Яким заявам міністра палива та енергетики Бойка вірити?

Останніми днями в Україні зі шпальт газет та Інтернет-сайтів не сходить тема можливого створення газового консорціуму, передачі газової труби Росії та міфічного видобутку українською стороною газу на території РФ.

Громадськість наразі має змогу отримувати інформацію виключно на основі заяв посадовців. В цій ситуації суперечливість цих заяв є дуже поганим знаком – однак вона має місце.

Бойко про газорозподільні мережі

Торкнемося заяв одного із нюсмейкерів – міністра палива та енергетики Юрія Бойка. Зокрема тому, що він знову став "винуватцем" підігріву інтересу до цієї теми і залишається ним ось уже кілька місяців.

В даному випадку цікаво проаналізувати заяви Юрія Бойка, які він робив на посаді міністра в різний час. Можна побачити, що подеколи, в залежності від кон'юнктури, міністр суперечить сам собі.

Не стала винятком і остання його заява провідному тижневику України "Дзеркало тижня" щодо можливого обміну активами в газовій сфері України та Росії. Зокрема, нещодавно в інтерв'ю цьому виданню міністр, відповідаючи на питання, якими активами Україна готова поділитися з Росією в обмін на видобуток газу, заявив про те, що "єдиний актив, який ми могли б віддати в обмін, – це розподільчі мережі". Це відразу ж породило в ЗМІ серію повідомлень про те, що Бойко готовий поділитися з росіянами розподільчими газопроводами.

Проте вже за декілька днів потому міністр на своїй прес-конференції пояснював журналістам, що Україна не пропонує Росії свої газорозподільні системи в обмін на можливість добувати енергоносії на території РФ, а уточнив, що він говорив тільки про те, що могла б запропонувати Росії в обмін на видобуток газу Україна.

Однак ця поправка міністра суперечить його попереднім заявам, зробленим в українських ЗМІ. Наприклад, в інтерв'ю газеті "Бізнес" у серпні 2006 р. він твердо говорив, що "ми сьогодні пропонуємо Росії абсолютно цивілізований шлях для того, щоб вийти на кінцевого споживача, – це придбання пакетів "облгазів", тобто роздрібних мереж з продажу газу".

На заміну Юрій Бойко запропонував, щоб СП "Укргаз-Енерго" були надані права на розробку нових родовищ газу в Росії. Мабуть, такі заяви міністра відповідають його твердженню (одразу ж після призначення на посаду), що стратегія країни щодо газу буде "відповідати духу стратегічного партнерства і прагматичних домовленостей з "Газпромом".

Можливо, саме ці слова Бойка і змусили Олександра Третьякова заявити про те, що Бойко не є патріотом України, і ні для кого не є секретом, що він працює на Росію.

Бойко про Януковича

Робити заяви, протилежні за змістом, – річ невдячна (особливо для міністра).

Цікавим, навіть досить кумедним, є один приклад, пов'язаний з висловлюванням міністра палива та енергетики Бойка на адресу свого нинішнього "шефа" прем'єра Януковича. В той час сам міністр був в опозиції до "помаранчевих", а Янукович ще не був прем'єром.

15 липня 2005 р. Інтернет-видання "Обком" повідомляло з посиланням на інтерв'ю Юрія Бойка "Комсомольской правде в Украине", що він назвав призначення Віктора Януковича на пост прем'єр-міністра "помилкою Леоніда Даниловича".

Зокрема, він заявив: "Ни по морально-этическим качествам, ни по деловым Янукович не соответствовал такому рангу. Всем было видно, что он не сможет руководить Украиной. Как человек с таким прошлым может представлять страну? Это отпугнуло людей".

Чи можна взагалі подумати, що після таких слів Віктор Янукович міг особисто запросити Бойка на посаду міністра? Навряд чи. Можливо тому експерти та політики пояснюють його призначення як "квоту" Кремля в обмін на підтримку уряду Віктора Федоровича з боку Білокам'яної.

Тільки цим можна пояснити незалежність поведінки Юрія Бойка в уряді і те, що віце-прем'єр з питань ПЕК Андрій Клюєв, який конфліктує з міністром, не має жодного впливу на нього як на свого підлеглого.

