Ефективність законодавства, що регулює взаємини бізнесу й держави, є предметом системного моніторингу експертів Світового банку.

Щороку на підставі цієї експертизи випускається індекс комфорту бізнесу у 189 країнах світу, відомий як рейтинг Doing Business.

Це такий собі "декалог" міжнародного інвестора, маркери базових умов безпеки інвестицій та захисту інтересів бізнесу державними структурами.

На підставі цього рейтингу інвестор ухвалює рішення щодо доцільності інвестицій у країну, переміщення туди своїх активів, здійснює оцінку небізнес-ризиків.

В Україні ведення бізнесу ускладнене неефективністю адміністративного апарату, через що країна щорічно втрачає близько 140 млрд грн від несплати податків. Саме така частка реального сектора економіки перебуває у "тіньовій" зоні.

Головна причина — не жадібність бізнесу, а прагнення врятувати таким незаконним шляхом його ліквідність у змаганні з олігархічними монополіями.

Пряма взаємозалежність місця країни у рейтингу Doing Business від росту ВВП становить не менше 70%. Приміром, у Польщі просування вгору на один пункт у рейтингу, за нашим підрахунком, корелюється із зростанням доходу на душу населення на 73 дол. У Швеції кожен пункт еквівалентний зростанню на 128 дол.

Позиція в рейтингу — це не лише фіксація зміни регуляторної бази, а й прогноз щодо зростання чи деградації економіки у найближчій перспективі. Те, що останні роки Україна в Doing Business невпинно просувається вгору на кілька пунктів за рік, свідчить про реальні зміни у законодавстві, яке регламентує бізнес.

Інвестиційний пиріг на 3,5 трильйона

Проте 80 місце в глобальному рейтингу видається незаслужено принизливою позицією країни, яка має такий якісний ресурс сільськогосподарських земель та є одним з провідних світових "кузень" кадрів у сегменті високих технологій.

Принаймні, це не позиція країни, яка розраховує на свою частку у розподілі глобального інвестиційного "пирога", обсяги якого за найстриманішими підрахунками сягають 3,5 трлн дол на рік. Така країна залишається в групі ризику, куди спрямовувати інвестиції небезпечно з правової та економічної точок зору.

Це не проблема пострадянського типу економіки, нестабільності на сході країни чи окупації частини її території. Країни Балтії давно міцно осіли в двадцятці лідерів Doing Business, максимально лібералізувавши у себе рух капіталів.

Не менш промовистий приклад — Ізраїль, де заморожений конфлікт триває 70 років. Країна перебуває на другому місці в світі після США за кількістю стартапів і має найбільше представництво в лістингу NASDAQ за межами північної Америки.

ВВП країни, попри перманентні військові конфлікти, виріс більш ніж у шість разів. Прямі капіталовкладення з-за кордону значно перевищують загальносвітові темпи, і жодні форми військової нестабільності цьому не загрожують.

Що вже зроблено для бізнесу

Коли два роки тому в Україні заговорили про системні реформи, Міністерство юстиції одне з перших вдалося до реформ, які покращують бізнес-клімат.

Усім було зрозуміло, що за умов війни, початок якої в сенсі матеріально-технічної бази майже повністю виніс на собі приватний бізнес, найменше, що можна зробити для обороноздатності країни, — це дозволити бізнесові вільно дихати.

Передусім було лібералізоване законодавство з реєстрації бізнесу, щоб прибрати зайву бюрократію в процесі заснування приватного підприємництва. Завдяки цьому за останні два роки лише в цьому компоненті Україна піднялася на рекордні 50 пунктів і посіла 20 позицію в сегментарному рейтингу Doing Business.

Варто окремо зазначити, що саме розуміється під покращенням бізнес-клімату, і як це допомагає звільнити "простір" для інвестицій. По суті, це зняття зайвих або застарілих бар'єрів у взаєминах державних структур і приватного бізнесу, максимальне спрощення умов ведення господарської діяльності.

Не скасування державного контролю, а заходи з підвищення його ефективності, сфокусовані на актуальних проблемах ринку, а не на пустих формальностях.

