Від фронту до коптильні: як ветеран запустив сімейне виробництво м’яса

"Копчена свинка" починалася як спроба родини Данілєвських знайти додатковий заробіток після повернення Андрія з війни. Спочатку подружжя продавало власне м'ясо, але згодом зрозуміло, що на переробці можна заробляти більше. Після повторного старту вони облаштували виробництво і знайшли нові канали збуту.

Як працює невелике сімейне виробництво, чому після легалізації бізнесу родина відмовилася від власного м'яса, скільки коштує перетворити кілограм сировини на готовий продукт і як "Копчена свинка" конкурує з дешевшою продукцією?

Малий бізнес – важлива частина нової економіки. Його представники не мають доступу до великих грошей, але прагнуть реалізуватися попри труднощі. ЕП поділяє цінності, якими керуються ветерани-підприємці: відповідальність, стійкість, бажання творити зміни. Тому редакція розповідає історії про людей, які перетворили свій бойовий досвід на справу, що допомагає іншим і зміцнює країну. Це історії про тих, хто продовжує служити Україні, тільки вже в бізнесі.

Як з'явилася "Копчена свинка"

Після початку великої війни Андрій Данілєвський вирішив піти на війну добровольцем. Одразу до війська його не взяли. На той момент він був непридатним, тому перед вступом до армії йому довелося перенести операції. У серпні 2022 року Андрій пройшов відбір і поїхав на 45-денне навчання до Англії. Після повернення готувався в Україні, а в січні 2023-го потрапив на фронт.

Через місяць на Лиманському напрямку, у Серебрянському лісі, отримав поранення. Це була вибухова травма правої руки та лівої ноги, закриті травми легень і сильна контузія. Після тривалого лікування його звільнили зі служби.

Після повернення він з дружиною почав займатися м'ясом. Спочатку вирощували свиней, продавали м'ясо, возили його, зокрема, до Києва, а наприкінці 2024 року вирішили перетворити сировину на готовий продукт. У грудні вони вперше закоптили мʼясо для себе. "Спробували – сподобалося", – згадує ветеран.

Так виникла ідея займатися копченостями. Утім, перша спроба виявилася невдалою: народилася дитина, сімʼї забракло грошей і виробництво закрили.

Улітку 2025 року підприємець вирушив пішки з Володарки до Одеси, щоб привернути увагу до проблем військових із виплатами. За тиждень він подолав цей шлях. Під час походу вдалося не лише привернути увагу до проблеми – люди також допомогли зібрати гроші на відновлення м'ясного виробництва.

Зібрані 30 тис. грн стали стартовими коштами для повторного запуску. Родина підготувала документи, пройшла сертифікацію, зареєструвала крафтове виробництво й отримала можливість продавати товар у магазинах і на ринках.

Шлях до офіційного виробництва

Для повторного запуску "Копченої свинки" подружжя облаштувало окреме приміщення. Зробили невеликий ремонт і докупили обладнання. Частина техніки залишилася від першої спроби, а для нових обсягів придбали фаршемішалку та м'ясорубку. "Значні об'єми ковбаси руками вимішати тяжко", – пояснює Андрій.

М'ясо з власного господарства використовувати вже не могли, бо воно походило з домашнього забою, тому сировину почали купувати на м'ясокомбінаті.

Працюють не з найдешевшою сировиною, тому крафтові м'ясні вироби складно порівнювати за ціною з дешевою промисловою. У "Копченій свинці" використовують шматки м'яса без жил і зайвої шкіри. За словами підприємця, у промисловому виробництві дешевших варених ковбас може використовуватися механічна обвалка, яку потім перебивають у кутері і додають до емульсії.

Ще одна особливість виробництва – склад продукції. "Ми не використовуємо хімії, лише натуральні спеції. Знаємо, що будемо давати наші вироби власній дитині", – говорить підприємець. За його словами, бажання робити натуральний продукт було однією з причин, чому вони вирішили займатися виробництвом.