Недавно в ЗМІ пройшла інформація, що Бойко тепер щомісяця буде узгоджувати з "Газпромом" поставки газу в Україну. Мабуть, це пов'язано з бажанням Москви частіше слухати звіти з боку українського міністра щодо виконаної роботи.

Бойко про Фірташа

Відомо, який інформаційний резонанс викликали заяви представників шести облгазів наприкінці минулого року щодо того, що на них чиниться тиск з боку силових органів, Мінпаливенерго та НАК "Нафтогаз України". Облгази пояснювали це тим, що їх акціонери відмовились продати акції компанії "РосУкрЕнерго".

Міністр зі свого боку та НАК "Нафтогаз України" пояснювали ситуацію, що склалася навколо облгазів, порушеннями, які ті нібито допустили при газифікації населених пунктів в п'яти областях України, через що державі завдано збитку на 410 млн грн. Виходить, що "РосУкрЕнерго" тут ні до чого?

Тоді варто згадати, що як тільки Юрія Бойка призначили міністром, у ЗМІ з'явилась інформація про те, що структури Фірташа почали скуповувати українські облгази. Зокрема, 15 серпня 2006 р. газета "Дєло" писала, що структури, які пов'язують з "РосУкрЕнерго", почали скуповувати українські облгази через дружнього брокера – "Райффайзен Інвестментс".

Видання також зазначало, що інформацію про скупку облгазів напередодні непрямо підтвердив і міністр палива та енергетики. "Отримання частки в підприємствах з газопостачання і газифікації міськ- і облгазів є наступним етапом роботи "УкрГаз-Енерго", – сказав він. – Постачальник газу повинен брати участь в роботі збутових мереж на внутрішньому ринку".

Бойко під час своїх вояжів до Москви також говорив, що готовий поділитися з Газпромом тільки газорозподільчими підприємствами, але за умови доступу до видобутку газу в Росії. Як бачимо, газовий консорціум не фігурував тоді як обов'язковий елемент отримання права добування газу в Росії українською стороною.

Мабуть, те, що західноукраїнські облгази не здалися на милість Бойка та "РосУкрЕнерго", змусило міністра робити "революційні" Кремлю пропозиції (про які згадав Путін під час прес-конференції) щодо відновлення консорціуму в обмін на міфічний видобуток газу в Росії.

А ось як виконують свої обіцянки в Москві, ми можемо спостерігати на прикладі "прокачки" обіцяних 9 млн т нафти в реверсному режимі по "Одеса-Броди". Адже головним аргументом Бойка в реверсі нафтопроводу "Одеса-Броди" для ТНК-BP було те, що компанія буде прокачувати щороку 9 млн т нафти. Натомість по "Одеса-Броди" не прокачується і 4 млн т – через що Україна зазнає значних збитків.

Але повернімося до консорціуму. Як бачимо, Бойко активно обговорював цю тему в Москві в перший же місяць свого призначення. А 23 серпня 2006 р. навіть прогнозував журналістам, що газотранспортний консорціум буде створений у жовтні 2006 року.

Тож, мабуть, Юрій Бойко мав безпосереднє відношення до відродження ідеї газового консорціуму. Натомість ще недавно міністр говорив, що ця ідея належить не йому, а прем'єру Віктору Януковичу.

А минулого тижня Бойко взагалі спростував причетність уряду Віктора Януковича до переговорів про спільне використання газотранспортної системи України і кивав в сторону Секретаріату Президента.

Наостанок міністр палива й енергетики Юрій Бойко на прес-конференції пообіцяв, що процес передачі українських активів в обмін на можливість добувати газ у Росії буде проходити максимально відкрито. "Ніяких домовленостей під ковдрою робитися не буде. Це буде гранично відкрита процедура", – заявив він.

Проте кілька днів перед тим українські ЗМІ дізналися, що Юрій Бойко в п'ятницю 16 лютого провів робочу зустріч із головою правління ВАТ "Газпрому" Олексієм Міллером.

Сторони обговорили питання розвитку стратегічного співробітництва Росії й України у нафтогазовій сфері. Зокрема, мова йшла про участь України в проектах з видобутку газу на території Росії. І дізналися українські ЗМІ про це, як уже повелося, від управління інформації "Газпрому". А от українська сторона цей візит чомусь не афішувала…