Як реформувати сферу промислового забруднення

Промислове забруднення – хронічна проблема України. У 2024 році найвищий рівень забруднення повітря фіксувався в промислових містах Дніпропетровщини, що свідчить про суттєвий внесок промисловості у фонове забруднення.

Це не лише проблема навколишнього середовища – через забруднене повітря Україна передчасно втрачає десятки тисяч життів щорічно.

Збудовані в радянські часи металургійні комплекси, теплові електростанції та підприємства інших галузей уникали екологічної модернізації та генерують суттєво більше викидів, ніж підприємства відповідних галузей у ЄС. Викиди деяких шкідливих речовин перевищують євросоюзівські показники в понад десять разів.

Під час війни ця проблема загострилася: значна частина обладнання працює на межі можливостей, інвестиції в модернізацію згорнуті, а контроль з боку держави ослаблений. Ситуацію ускладнюють обстріли промислових об’єктів, які призводять до додаткового забруднення та посилення ризиків техногенних катастроф.

Екологічне навантаження на довкілля і людей зростає, а питання впровадження сучасних екологічних стандартів після війни стає ще більш актуальним. Тому таким важливим є закон "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", який набрав чинності 8 серпня 2025 року. З цього дня країна почала перехід на нормативи ЄС для зменшення впливу промисловості на довкілля.

Кого і коли торкнеться закон

Дія закону поширюється на найбільш небезпечні для навколишнього середовища види діяльності, перелік яких міститься в додатку до закону. Що зміниться?

Перший елемент реформи – зміна дозвільної процедури. З 8 серпня 2025 року замість трьох дозволів (на викиди в повітря, на спецводокористування і на відходи) підприємства можуть отримати один інтегрований довкіллєвий дозвіл (ІДД). Це спрощення для бізнесу і можливість для дозвільного органу оцінити вплив підприємства на довкілля комплексно, а не фрагментарно, як було раніше.

Операторам установок, які введені в експлуатацію, слід подати заяву на отримання ІДД до 8 серпня 2028 року. Однак їм не варто очікувати крайньої дати. Якщо сплив термін дії одного з трьох "профільних" дозволів, то краще одразу отримати ІДД, ніж новий "профільний", який все одно втратить чинність у серпні 2029 року.

Другий елемент реформи – застосування євросоюзівських нормативів щодо викидів та інших євросоюзівських природоохоронних стандартів діяльності підприємств: стандартів моніторингу викидів, споживання енергії та ресурсів, поводження з відходами (закон імплементує директиву 2010/75/ЄС). Цей елемент реформи найважливіший, але він почне діяти не одразу.

До установок, які введені в експлуатацію, євросоюзівські нормативи почнуть застосовуватися через чотири роки з дня припинення воєнного стану, а до новостворених установок – з дня затвердження профільним міністерством відповідних галузевих нормативів (вони містяться у висновках НДТМ).

24 січня 2025 року Кабінет міністрів затвердив порядок їх розроблення, а Міндовкілля повідомляло про завершення перекладу євросоюзівських НДТМ для багатьох галузей і створення робочих груп для їх обговорення. Проте про затвердження НДТМ бодай для однієї галузі наразі не повідомлялося.

Зараз, після "злиття" Міндовкілля з Мінекономіки та Мінагрополітики, важливо не втратити темп цієї реформи, бо інтегровані довкіллєві дозволи (перший елемент реформи) без висновків НДТМ (другий елемент) – це форма без змісту, навіть якщо на цьому етапі сфера застосування висновків НДТМ обмежена лише новоствореними підприємствами. Це буде першим тестом на спроможність нового об’єднаного міністерства впроваджувати євроінтеграційне законодавство.

Чиїм коштом

У Євросоюзі фінансування заходів з екологічної модернізації за НДТМ здійснюється за кошти підприємств, бо там діє принцип "забруднювач платить". Це базовий екологічний принцип ЄС: той, хто створює забруднення, несе фінансову відповідальність за його запобігання, усунення та компенсацію шкоди довкіллю.

Проте в ЄС також існує практика співфінансування екологічної модернізації, якщо вона має на меті досягти більш амбітних результатів і перевищує мінімальні вимоги, які передбачають висновки НДТМ. Так само співфінансування в ЄС можуть отримати підприємства, які впроваджують НДТМ раніше, ніж того вимагає закон.

Для повноти картини: найкращі доступні технології та методи (НДТМ) не випадково містять слово "доступні". Уперше це поняття зустрічається в директиві 84/360/ЄЕС у 1984 році і трактується як "технології, що не передбачають надмірних витрат".

З того часу при розробці євросоюзівських НДТМ за участю представників бізнесу завжди враховується практична сторона: НДТМ мають бути економічно і технічно доступними для підприємств. Бо інакше як вимагати їх впровадження?

Окремі технології, описані в довідкових документах НДТМ, дають відчутний позитивний економічний ефект завдяки заощадженню ресурсів, зниженню енергоспоживання та зменшенню викидів, які оподатковуються. Щодо таких технологій працює звичайна бізнес-логіка: впровадив – маєш зиск.

Радимо бізнесу уважно вивчати НДТМ для своєї галузі. Для багатьох галузей вони опубліковані в перекладі українською мовою на старому сайті Міндовкілля.

Тож у впровадженні НДТМ немає нічого надзвичайного. Цим шляхом успішно пройшли інші кандидати до ЄС, наприклад, Польща та Чехія. Їх досвід стимулювання та підтримки переходу на НДТМ слід вивчити і врахувати уряду України. Однак для країни, яка веде найбільшу війну в Європі з часів Другої світової, пройти шляхом інших країн-кандидатів до ЄС буде непросто.

Через це українському бізнесу слід якомога швидше ознайомитися з новими вимогами, оцінити необхідні ресурси на модернізацію і почати шукати співфінансування раніше встановленого законом терміну, звертаючись до міжнародних фінансових інституцій, які мають програми "зеленого" фінансування.

Про результати роботи підприємствам варто інформувати уряд і суспільство. Весь громадський сектор щиро зацікавлений у тому, щоб у них вийшло, і ми будемо активно сприяти розв’язанню проблем, які можуть виникнути на цьому шляху. Але ініціативу має проявити той, кого новий закон стосується безпосередньо.