Ветеранська політика: з чого почати

У жовтні минає третій місяць з того часу, як я обійняв посаду Chief Veterans Officer (керівника ветеранського напрямку) у компанії "Аврора мультимаркет".

Протягом минулих років компанія системно впроваджувала політику підтримки ветеранів у свої бізнес-процеси та діяльність, тому ключовим завданням було не не створення ветеранського напрямку з нуля. Мова йшла радше про надання йому форми та пошук нових можливостей для взаємодії з ветеранами.

За попередній період були сформовані навчальні курси для ветеранів, які повертаються в компанію, для керівників та співробітників, розроблені програми з реінтеграції та адаптації. Однак у цій статті не хочеться говорити про класичні для ветеранського супроводу речі: підтримку фізичної реабілітації та лікування, юридичний та психологічний супроводи, етику спілкування з ветеранами.

Хочу дати кілька рекомендацій щодо перших кроків для власників бізнесу, які планують упроваджувати штатні посади керівників ветеранських напрямків.

Крок 0. Призначити на посаду керівника ветеранського напрямку ветерана. Багато компаній на ці посади беруть людей, які ніколи не служили у війську: співробітників HR-відділів, відділів корпоративної соціальної відповідальності або маркетингу.

Це як мінімум призводить до винятково технічного супроводу послуг для ветеранів, а як максимум – створює комунікаційне провалля серед ветеранської спільноти, адже керівник не розуміє досвіду підопічних. Ніхто, крім ветерана, не зрозуміє проблем та запитів іншого ветерана. Дотримуйтеся принципу "рівний рівному".

Крок 1. Визначитися з термінологією. Хто такий ветеран? Для деяких компаній, з якими я мав можливість познайомитися, ветеран – це особа, яка проходила військову службу з 2014 року. Чим це аргументовано, не зрозуміло, однак строковиків у цей перелік не включають. Компанії часто плутають терміни "учасник бойових дій", "ветеран війни", "ветеран військової служби", "учасник війни", "особа з інвалідністю внаслідок війни", "звільнений військовослужбовець".

За законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни. Цей перелік пропоную брати за основу.

Особа з інвалідністю внаслідок війни – це той самий учасник бойових дій, якому на заміну посвідчення УБД видали однойменне посвідчення через наявність групи інвалідності, пов’язаної із захистом Батьківщини. Звільнені військовослужбовці, які не є учасниками бойових дій, та ветерани військової служби також повинні мати підтримку, однак учасники бойових дій мають отримувати більше.

Учасниками бойових дій є не лише військовослужбовці, які воювали з 2014 року, а й учасники війни в Афганістані та миротворці, які брали участь у миротворчих операціях. Статус учасника бойових дій отримали контрактники, мобілізовані та строковики, які служили у військових частинах у прифронтових регіонах, а також курсанти, залучені до бойових завдань у перші місяці великої війни.

Крок 2. Збір інформації про ветеранський досвід та аналітика. За перший місяць я поставив амбітну мету обдзвонити всіх ветеранів та уточнити інформацію щодо служби. Складність у тому, що в ритейлі ветерани працюють по всій Україні: у денні і нічні зміни, хтось у відпустці, хтось не відповідає на дзвінки з чужих номерів.

Для мене як колишнього військовослужбовця було важливо зрозуміти вік наших ветеранів, скільки часу вони провели на службі, які мали військові звання та посади, чи всі отримали УБД, чи мали поранення, з яких причин були звільнені.

Мало хто усвідомлює, що зараз не відбувається демобілізація і більшість ветеранів звільняють за певними підставами: за станом здоров’я після поранень, через догляд за членами сім’ї або у зв’язку з вихованням трьох і більше неповнолітніх дітей. У ході цих розмов я дізнався про проблеми ветеранів.

Важливо: під час комунікацій з ветеранами не виникали збої. Однак я звернув увагу, що зазвичай про свою службу не хочуть говорити ті, хто був на небойових посадах у бойових підрозділах, наприклад, кухарі або діловоди.

Суспільство створило образ, що важливими є лише ті посади, де ти воюєш із зброєю в руках, що абсолютно неправильно. Так само неправильно, що командири не змогли пояснити значущість їхніх посад. Славнозвісний "жарт" "зробиш щось не так – підеш у піхоту" залишає глибокий відбиток у свідомості людей.

