"Квіти — символ благополуччя": власниця флористичного бізнесу LoraShen про виклики під час війни

LoraShen — провідна київська флористична компанія, що вже близько 15 років задає тренди у квітковому дизайні та декорі. 107 учасників колективу старанно створюють унікальні букети, оформлюють події будь-якого масштабу — від камерних весіль до великих корпоративів, працюють над інтер’єрними інсталяціями для брендів та приватних просторів і займаються керамікою власного виробництва.

Власниця компанії Лариса Шен розказала про свій шлях, любов до флористики, а також розповіла, як бізнес в усіх сенсах слова продовжує квітнути в умовах повномасштабної війни.

Флористика тоді називалася "аранжировкою". Бо в європейському середовищі — це arrangement. І чогось воно у нас далі не вкорінилося. Тоді, в 90-х, це було так.

Це був 1997 рік. Саме формувалася податкова система, виходив закон про ПДВ. Я ходила на семінари, навчалась, розбиралася в нововведеннях. Але паралельно мені завжди хотілося читати щось про мистецтво, дизайн, красу. Я собі ставила правило: три сторінки бухгалтерського журналу — і потім можна дозволити собі художні книги або альбоми з мистецтва та флористики.

Мені було цікаво. Флористи свого часу всі намагалися відкривати свої бізнеси. Я їх консультувала з маркетингу, допомагала вести бухгалтерію. А собі побудувала кар'єру бухгалтера і фінансового директора. Навіть проходила у Києво-Могилянській академії курс фінансового менеджменту.

А одного разу мене взяли в Голландію на профільну квіткову виставку, це була свого роду мотивація за гарну роботу як бухгалтера і фінансового директора "Камелії". І ми з одним із власників "Камелії" навідалися на лекцію британських квіткарів, які розказували про формат продажі квітів у Великобританії (це букети в традиційних супермаркетах і преміум салонах).

Це був 2007 рік. Британці нас ще спитали — чому ми не продаємо букети в супермаркетах. А я завжди була ініціативна, тож взяла різні рекламні буклети з виставки і пішла з ідеями в супермаркети "Фуршет". Я запропонувала їм три букети в три ціни. Вони погодилися. І ми зробили пілотний проєкт з "Камелією" — 10 стендів з букетами з опціями в три ціни для 10 магазинів цієї мережі. І тут виникли дві проблеми.

Друга проблема — споживач не був готовий купляти букети у супермаркеті. Разом з тим, як це не парадоксально, але споживач був готовий купувати у супермаркетах рослини у вазонах.

І тоді це був час для мене вирішити – чи хочу я продовження цієї історії, адже бренд назвали моїм ім’ям. В мене тоді ще не було якогось бізнес-плану чи мрії: "Ой, я хочу квітковий бізнес". Але так склалося, що в мене була підтримка мого бізнес-партнера (він же співвласник "Камелії") та класні професійні флористи були готові йти зі мною у цю невідомість. Тому у 2010 році бренд LoraShen повністю відокремився та почав самостійну роботу. Нас було тоді в команді 18 людей.

Я рахую, що у нас був старт запуску бренду у 2010 році, а у 2013 сталася "Революція гідності", і нам довелося скоротити штат співробітників на 30%.

Згодом, у 2015-2016 роках ми вирішили займатися та реалізовувати декор вітрин, сезонні декорації. Це був новий напрям компанії. В той час активно інвестували в ці напрямки: купували перші станки, орендували приміщення для виробництва тощо. Перед повномасштабним вторнення Росії в Україну у нас було десь 104 людини в компанії, шість напрямків діяльності.

Перші три місяці ми платили зарплату всім по 7500 гривень. Це була мінімальна зарплата. Це було незалежно від прибиральниці до крутого дизайнера. Тоді вже почали люди потроху повертатися до Києва. І я була вдячна кожному, хто працював у студії, і що вони були згодні працювати на таких умовах. Це допомогло зберегти бізнес.

