Ресурсна криза на ринку деревини

Український ринок деревини живе на стику двох реальностей. З одного боку – війна, дефіцит ресурсу, економічний тиск і постійна невизначеність.

З іншого – багаторічна еволюція: від ручного управління й "договорняків" до більш прозорих і конкурентних правил. І саме зараз стає очевидно, що без системних законодавчих рішень галузь далі не зможе розвиватися.

За останні чотири роки ринок пройшов шлях, на який у багатьох країнах пішли десятиліття. Із запуском у 2021 році ліцензованих товарних бірж торгівля деревиною почала переходити в цивілізовану площину – з відкритою конкуренцією, ринковим ціноутворенням і рівним доступом до ресурсу.

Паралельно відбувалася цифровізація процесів: електронні торги, інтеграція з державними реєстрами, зниження впливу людського фактора і, відповідно, ризиків маніпуляцій.

Навіть велика війна не змогла зупинити ці процеси. У 2022–2024 роках біржова інфраструктура стала більш зрілою: з'явилися інструменти контролю виконання контрактів, аналітика цін, форвардні угоди та банківські гарантії. Сьогодні біржова торгівля деревиною – це вже комплексна система, наближена до європейських стандартів.

Водночас ринок працює в умовах реального скорочення заготівлі. Війна, заміновані території, кадровий дефіцит, логістика й енергетичні проблеми безпосередньо б'ють по доступності ресурсу. Зростання конкуренції і цін – це наслідок обмеженої пропозиції, а не збій ринкового механізму.

Попри всі виклики деревообробна галузь продовжує працювати. Біржова торгівля тут стала не просто способом продажу, а фактором стабільності, який мінімізує ручні рішення й забезпечує передбачуваність для бізнесу.

При цьому держава і ринок змушені адаптуватися: уряд шукає можливості збільшення заготівлі без шкоди довкіллю, біржі вдосконалюють механізми торгів, бізнес перебудовує моделі роботи.

Окремим важливим аспектом залишається тема мораторію на експорт необробленої деревини. Формально він завершився, однак уряд своїми рішеннями змушений фактично закривати цю прогалину, щоб українські переробники мали достатньо сировини для роботи. Це вимушений, але логічний крок у нинішніх умовах.

Ця тема безпосередньо пов'язана і з європейським регламентом EUDR, який встановлює нові вимоги до простежуваності походження деревини та продукції з неї. Регламент спрямований на запобігання знелісненню і вже зараз зрозуміло, що він змінює правила гри на європейському ринку. Водночас сам Євросоюз був змушений піти на спрощення та відтермінування його повноцінного впровадження через неготовність бізнесу.

Україна ж системно готується до цих змін. Вживаються заходи на рівні держави, галузі та біржової інфраструктури, вдосконалюється облік і цифрова простежуваність. Це принципово важливо, адже лісова та деревообробна галузь мають значний експортний потенціал і є одними з ключових для економіки країни.

Усе наведене вище зводиться до ключового висновку: ринок деревини в Україні давно переріс формат тимчасових рішень. Саме тому ухвалення закону "Про ринок деревини" є критично необхідним.

Робота над ним триває давно і включає не лише розробку тексту, а й широке обговорення. Відбувалися поїздки ресурсними регіонами, зустрічі з локальними виробниками, громадами, деревообробниками, фахові дискусії та адвокація ключових положень.

Закон повинен нарешті закріпити єдині правила гри, захистити національного виробника, підвищити прогнозованість для бізнесу та інтегрувати галузь у європейський економічний простір.

І тут йдеться не лише про одну галузь. Це питання економічної стійкості, розвитку переробки, робочих місць і доданої вартості в Україні. Ринок уже довів здатність змінюватися в найскладніших умовах. Наступний крок – зафіксувати ці зміни на рівні закону й продовжити системний та відповідальний рух вперед.