"В Україні заправок у 7-8 разів більше, ніж потрібно". Як російські обстріли змінюють паливний бізнес
Росія суттєво посилила удари по українських автозаправних станціях (АЗС). Лише за останні пів року пошкоджено або зруйновано понад 300 пунктів продажу пального.
Найбільше, з очевидних причин, постраждала інфраструктура у прифронтових та прикордонних областях. Однак минулого тижня реактивні "шахеди" атакували заправки у столиці, на міжнародних трасах, а згодом і у західних областях.
Для власників мереж АЗС це означає десятки мільйонів гривень збитків і необхідність підлаштовуватися до нових реалій. Утім, попри постійні обстріли, дефіциту пального в країні немає і не очікується.
Натомість змінюється сама модель роботи АЗС. Там, де раніше клієнта зустрічали кавою та хот-догом, зараз інші пріоритети. Тепер ключове – пережити удар, зберегти людей і якомога швидше відновити можливість заправити авто.
Як паливні компанії працюють під регулярними обстрілами і що саме вже змінилося в їхній роботі та підходах до безпеки?
Паливний терор
За останні пів року Росія пошкодила або зруйнувала понад 300 АЗС, свідчать дані міністра енергетики Дениса Шмигаля. Це близько 5-6% від загальної кількості заправок в Україні.
Найбільше атак припадає на прифронтові та прикордонні регіони. Лідирує Дніпропетровщина із понад 60 уражень, за нею йдуть Донецька та Харківська області. Серед регіонів, які найбільше потерпають від атак, також Сумщина, Запоріжжя та Херсонщина.
У деяких районах ситуація значно гірша за середню по країні. Наприклад, у Нікопольському районі, за підрахунками ЕП, атаки зачепили 59% активних АЗС, а на Сумщині – понад чверть мережі.
Втім, росіянам не вдається перетворити ці удари на паливний колапс. Причина проста: український ринок має близько 5,5 тис. заправок, а пошкоджені АЗС здебільшого досить швидко повертаються до роботи.
"В Україні заправок приблизно у 7-8 разів більше, ніж потрібно, якщо порівнювати з Європейським Союзом. Тому створити тут паливну кризу практично неможливо. Нафтопродукти точно завезуть – питання в ціні", – вважає енергетичний експерт Геннадій Рябцев.
За оцінкою директора "Консалтингової групи А-95" Сергія Куюна, понад 75% атакованих станцій оперативно відновлюють роботу. Тобто, три з чотирьох уражених АЗС знову працюють.
Нова ціль – Київ
Тривалий час ворог не бив по станціях у Києві, хоча вже давно мав для цього усі технічні можливості. Все змінилося наприкінці минулого тижня, коли росіяни почали нищити заправки "Укрнафти" в різних районах столиці.
Цікаво, що напередодні цих ударів у мережі з'явився перелік із 18 київських АЗС, які нібито мали стати цілями російських атак. За перші дні атак щонайменше три заправки з цього списку вже постраждали.
Важливий момент – за усіма вказаними адресами раніше розташовувались заправні станції мережі Glusco, яку пов'язували з кумом Путіна Віктором Медведчуком. В травні 2022 року Кабмін передав АЗС цієї мережі в управління НАК "Нафтогаз України", а пізніше – ПАТ "Укрнафта".
Сам факт появи "розстрільного списку" напередодні ударів виглядає щонайменше нетипово. Ба більше, складається враження, що хтось хотів, аби ці адреси побачили якомога більше людей.
Ці атаки запускають своєрідний нервовий квест: кияни кинулися перевіряти, чи є їхня заправка у переліку та чи не прилетить по ній наступною?
По суті, це тактика терору, яку Росія методично застосовує в прифронтових містах – Сумах, Харкові, Запоріжжі, Херсоні тощо. Відмінність лише в масштабі й типах озброєння. У столиці, на щастя, поки немає FPV-дронів, "Молній" та КАБів, які регулярно використовуються ближче до фронту. Але логіка й мета ворога ідентичні.
Мета атак – тероризувати людей
"Жодної військової мети в таких атаках немає й бути не може. Це терор проти цивільного населення, мирних людей", – заявив в.о. голови "Нафтогазу" Сергій Федоренко.
"Ціль усіх цих обстрілів – просто нашкодити. Терор проти людей. Росія не має жодної стратегії. Усі ці удари відбуваються хаотично", – погоджується Рябцев.
Якби завданням було саме паралізувати постачання пального, Росії довелося б системно виводити з ладу значно більшу кількість станцій і не давати операторам їх відновлювати.
Натомість станції ремонтують, пальне перенаправляють на інші АЗС, а ринок компенсує втрати в прифронтових регіонах за рахунок тилових.
Саме тому удари по заправках мають передусім психологічний ефект. Росія б'є по місцях, які люди бачать щодня: по АЗС біля дому, дорогою на роботу, біля траси. Це створює відчуття, що небезпека постійно поруч.