Другий аспект — мінімізація участі держави в контролі над ринком. У деяких моментах ринок може регулювати себе сам за участю держави.

Саме так відбулося з делегуванням функцій державних реєстраторів приватним нотаріусам. Для них реєстрація — це бізнес, а якщо це бізнес, то не останню річ для його ліквідності відіграють якість та оперативність послуг.

Канали оптимізації

Інший канал оптимізації — заплановане запровадження в Україні єдиного рахунку для сплати податків. Зараз бухгалтер у приватних компаніях в середньому витрачає близько 355,5 години на рік для складення звітності із сплати податків. На тлі міжнародної практики це істотне операційне навантаження на бізнес.

Саме тому Україна в компоненті Doing Business "оподаткування" загрузла на принизливому 84 місці.

Ще один важливий пункт реформ — скасування пайової участі для інвесторів будівельних проектів. Досі вона становила 10% від кошторисної вартості проекту. Цю практику варто скасувати, бо це "податок на інвестиції", який відкриває цілий спектр корупційних зловживань для місцевих виконавчих органів.

Кілька обласних рад зрозуміли ваду цього податку і пішли назустріч бізнесменам. У Харкові встановили нульову пайову участь, бо зрозуміли: будівництво — це робочі місця, драйвер споріднених бізнесів і чималий бюджетний ресурс регіону.

Так, Україна поки на 80-му місці і відстає не лише від країн Балтії. Втім, не все так песимістично. В останні роки бізнесові в Україні надані широкі можливості для комунікації з регуляторними й фіскальними органами через цифрові канали.

Реалізовані реформи, спрямовані на запровадження та оптимізацію онлайн-систем сплати податків, обробки документів, особливо пов'язаних з експортно-імпортними операціями, реєстрацією підприємств та нерухомості. Це полегшує взаємини бізнесу і держави, скорочує адміністративні видатки, мінімізує корупцію.

Світовий банк належно оцінив той факт, що в Україні для здійснення реєстрації підприємств достатньо лише чотири процедури, п'ять діб і сума, яка становить лише 0,5% середнього доходу на одиницю населення. Лише 19 держав світу мають більш лояльні умови щодо відкриття бізнесу, ніж Україна.

Пріоритетні завдання для влади

Однак цього недостатньо, щоб стати лідером світового інвестиційного інтересу. Приміром, Казахстану за останні два роки вдалося здійснити рекордну з-поміж пострадянських країн кількість реформ й опинитися у підсумку на 35-й позиції.

Серед пріоритетних заходів українського уряду — система "єдиного вікна" в міжнародній торгівлі, веб-доступ кредиторів до інформації про неплатоспроможних боржників, онлайн-доступ до реєстру застав рухомого майна.

Усе це — конкретний внесок у створення прозорої та ефективної державної адміністративної вертикалі та поступальне зростання інвестиційного портфеля країни. Для держав, подібних до України, лише один крок угору в рейтингу Doing Business — це приплив в економіку 300-600 млн дол прямих інвестицій на рік.

Легкість ведення бізнесу і добробут громадян — не просто економічна проблема. Це ще й шанс забезпечити політичну консолідацію, знайти конструктивне вирішення конфлікту на Донбасі та шлях мирного повернення анексованого Криму.

Проблеми, які виникли на східному прикордонні України, — це не тільки продукт політичного експансіонізму північного сусіда. Це й наслідок соціальної незахищеності населення, несприятливого бізнес-клімату, браку робочих місць там, де традиційно панував бюджетно-плановий сектор економіки.

Отже, справа номер один, якщо йдеться про невійськове вирішення конфлікту на Донбасі та відновлення цілісності української держави, — це зелене світло для бізнесу та поліпшення добробуту населення України. Як? Лише шляхом створення сприятливих умов для ведення бізнесу.

Це найефективніший спосіб збалансувати бюджет, забезпечити соціальну базу реформ, зміцнити демократію і політичну лояльність населення. Лакмусом у цьому відповідальному процесі є, зокрема, прогрес України у рейтингу Doing Business.

В'ячеслав Климов, президент Спілки українських підприємців, член Національної ради реформ, співвласник компанії "Нова пошта"

Андрій Єрашов, партнер EasyBusiness