Зараз в Україні досі слабка економіка. Відбувається треш в податковій системі. В митній системі. Тобто це свідома корупція, яка на державному рівні поставлена в систему. Всі це знають, ми всі на ринку це знаємо, ми всі викручуємось…

Ринок нас регулює так, щоб ми всі вижили і робили справедливу ціну, якісний продукт, якісь креативні рішення, і тут держава взагалі не потрібна. Вона ще нам заважає і паразитує, відволікає фокус уваги та енергію.

Зараз я думаю, що майбутнє за штучним інтелектом. Якщо ми кажемо про бізнес, точно буде колосальна трансформація. Як ми його будемо використовувати? Поки складно сказати, бо війна не дає спокійно з цим працювати. Все ж таки, я коли їжджу на міжнародні виставки в Париж, у Франкфурт, розумію, що весь світ в одному потоці, а ми… у своєму. Конкуренція в Києві збільшилась, до речі, через те, що на ринок прийшли компанії із Харкова, Одеси. Зараз дуже багато квіткових магазинів у столиці.

А квітка-заперечення? Коли людина в тебе замовляє букет і каже, тільки без? Без троянди. Це головна квітка-заперечення. Коли я бачу статистику за рік, троянди продається найкраще. Чому? Тому що вона дуже традиційна і дуже очевидна. Разом з тим, якщо ти продаєш лише троянди, то далеко не підеш. Але й без неї ніяк.

Є багато якісних троянд від українського виробника – і від компаній, і від фермерів. Але найкраща якість та найбільше різноманіття сортів – це Еквадор, Колумбія.

Тому у нас два рази на тиждень – це імпорт з Голландії. Бо Голландія поставила формат квіткового ринку так, що вони з усього світу навчилися збирати квіти і всім розпродавати. Навіть Японія купляє квіти в Голландії. І, звичайно, в нас завжди в асортименті є квіти і від українських виробників. Український квітковий ринок також розвивається. Плюс українські садівники намагаються постійно розширювати свій асортимент, виводити нові сорти, та й конкуренція немаленька, адже з'являються нові фермери, які вирощують квіти. І я вважаю, що це дуже круто.

Зараз еустому, матіолу, тюльпан, півонію – ми майже взагалі не імпортуємо. І ми в постійному пошуку майстрів, фермерів. Плюс нині ще є мода на сухі квіти.

Корпоративні замовлення – це окремий сегмент прибутку. Наприклад, корпоративні озеленення чи флористика у офіси. Такі клієнти є дуже цінними, адже замовлення від них є дуже прогнозованими та постійними.

Звісно, також оформлення заходів та івентів. Завжди користуються попитом. А також проєкти вітрин. Наприклад, останні кілька років ми є підрядником по реалізації вітрин для ЦУМ. А також вітрини для мережі магазинів Roshen, декорації для ТРЦ River Mall, Ocean Plaza та інших. В нас просто є окреме виробництво, це як окрема гілка бізнесу під даний проєктний бізнес. Тому що ми вже знаємо, що в нас є річний контракт в певному об'ємі. Також окремо у нас є напрям озеленення і штат садівників. Маємо і власну керамічну мануфактуру з автентичними колекціями ваз та кашпо.

І зараз, на жаль, ми також розвиваємо напрямок ритуальної флористика. Вона завжди у нас була, ще до війни. Адже останній шлях теж повинен бути також красивим. Але культури цього в країні немає. У нас була якась ще радянська культура ритуальних послуг, сумна і дуже страшна. А нової всі соромляться, тому що така тема. Ми якось в Instagram зробили пост про ритуальну флористику, і тут же вислуховували купу хейту, мовляв, "не хочемо на це дивитися". Але меморіал має бути гарним, ми думаємо про це, генеруємо нові рішення. У нас є вінки з пшениці, з пшениці та калиною, щоб воно було душевно. Плюс ми всі старіємо. (посміхається).

До наймасштабніших я б віднесла – оформлення вітрин для ЦУМ та для магазинів Roshen, створення інсталяції, присвяченій творчості Марії Примаченко, для Ukrainian Fashion Week, оформлення Етно-фестиваля для River Mall.

— Тому що це доступна розкіш та доступна радість. Квіти - це те, що нас оточує, це чудо природи, якого нам легко торкнутися. Якщо в мене є квіти, то в мене є радість, в мене є благополуччя. Мені здається, зараз, у часи війни, це основне.