Чому варто реєструвати географічні зазначення
З чим у більшості українців асоціюються слова "Гуцульська овеча бриндзя"? Напевно, зі свіжим карпатським повітрям, соковитим різнотрав'ям з високогірних полонин, незгасною ватрою, столітніми традиціями, досвідом, який передається з покоління в покоління – і ще багатьма речами, притаманними винятково цій місцевості та продукту.
Унікальне поєднання всіх факторів створює справжнє національне надбання, яке слід зберігати, захищати та просувати – як на державному, так і на міжнародному рівні. І одним із найкращих інструментів для реалізації цієї місії є географічні зазначення (ГЗ).
Перші кроки вже зроблено
Виробники "Гуцульської овечої бриндзі" отримали свідоцтво про реєстрацію права на використання ГЗ у 2019 році. Окрім знаменитого сиру, наразі до Державного реєстру географічних зазначень входять ще 28 найменувань для товарів, що походять з території нашої країни.
Йдеться про сільськогосподарську продукцію ("Херсонський кавун", "Мелітопольська черешня"), харчові продукти ("Гуцульська коров'яча бриндза", "Миргородська"), вина ("Закарпаття/Закарпатське", "Придунайська Бессарабія") та народні промисли ("Кролевецькі рушники", "Петриківський розпис").
Безумовно, початок покладено. Попри це, у сфері ГЗ Україна зробила критично мало – особливо з урахуванням нашого культурного різноманіття та безмежного потенціалу локальних виробників. Для порівняння, аналогічний реєстр ЄС містить майже 3600 найменувань для товарів, що походять з країн-членів Євросоюзу. Тож нам є на кого рівнятися, активно надолужуючи згаяне. Це – завдання як для держорганів та підприємців, так і для споживачів, які мають голосувати гривнею за автентичні українські товари.
Деякі важливі кроки вже зроблено: зокрема в серпні 2024 року набули чинності нові правила реєстрації ГЗ в Україні, укладені за участі фахівців УКРНОІВІ та затверджені Мінекономіки. Йдеться про чіткі та детальні вимоги до реєстрації ГЗ для сільськогосподарських товарів, харчових продуктів та спиртних напоїв, які – підкреслю – адаптовані до регламентів Євросоюзу. Це означає, що відповідно оформлені українські ГЗ будуть офіційно визнані й захищені на території ЄС. Іншими словами, перед нашими виробниками постають нові експортні можливості.
В сучасних реаліях реєстрація ГЗ – це не опція, а необхідність
Так, законодавча база за цим напрямом повністю сформована. Проте цього недостатньо. Адже для того, щоб спільними зусиллями просувати бренд України у світі за допомогою ГЗ, слід популяризувати систему ГЗ серед наших виробників. Отже, окреслю аргументи на користь реєстрації ГЗ.
Підвищення репутації товарів. Статус ГЗ гарантує те, що товар не лише автентичний, а й виготовлений згідно з високими стандартами якості. Їх встановлює локальна асоціація виробників, яка й виступає суб'єктом реєстрації ГЗ. Вона ж контролює дотримання цих стандартів, адже якість кожного окремого товару впливає на загальну репутацію ГЗ.
З першим пунктом пов'язана потенційна можливість підвищення ціни на товари. Тут відіграє роль цілий комплекс факторів, починаючи від уже згаданої якості та унікальності товару й закінчуючи тим, що реєстрація ГЗ зазвичай є частиною маркетингової стратегії, коли продукт активно розкручується колективними зусиллями виробників, місцевої влади і держави.
Щодо останнього, то зокрема УКРНОІВІ, з метою популяризації українських локальних виробників, готує інформаційні кампанії щодо нових реєстрацій ГЗ в Україні. А чим відомішим є продукт – тим більшою є ймовірність, що споживачі охоче платитимуть за нього вищу ціну.
Наприклад, дослідження ринку ЄС демонструє, що ціна на продукти зі статусом ГЗ у середньому вдвічі вища за ціну на товари без відповідної сертифікації. Ба більше, в Україні також маємо позитивні кейси: протягом трьох років після реєстрації ГЗ ціна на Гуцульську овечу бриндзю зросла уп’ятеро.
Економічний розвиток регіонів. Це також комплексний процес, найважливішими складниками якого є розвиток локального туризму та створення робочих місць – що, своєю чергою, дозволяє зменшити відтік населення до великих міст. Причому йдеться не лише про безпосереднє виробництво. Навколо товарів з ГЗ може постати ціла екосистема, що здатна змінити локальну структуру зайнятості через створення секторів з вищою доданою вартістю – фінансового, технічного та вже згаданого туристичного.