Лайфхак: якщо хтось не відповідає на дзвінки, надішліть інформативне повідомлення через менеджер, який супроводжував ветерана раніше, або зробіть оголошення про нового керівника в корпоративних чатах.

Рекомендую комунікувати з ветеранами з "робочого номера", який буде незмінним і зафіксованим у ветеранському довіднику, аби при зміні керівника ветеранського напрямку канали взаємодії з ветеранами залишалися незмінними.

Крок 3. Об’єднуйте ветеранів у спільноту та проводьте інформування. Більшість ветеранів у компанії не знайомі між собою, тому варто за "військовою традицією" створити спільний чат у будь-якому месенджері. Для ветеранів це звичний метод комунікації. Створіть окрему гілку для оголошень і гілку, де ветерани зможуть ставити запитання. Часто буває, що один ветеран ставить запитання, а інші ветерани самі дають відповідь. Побратим чи посестра завжди прагнуть допомогти.

З комунікації стало очевидно: інформування про ветеранську підтримку в загальних чатах компанії не завжди зрозуміле ветеранам. Ефективніше писати окремі інструкції для кожної послуги компанії. Не менш важливо поширювати інформацію про державну підтримку, адже й у ній ветерани часто не орієнтуються. Бізнес не повинен дублювати державні послуги, а має гармонійно їх доповнювати.

Важливо: пишіть інструкції зрозумілою і простою мовою, не використовуйте складні конструкції та запозичені слова, а також абревіатури. У внутрішніх каналах комунікації можна використовувати військову термінологію: "бажаю міцного здоров’я", "побратими/посестри", "дійсним доповідаю" тощо.

Крок 4. Формуйте навчальні політики для співробітників. Різні компанії роблять це по-різному: одні гейміфікують курси на своїх платформах, інші створюють довідники-презентації, ще інші проводять живі зустрічі.

Перший курс, який я запропонував упровадити в компанії "Аврора мультимаркет" як керівник ветеранського напрямку, не пов’язаний безпосередньо з ветеранами.

Він стосується базової теорії військової справи: хто такі ЗСУ, ГУР та ДССТ, чому НГУ та ДПСУ підпорядковуються МВС, чому в ДССЗЗІ, СЗР та СБУ співробітники теж мають статус військовослужбовців, які завдання вони виконують; за що відповідають міністр оборони, головнокомандувач та начальник Генштабу; скільки людей і техніки у бригаді, батальйоні, взводі та відділенні; система військових звань з їх аналогами у ВМС; типова структура підрозділів у лінійному піхотному батальйоні; чому ТЦК та СП, а також армійська авіація входять до структури Сухопутних військ, а також які взагалі є роди, види та сили в ЗСУ.

Переконаний, що ця база покращить рівень розуміння ветеранського досвіду серед співробітників, керівників та рідних військовослужбовців. У подальшому були оновлені курси щодо взаємодії співробітників та керівників з ветеранами.

Крок 5. Створюйте ветеранську айдентику та брендбук. Досвідченому ветерану достатньо глянути на шеврон, щоб зрозуміти, до якого роду військ належить військовослужбовець і в якому підрозділі служить. Формуйте ветеранську культуру, до якої ветерани будуть тягнутися. Брендуйте елементи одягу, створюйте стикерпаки, розробіть ветеранський стиль для всього, що говорить про ветеранів.

Крок 6. Працюйте над політикою вшанування пам’яті. Для ветеранської спільноти надзвичайно важливо не забувати тих, з ким вони пройшли військовий шлях. Впроваджуйте хвилини мовчання, створюйте меморіальні простори. Говоріть про полонених, зниклих безвісти, загиблих, говоріть із співробітниками, топменеджментом і родинами. Будуйте простори з акцентом на розмову і пам’ять.

Важливо: не робіть політику пам’яті показовою, "бо це модно" чи "так усі роблять". Справді перейміться долею цих людей, уявіть себе на місці бійця, його дружини, брата чи сестри, батьків. Подумайте, як би ви хотіли, щоб про це говорили. Збирайте найкращі практики, за потреби звертайтеся до профільних організацій.

Крок 7. Будуйте ветеранську політику так, щоб слова не розходилися з діями. Довіра – це кістяк військового колективу. Довіра до командира, побратима, даного слова. Не можете зробити – не обіцяйте, обіцяєте – виконуйте. У війнах перемагають не колективи, а команди. Працюйте над тим, аби створити свою.