Київська влада підтвердила стару народну мудрість: пани б'ються, а у холопів чуби тріщать. Тобто вирішила покарати незаможних киян за своє (мерії) невміння вирішувати питання з опозицією.

В четвер 15 лютого заступник столичного мера Ірена Кільчицька оголосила, що Київська адміністрація знімає 1,5 млрд. грн. із соціальних програм і передасть ці гроші як дотацію "Київенергохолдингу".

В число цих програм, за словами заступника мера, входять програма "Турбота", спрямована на соціальне обслуговування малозабезпечених родин з дітьми та самотніх пенсіонерів, а також з медичні та освітні програми.

За словами Кільчицької, відповідальність за вчинене київською владою лежить на опозиції, що домоглася підвищення тарифів у 2 рази замість 3,5.

Таким чином пані Ірена підтвердила свою репутацію ефективного антикризового менеджера, про яку розповідала на чаті в "Українській правді". Тоді вона розповіла про те, як у банку "Правекс" їй вдалося вийти із ситуації з дуже ризикованим для установи кредитом (позичальник міг не повернути біля $2 млн).

Всупереч поганим прогнозам? їй вдалося домогтися того, щоб клієнт і гроші банку повернув, і ще й заплатив великий штраф, про який ніхто навіть не мріяв.

Тепер же пані Кільчицькій випала нагода використати свій антикризовий талант чи то на благо киян, чи то знов на благо Леоніда Чернівецького. Вона майстерно покарала ворожі угрупування за рахунок бідних громадян, та ще й звільнила себе від відповідальності за цей крок.

"У 2007 році КМДА планувала підняти тарифи настільки, щоб за рахунок додаткових надходжень підприємства комунальної сфери не мали потреби в дотаціях. Але, як відомо, опозиція перешкодила цьому задуму. Таким чином, постраждають соціально незахищені прошарки населення столиці", - сказала заступник міського голови.

Сперечатися з тим, що значна частина підприємств ЖКГ у Києві, та й в усій Україні збиткові, і що тарифи на їхні послуги занижені, не доводиться.

Однак разом з цим, будь-які спроби влади забезпечити комунальним підприємствам, здавалися б, їх цілком законні доходи, зустрічає сильний опір з боку суспільства. А цього разу проти київської мерії ополчилися не тільки громадяни, але й уряд, президент країни та генеральна прокуратура.

Причиною всіх цих нападок, як вже багато говорилося, стало те, що КМДА так і не спромоглася пояснити, які саме складові містять в собі тарифи на комунальні послуги, і які саме з них є заниженими.

Ще наприкінці минулого року відповідь на це питання обіцяв дати сам мер Леонід Черновецький, однак відразу про це забув. І ніякого оголошення законних претензій комунальників не відбулося.

Заступники ж міського голови взагалі ніколи і нічого не пояснюють, завзято наполягаючи на тому, що підвищувати тарифи треба було саме в 3,4 рази.

Єдиною, хто вніс хоч якусь ясність в це питання, виявилася заступник генпрокурора Тетяна Корнякова. Вона заявила, що в результаті перевірки з'ясувалося, що в собівартість комунальних послуг були включені судові витрати на позови до кожного споживача незалежно від того, оплачує він комунальні послуги чи ні.

Цікаво, що ніяких відомостей про якісь інші складові тарифів на комунальні послуги в Києві громадськості і дотепер нічого не відомо.

А от в Антимонопольному комітеті України відповідають на це питання позитивно. Тому в середу 14 лютого порекомендували столичній владі: розробити порядок оприлюднення складових тарифів ЖКГ, визначити випадки, коли оплата технічних втрат води перекладається зі споживача на виконавця послуг, надавати споживачам в обов'язковому порядку повний перелік послуг з утримання будинку із зазначенням їх цін.

Голова АМКУ Олексій Костусєв констатував, що в Києві не існує спеціального порядку формування тарифів на комунальні послуги.

Після всього сказаного вище, напрошується висновок, що ні столичній мерії, ні більшості Київради, ні навіть його опозиції ніякі обґрунтування для тарифів ЖКГ не потрібні.

Що, коли по збиткових підприємствах ЖКГ провести зараз перевірки КРУ і Генпрокуратури? Здається, не треба бути пророком, щоб передбачати, що в результаті може виявитися безліч порушень типу завищених адміністративних витрат, нераціонального і незаконного використання бюджетних засобів і т.п.

Однак про те, щоб вжити якихось заходів для оздоровлення ЖКГ, реорганізувати комунальні підприємства так, щоб вони розвивалися, а не викидали зароблені гроші в каналізацію або в чиїсь кишені. Або ж, скажімо, кардинально реформувати галузь, зробивши вільний доступ до неї приватному сектору, який би був змушений працювати якісно через конкуренцію.

Однак ніяких конкретних планів стосовно реформ, судячи з усього, у владі, як державній так і столичній, немає. Тому підвищення комунальних тарифів так і залишається для мерії способом витягти грошей з громадян, а для прем'єр-міністра – попіаритися, оголосивши прилюдно, що він за негарне відношення до народу буде нещадний.