Процес уже запущено. До прикладу, Асоціація виробників традиційних Карпатських високогірних сирів за підтримки Українського культурного фонду у 2021 році розробила культурно-туристичний маршрут "Гуцульські сирні плаї", який протягом перших 6 місяців роботи відвідали майже 6,5 тисячі людей.
А громадська спілка "Агро-еколого-рекреаційний кластер "Фрумушика-Нова’" не лише зареєструвала ГЗ "М’ясо баранини Фрумушика/Баранина Фрумушика" та "Долина Фрумушика" (вино), а й створила Центр етнографічного, сільського зеленого туризму і сімейного відпочинку. Звісно, доки триває війна, доцільно говорити тільки про внутрішній туризм. Проте після іноземці охоче відвідуватимуть і місця вирощування Херсонського кавуна, що прославився на весь світ як символ українського опору окупантам, і майстерні, де створюються Кролевецькі рушники, і багато інших локацій, пов'язаних з автентичними виробами.
Захист від фальсифікату та недобросовісної конкуренції. Лише члени відповідної асоціації виробників мають виняткове право використовувати ГЗ в маркуванні своїх товарів. Якщо ж це робить третя сторона, то "власники" ГЗ мають усі підстави для захисту своїх прав у суді. Знову ж таки, тут йдеться не тільки про прибутки окремих підприємців, позаяк зазвичай підробки виготовлені з неякісних – і навіть шкідливих – інгредієнтів. Тобто реєстрація й захист ГЗ серед іншого є важливим внеском у громадське здоров'я.
Соціальна відповідальність та сприяння сталому розвитку. Міцний зв'язок між продуктами та місцем їхнього походження черговий раз нагадує про необхідність збереження природних ресурсів, без яких довгострокове виробництво було б неможливим. Тому локальні підприємства докладають усіх зусиль для розвитку екологічно стійких методів виробництва. Такий підхід часто крокує пліч-о-пліч з інноваційністю.
Наприклад, тайський фермер Sinsamut Srisaenpang, який вирощує рис із ГЗ "Khao Hom Mali Thung Kula Rong-Hai", розробив та популяризує новий метод "прямого посіву". Він дозволяє зменшити кількість насінин, що висіваються на квадратний метр, забезпечити кожну рослину більшою кількістю води, сонця та поживних речовин – і, в результаті, отримати вдвічі більше врожаю високої якості.
Нарешті, для України належний захист ГЗ – це про захист ідентичності та самобутності, на які нахабно зазіхає держава-терорист. Причому це не метафора, а реальна ситуація. Влітку 2024 року федеральна служба з інтелектуальної власності РФ (Роспатент) повідомила про реєстрацію позначення "Мелітопольська черешня". Іншими словами, Росія вкрала нашу інтелектуальну власність (нагадаю, що раніше це вже сталося з ГЗ "Балаклава", "Магарач", "Новий Світ" та "Меганом").
На жаль, наразі практично неможливо притягнути рф до відповідальності за допомогою юридичних інструментів – адже ворог регулярно порушує всі міжнародні зобов'язання та угоди. Однак те, що "Мелітопольська черешня" є одним із 14 українських ГЗ, зареєстрованих вже за новим національним законодавством, з урахуванням європейських стандартів, дає нам додаткові важелі впливу на глобальну IP спільноту.
Зокрема представники УКРНОІВІ не лише активно заявляють про цю крадіжку на міжнародних майданчиках, а й вимагають підтвердження міжнародно визнаних кордонів України в усіх контекстах, пов’язаних з ІР, реєстрами Всесвітньої організації інтелектуальної власності та глобальними послугами. Тобто ми демонструємо, що Україна – частина цивілізованого світу, яка діє в межах правового поля та грає за спільними правилами.
Підкреслю, що ця стратегія не приносить миттєвих результатів, проте вона є важливою запорукою підтримки міжнародних партнерів.
Без перебільшення, географічні зазначення варті того, щоб ними пишалася вся країна – адже технології виробництва продукції зазвичай відточуються протягом десятків та сотень років. Переконана, що українські ГЗ можуть стати нашою візитівкою та зміцнювати як національну економіку, так і туристичний потенціал.
Для цього необхідна системна і довгострокова політика: з боку держави – просвітницька діяльність і всебічна підтримка виробників у процесі реєстрації та захисту ГЗ, з боку бізнесу – готовність об’єднуватися в асоціації, дотримуватися стандартів та інвестувати в промоцію, а з боку споживачів – вміння цінувати своє, справжнє.
Бо географічні зазначення – це не лише про продукти. Це про те, ким ми є, що ми створюємо – і що готові залишити наступним поколінням.