Українська правда

Чому бізнес не вірить у правосуддя

- 14 жовтня, 08:30

Не є інсайдом те, що значна частина потенційних інвесторів утримується від виходу на український ринок через ризики, пов’язані з рівнем довіри до судової системи. Інвестори не впевнені, що їхні гроші будуть реально захищені законом, у разі порушення прав повернуті, а винні особи будуть покарані.

Бізнес усвідомлює, що кожна юрисдикція має системні хвороби. У господарських судах оперативність розгляду справ супроводжується високими корупційними ризиками. В адміністративних ефективність знижується через перевантаження суддів і можливу залежність від державного апарату. Тому попри вагомий відсоток виграних справ про достатній рівень судового захисту наразі не йдеться.

У кримінальній спеціалізації ключовими проблемами залишаються відсутність реальних гарантій незалежності суддів від правоохоронних органів, масове ухвалення рішень про обшуки, непрозорість та слабка аргументація судових рішень, а також необґрунтоване втручання в господарську діяльність. Кримінальне судочинство часто сприймається не як інструмент захисту, а як важіль тиску, що підсилює відчуття правової незахищеності та ризики рейдерства.

Що каже статистика

За даними Київського міжнародного інституту соціології, у 2025 році судовій системі довіряють 12% громадян, прокуратурі – 9%, СБУ 54%, ЗСУ – 92%.

При цьому довіра СЕО бізнесу, за власними спостереженнями, дещо зросла, хоча досі критично низька. Юристи, принаймні в публічному просторі, оптимістичніше висловлюються про результати трансформації системи правосуддя в Україні.

Ключові претензії до функціонування судової системи традиційні: корупція в конкретних судових процесах; кадровий голод і, як наслідок, надмірна завантаженість судів та зниження якості правосуддя; дефекти законодавства.

Додаткові фактори – використання адмінресурсу, політичний вплив на окремі справи, незавершеність реформи системи примусового виконання судових рішень.

Чого очікує бізнес

Для інвестора ключовими очікуваннями від судової системи є зрозумілість, передбачуваність, прозорість процедур, оперативність вирішення спорів і невідворотність покарання в разі порушення його прав та інтересів.

За відсутності цих базових гарантій саме бізнес, а не держава, несе непередбачувані витрати, руйнується довіра та зупиняються інвестиції. Гроші або йдуть у кращі юрисдикції, або конфлікти вирішуються альтернативними способами. І перше, і друге руйнує не лише економіку, а й спроможність держави вижити.

Судова реформа та інвестиції

Після завершення боїв Україна неминуче стане об’єктом масштабної відбудови. Для цього знадобляться колосальні зовнішні інвестиції – і приватні, і державні. Проте жоден міжнародний чи національний інвестор не вкладатиме кошти в країну, де відсутня гарантія справедливого та незалежного правосуддя.

Без глибокої судової реформи з реальними механізмами захисту прав власності, передбачуваністю судової практики і довірою до арбітра інвестиційна привабливість України буде критично низькою. Судова система має стати не лише гарантом справедливості, а й фундаментом для економічного відновлення країни.

Чи одні лише судді мають відповідати за системні хвороби? Вони не живуть у вакуумі, а є частиною державної екосистеми і часто дуже залежні від неї.

Наведу короткий лікбез про ключові етапи судової реформи, які за умови їх синхронного виконання можуть дати реальний позитивний ефект.

Ідеться про комплекс ключових чинників: ефективну структуру судів та розвиток спеціалізації суддів; кадрове посилення й вирівнювання навантаження; регулярне кваліфікаційне оцінювання та механізми саморегуляції системи; дієве суддівське самоврядування, здатне протистояти зовнішньому тиску й репутаційним викликам; прозорі і результативні процедури притягнення до відповідальності недоброчесних суддів, ефективність яких залежить від роботи Вищої ради правосуддя.

Важливі також цифровізація та спрощення процедур, альтернативні способи врегулювання спорів включно з медіацією, законодавча та правозастосовна стабільність у поєднанні з фінансовими та інституційними гарантіями.

Левова частка цих опцій – у зоні відповідальності судової системи. Судді можуть і здатні реформуватися. Спостерігаючи ззовні за цим, несправедливо виснувати, що система не змінюється, але темп не відповідає вимогам реального часу.

Бізнес точно не влаштовують поточні темпи боротьби з корупцією у сфері правосуддя, нестабільність судової практики, хаотичність перевірок щодо проявів правоохоронного та судового тиску і раптових ухвал про обшуки. Для інвестора критично неприйнятні фактори, які неможливо передбачити. Бізнес не терпить сюрпризів і демонстративних шоу. Йому потрібні правова стабільність, гарантії, захист і юридична експертність арбітрів, яких призначає для цієї місії держава.

Якщо бізнес не довіряє державному арбітру і результатам реформ, то, можливо, підхід держави помилковий. Варіанти розв’язання цих проблем можуть бути різні.

Захист бізнесу та інвестицій у судах може здійснюватися за участю кваліфікованих фахівців. Посилення ролі Вищого антикорупційного суду та інших спеціалізованих інстанцій, залучення експертів підвищить якість та глибину розгляду, дозволить пов’язувати з кримінальними правопорушеннями не всі господарські операції. У господарських судах це точно не буде зайвим для вирішення бізнес-спорів.

У договірній сфері існує поняття "істотний правочин". Чому не можна інкорпорувати це в судову систему? Коли виникає спір в інвестиційно значимої для України компанії, то держава має гарантувати її вступ у свій економічний простір. Вона повинна захистити цю інвестицію, яка зайшла чи може масштабуватися в Україні.

Як варіант – створення інвестиційних колегій, зокрема за участю незалежних міжнародних економістів, фахівців у сфері інвестування, комерційних арбітрів. Це може перетворити судову систему з джерела ризиків на надійного бізнес-партнера.

Загалом комплекс заходів має бути широким: вирішення питання кадрового голоду в судах; забезпечення незалежності та доброчесності; перезавантаження органів суддівського врядування; невідворотність покарання суддів та правоохоронців, які ініціюють протизаконний тиск на бізнес; підвищення ефективності та прозорості; повна цифровізація судових послуг; скорочення строків розгляду; повноцінна спеціалізація суддів, розвиток арбітражів; комунікаційна політика.

Ці кроки допоможуть перетворити судову систему з джерела ризиків на надійного партнера, який забезпечує справедливий захист прав бізнесу.