Титанова стратегія України
Світова архітектура безпеки переживає тектонічні зміни. Західні високотехнологічні галузі та оборонні комплекси зіткнулися з критичною вразливістю: глибокою залежністю від Китаю в постачанні та переробці стратегічних матеріалів.
Пекін контролює значну частину світового видобутку і майже монополізував переробку титану, галію, германію та рідкоземельних елементів. Без них неможливо виробляти сучасну зброю, авіадвигуни та системи наведення ракет.
Китай не раз демонстрував готовність використовувати цю залежність як інструмент політичного тиску. Відповідно, контроль ланцюгів постачання перестає бути винятково економічним питанням і стає складовою національної безпеки.
Поки західні країни шукають шляхи диверсифікації, які вимагатимуть часу і мільярдних інвестицій, для України відкривається унікальне вікно можливостей.
Ціна втрачених можливостей: від сировини до готової продукції
Парадокс у тому, що, володіючи 20% світових запасів титанових руд, Україна залишається переважно сировинним експортером. Ми продаємо концентрат, а левову частку прибутку від реалізації продукції з доданою вартістю і створені для виробництва цієї продукції робочі місця залишаємо іншим.
Наше дослідження "Case Study титан" показує, наскільки неефективна така модель. У червні 2025 року тонна ільменітового концентрату коштувала 270 дол. З неї можна отримати титанову губку вартістю 6 300 дол. (у 23 рази дорожче), а кінцева продукція для авіаційної чи космічної галузі оцінюється 100 тис. дол. за тонну (у 370 разів більше). Така ціна втрачених можливостей України.
Від теорії до практики: державний пріоритет і міжнародний досвід
Проблема усвідомлена на державному рівні. У плані дій уряду закладені цілі з ефективного використання власних ресурсів. До кінця 2025 року визначені такі кроки: запуск формування CRM-кластерів для титану та літію, фінансування геологорозвідки, перезапуск механізму угод про розподіл продукції (УРП).
Як реалізувати цей план? Відповідь дає міжнародний досвід: промислові кластери. Це екосистеми, які об'єднують видобуток, переробку, науку, логістику і стимулюють інвесторів через податкові пільги, спеціальні правові режими та інфраструктуру.
Так, за десять років Індонезія змогла перетворитися з експортера сирого нікелю на одного з провідних виробників у світі, подвоївши внесок видобувної галузі у ВВП.
Дорожня карта до дії
Наше дослідження титанової галузі є аналітичною дорожньою картою для розбудови першого промислового кластеру в Україні. Зараз – найкращий момент, щоб наповнити реальним змістом угоду про співпрацю у сфері критичних мінералів між Україною та США й імплементувати EU Critical Raw Materials Act.
Для західних партнерів це готовий інвестиційний атлас, який допоможе зменшити залежність від Китаю. Для України це можливість залучити капітал, технології і створити повний виробничий цикл на власній території.
Проблема Заходу може стати рішенням для України. Розвиток глибокої переробки критичних мінералів – це пілот для відродження української промисловості, який зміцнить стійкість держави і стане фундаментом оборонної архітектури Заходу.