Виробництво, асортимент, собівартість

Економіка починається із сировини. М'ясо коштує 240 грн за кг, а після обробки – 250 грн за кг. Далі до цієї суми додаються спеції, оболонка, електроенергія. "Ти ще нічого не зробив, а 250 гривень уже витратив", – каже підприємець.

На готову продукцію виробник закладає 30-35% націнки. Останнім часом м'ясо дорожчало, але свої ціни він ще не піднімав. Навпаки – на тушонку намагався зменшити ціну, оскільки розуміє, що люди купують продукти про запас. "Нажитися – остання справа, стараємося навіть знизити ціни", – говорить підприємець.

За його підрахунками, 65-70% отриманих коштів іде на покриття собівартості, а 30-35% залишається як дохід. Підприємець пояснює, що рахує не стільки точку беззбитковості за місяць, скільки рентабельність окремих партій. При місячному розрахунку враховують витрати на електроенергію, податки та інші платежі.

Ціни залежать від виду м'яса та способу приготування. Варено-копчені свинячі ковбаси коштують 550 грн за кг, куряча – 450 грн, балик – 530 грн, підчеревина – 450 грн, шия – 200 грн, вирізка та ошийок – 600 грн, курка – 280 грн.

Печена продукція коштує залежно від виду: шинка – 500 грн за кг, домашня свиняча ковбаса – 500 грн, куряча – 400 грн, підчеревина та ребра – 450 грн, свиняча тушонка – 200 грн, куряча – 180 грн. Тушонку фасують у банки по 0,5 кг.

Ціна готового продукту вища за ціну м'яса, бо під час приготування частина ваги втрачається. "З кілограма балика залишається 750 грамів", – каже Данілєвський.

Приготування – тривалий процес. М'ясо після шприцювання маринадом залишають у холодильнику на 12 годин, після чого його вивішують у коптильню. Там воно обсихає, коптиться і шість-сім годин готується парою.

Для ошийка процес ще довший. Підприємець пояснює, що товсті шматки готуються повільніше, а тонко різати не можна, бо м'ясо стане сухим. Ковбасу можна зробити швидше, однак їй бажано переночувати в холодильнику, щоб м'ясо набралося спецій. Загалом від свіжого м'яса до готової продукції може минути доба.

Різниця між ціною м'яса і дешевою промисловою ковбасою, за словами підприємця, часто стає предметом запитань від покупців. "Для людей основна проблема – ціна. Їм дорого. Вони порівнюють нас із магазином", – говорить Андрій.

Де продають "Копчену свинку"

Підприємство виробляє 250-300 кг продукції на місяць без урахування тушонок. В окремі тижні – 90 кг. Сам підприємець вважає нинішні обсяги невеликими і хоче їх збільшувати. "Чесно кажучи, 300 кілограмів – це небагато", – говорить він.

Основні канали продажу – інтернет і місцевий базар. Для просування бренду підприємці замовляють рекламу в блогерів. Із соцмереж подружжя використовує інстаграм, тікток, фейсбук і телеграм. Там показують продукцію і приймають замовлення. Постійні клієнти вже є: частина замовляє через інтернет, частина регулярно приїжджає за продукцією додому або купує її на базарі.

Виробництво прив'язують до попиту, щоб продукція не залежувалася. На базарі торгують у вівторок і п'ятницю, тому напередодні коптять свіже м'ясо.

Окремо враховують інтернет-замовлення: якщо клієнт замовив 5 кг балику, під це купують м'ясо, маринують його і готують до потрібної дати. За словами виробника, іноді завдяки замовленням копчення триває кілька днів поспіль.

Підприємство надає послугу з копчення сировини клієнтів. Людина привозить м'ясо, а виробник його готує за 100 грн за кг. Таким чином, "Копчена свинка" заробляє не лише на продажу власної продукції, а й на послузі виробництва.