Поки що ринок із цим справляється. У прифронтових областях оператори вже закривають АЗС антидроновими сітками та своєрідними "мангалами", які мають захищати станції від дронів. Масово встановлюються й мобільні укриття.
Тепер, після перших ударів по столичних АЗС, ця практика стане актуальною і для більшості операторів у Києві. Першою на нові обставини вже встигла відреагувати державна "Укрнафта", яка почала встановлювати габіони навколо своїх комплексів. Конструкції розміщують з боку доріг і тротуарів, аби стримувати уламки всередині периметра та зменшувати ризики для людей і авто.
Як працюють АЗС у прифронтових областях
Чим ближче до фронту, тим менше станції нагадують ті, до яких звикли водії у мирних містах та селах. На цих заправках зникають магазини, великі навіси, рекламні конструкції та частина сервісів. Фактично від АЗС залишається лише її головна функція – заправити авто пальним.
"Що там знищено? Операторську, навіс, стелу – красу знищили. А функціональність уся під землею. Тому воно працює без кави, без магазину. Швидко заправилися і побігли", – каже директор групи компаній Prime Дмитро Льоушкін.
За його словами, у найближчих до фронту населених пунктах повноцінна інфраструктура АЗС просто не має сенсу. Через бойові дії там залишилося мало людей, а разом із населенням зник і попит на звичні сервіси.
Це не означає, що у таких містах виникає колапс з пальним. Навіть там, де стаціонарних АЗС не залишилося, його підвозять із сусідніх населених пунктів.
"Там АЗС немає, але й проблем із пальним теж немає. У прифронтових містах та селах дуже низький попит – там дуже мало населення. Хто там залишається? Бабусі, дідусі. Якщо їм і потрібен бензин, то для генератора чи мотокоси", – каже Льоушкін.
У найбільш небезпечних районах змінюється навіть робота персоналу. Працівники можуть перебувати на значній відстані від АЗС і підходити до станції лише тоді, коли приїжджає клієнт.
Оператори сидять за 100 метрів від заправок. Якщо хтось під'їхав, вони швидко підбігають, щоб заправити автівку. Десь, де "дуже жорстко", сидять на ще більшій відстані. А на заправці висить табличка із номером телефону та написом: "Подзвоніть, якщо потрібне пальне".
Чим далі від лінії фронту, тим більш "цивілізованими" стають АЗС. Десь уже працюють касові апарати, хоча стел може й не бути. А за 100 км від лінії розмежування або у великих містах, таких як Запоріжжя чи Харків, уже можна зустріти цілком нормальні АЗС.
Скільки коштує відновлення? Мінімальні витрати на запуск станції – близько 500 тис. грн. Відновлення її функціональності коштує до 1 млн грн: за ці кошти можна встановити паливне обладнання, касу та необхідні комунікації, облаштувати приміщення для персоналу.
Повноцінне відновлення – вже зовсім інша історія. Магазин, кухня, холодильники, кавові машини, туалети, рекламні конструкції та інша інфраструктура можуть коштувати у десятки разів дорожче.
Що треба змінити
Опитані ЕП експерти та учасники ринку наголошують, що на п'ятий рік війни держава досі значною мірою регулює паливний ринок за мирними правилами.
Наприклад, АЗС у тиловому місті та станція за кілька десятків кілометрів від фронту можуть мати однакові податкові та регуляторні вимоги, хоча умови їхньої роботи кардинально відрізняються.
Рябцев пропонує, зокрема, переглянути авансовий платіж для АЗС (кожна заправка щомісяця зобов'язана наперед сплачувати державі частину податку на прибуток – від 30 до 60 тис. грн за кожну станцію, незалежно від того, який прибуток вона фактично отримала) у прифронтових регіонах. На його думку, немає логіки у тому, щоб вимагати однаковий платіж від станції, яка працює у відносно безпечному місці, та АЗС, яка функціонує під постійними обстрілами.
Та сама проблема виникає з анонсованими мобільними АЗС. Якщо стаціонарну станцію знищено, логічним рішенням є тимчасова точка продажу пального. Але поставити бензовоз на узбіччі – не вихід, бо він сам стає легкою ціллю.
"Тому потрібні чіткі правила, які дозволять швидко розгортати мобільні або контейнерні АЗС у небезпечних районах, але водночас передбачатимуть їхній захист, облік пального та контроль за операціями", – каже Рябцев. За його словами, уряд вже займається цим питанням, але фінального рішення поки немає.
Попри понад 300 атакованих станцій, Росії не вдається створити загальнонаціональний паливний колапс. В Україні достатньо АЗС, щоб компенсувати втрати, а оператори здебільшого швидко повертають пошкоджені станції до роботи.
Однак це не означає, що атаки взагалі не мають наслідків. Вони створюють локальні проблеми з пальним, змушують бізнес витрачати мільйони на відновлення та фактично переписують правила роботи АЗС.
Тож разом із паливним бізнесом до нових воєнних реалій має адаптуватися і держава. Зокрема, вже зараз варто змінити підходи до регулювання роботи АЗС у прифронтових регіонах.