міноритарних акціонерів над великими угодами та угодами, у яких присутній інтерес посадових осіб емітента, державних службовців або великих акціонерів.
5. Механізми контролю і недопущення трансфертного ціноутворення.
6. Регулярне і повне розкриття інформації емітентами.
7. У заключних положеннях було б непогано прописати норми, спрямовані на реформування системи розгляду корпоративних спорів у судах. Якщо це не буде зроблено, то нас не врятує навіть найпрекрасніший закон.

Ірина Курганова, юрисконсульт компанії DLL Top Consulting