Інший канал збуту – магазин "Фламінго" у Володарці та магазин у Білій Церкві, де продають товари з ЄС. Ціни встановлюють так, щоб після магазинної націнки кінцева ціна була приблизно така ж, як при купівлі клієнтами у виробника.

"Я їм даю дешевше, вони роблять свою націнку, щоб у них ціна була плюс-мінус така, як у мене. Може, на чомусь на кілька гривень дорожче", – пояснює він.

Для виробника магазини – додатковий спосіб дістатися до покупців. Водночас він не називає їх маркетинговим інструментом: торгових точок поки мало. Зате люди, які не побачили продукцію в соцмережах, можуть купити її в магазині.

Основною проблемою під час продажу підприємець називає ціну, але вважає, що покупці приходять саме за домашнім продуктом. Він пояснює, що велике виробництво може запропонувати більші обсяги за нижчою ціною, а його бізнес працює з меншими партіями та натуральними спеціями без підсилювачів смаку.

Поки що окремого інтернет-магазину в "Копченої свинки" немає. Його планують запустити після збільшення обсягів продажів і появи вільних коштів.

Бізнес пробував продавати продукцію на ярмарках у Києві, але через спеку та безпекову ситуацію поїздки припинили. Основним офлайн-майданчиком залишається місцевий базар. Восени підприємець очікує зростання попиту. Прохолодна погода і наближення свят, за його словами, збільшують продажі.

Масштабування без грантів

Виробники розширюють бізнес: за рік асортимент зріс майже вдвічі. До копченого м'яса та ковбас додали печену і варену лінійки, сардельки і тушонки. Наступний крок – збільшення виробничої площі. "Поруч з нинішнім приміщенням є ще одне. Плануємо його відремонтувати і розширити", – розповідає підприємець.

Знадобляться й додаткові працівники. Наразі значну частину роботи подружжя виконує самостійно: від купівлі та зачистки м'яса до маринування, копчення, фасування і продажу. За словами підприємця, це майже щоденна робота. Вони планують найняти SMM-менеджера, однак поки соцмережі веде дружина.

Підприємці намагаються стимулювати попит акціями. Зокрема, безкоштовна доставка діє для замовлень від 2 тис. грн. Поріг підняли після зростання тарифів на доставку. Є й замовлення тушонки партіями, наприклад, від десяти банок.

Підприємець фінансує бізнес власними коштами. Грантові програми не розглядає, бо наразі родині Данілєвських складно виконати їх умови. "Покладаємося на свої сили, але якщо трапиться хороший грант – подамося", – запевняє Андрій.

Джерелом зростання він вважає збільшення обсягів виробництва та продажів. Для цього важливо наростити партії закупівлі сировини. Виробник уже перейшов від придбання невеликих обсягів м'яса в магазині до роботи з м'ясокомбінатом.

Масштабування для "Копченої свинки" – це не лише питання кількості продукції. Підприємець водночас хоче зберегти свіжість товару і не виробляти зайвого. Він орієнтується на попит, залишки та замовлення. За його словами, навіть за обсягу 300 кг на місяць виробництво ще працює без надмірного навантаження.

"Копчена свинка" ще не доросла до команди працівників, виробництво залишається сімейною справою. Частину роботи ветеран виконує сам. Коли потрібно начиняти ковбасу, долучається дружина. З дитиною допомагає знайома.

У команди є керівник, який не надто цікавиться планами виробництва і працює за власним графіком. "Пан директор, тобто наша дитина, якщо хоче нас розбудити, то розбудить, а які там у нас плани, їй не цікаво", – жартує підприємець.

Якщо замовлення треба відправити ввечері, прокинутися доводиться о пʼятій ранку. В інші дні робота починається після того, як прокинеться вся сім'я. "Ми удвох, але, дай Боже, будемо розвиватися – наймемо людей", – каже ветеран.