E-commerce: не загоняйте покупателя в тупик

Недавно я ознайомився із законопроектом, який передбачає внесення змін до Митного кодексу України, а саме — зниження граничної межі неоподатковуваних товарів у міжнародних поштових відправленнях зі 150 євро до 22 євро.

На думку авторів, ця ініціатива допоможе скоротити обсяги тіньового імпорту.

Зараз підприємці дроблять партії і пересилають товари вартістю до 150 євро міжнародними поштовими відправленнями з метою безмитного ввезення.

Як вплине зниження граничної межі для неоподатковуваних товарів у міжнародних відправленнях на ринок e-commerce України? Наскільки міжнародні поштові відправлення зв'язані з тіньовим імпортом? Звичайно, кількість відправлень товарів із закордонних інтернет-магазинів різко впаде.

Є кілька видів закордонних інтернет-магазинів.

1. Магазини, які мають представництво в Україні.

Вони наймають в Україні співробітників і пропонують українським покупцям хороший сервіс — іноді кращий, ніж локальні інтернет-магазини. Інвестують в просування на українському ринку, оплачують гроші українським майданчикам або іншим ресурсам для реклами, що приносить гроші в українську економіку.

На відміну від багатьох локальних інтернет-магазинів, які продають нелегально ввезену продукцію, ці магазини працюють легально. Цим я хочу показати, що такі магазини працюють повністю офіційно, вкладають гроші в розвиток бізнесу, дають роботу українським співробітникам і приносять гроші Україні.

Стартап такого інтернет-магазину коштує немало. Як правило, ці магазини мають високу середню вартість покупки. В таких магазинах не вигідно купувати товар для перепродажу, тому вони не можуть бути джерелом тіньового імпорту в Україну.

2. Закордонні інтернет-магазини, які пропонують доставку в Україну, але не мають представництва, а продаж в Україні для них має невеликий пріоритет.

Такі магазини максимально інвестують в рекламу за допомогою Google AdWords або Facebook. У цих магазинах український покупець може придбати товар за такою ж ціною, як і покупець даного інтернет-магазину в іншій країні. Тим, хто перепродає товар, замовляти його у цих інтернет-магазинах не вигідно.

3. Майданчики на зразок Aliexpress та Ebay, агрегатори пропозицій різних продавців, в основному фізичних осіб.

Тут великий попит з боку покупців, які шукають недорогу продукцію. Середній чек посилок з таких магазинів, як правило, невеликий, але їх дуже багато. Покупці радо замовляють у продавців, які пропонують безкоштовну доставку.

Тут можна говорити про тіньовий імпорт, якщо таким імпортом вважати придбання і продаж, наприклад, чохлів для мобільних телефонів або підроблених товарів різних брендів з Китаю. Питання в розмірах. Порівняно з класичними каналами надходження контрабанди в Україну об'єми цього тіньового імпорту дуже маленькі.

4. Закордонні магазини, які не пропонують доставку в Україну.

Українські покупці користуються послугами цих магазинів за допомогою посередників. Вони поділяються на легальних і нелегальних.

Прикладом легального сервісу може бути MyMeest компанії Meest Group.

Український покупець замовляє товар в закордонному інтернет-магазині, оплачує товар карткою та як адресу доставки вказує склад компанії Meest Group в країні цього інтернет-магазину. На складі посилки оформляють і відправляють легальним шляхом у вигляді міжнародних поштових відправлень в Україну.

Робота цього сервісу не порушує законодавство. Таких добросовісних форвардерів в Україні багато. Їх послугами користуються більш освічені покупці.

Є і недобросовісні компанії, їх можна назвати посередниками. Ці компанії пропонують викупити товар в різних країнах і доставити його в Україну. Покупець оплачує посереднику в Україні вартість товару із закордонного магазину. Дуже часто такий спосіб оплати на карту, з великою ймовірністю, не зовсім легальний.

Посередник викуповує товар в закордонному інтернет-магазині і за цю трансакцію стягує з українського покупця 10-20% від вартості товару. Далі посередник перевозить товар в Україну. Для цього він часто використовує класичні канали тіньового імпорту: "Ми ввозимо товари двічі на тиждень вантажівкою".

В Україні посередник пакує товар та відправляє покупцю посилкою по Україні. Покупець, звісно, оплачує вартість доставки в Україну і вартість доставки по Україні. Те, що ці посередники працюють нелегально, можна зрозуміти з умов доставки товарів, які вони вказують на своїх сайтах.

На мою думку, введення обмеження для міжнародних поштових відправлень і зниження граничної межі для неоподатковуваних товарів вплине на ринок так.

Перший тип інтернет-магазинів буде згортати свою діяльність в Україні. Вартість залучення клієнта для них вже зараз надто висока, а через різке зниження попиту їм стане невигідно працювати в Україні. Вони закриють свої представництва.

Другий тип магазинів відчує спад кількості покупок, але й надалі пропонуватиме доставку в Україну, бо вони не інвестують у просування на українському ринку.

Третій тип відчує зростання запитів на зміну декларованої вартості товару в посилці. Покупці будуть намагатися вплинути на продавців, щоб вони занижували вартість товарів в рахунках, особливо в Китаї (це для продавців не проблема), або будуть декларувати посилки як подарунки. Питання в тому, чи встигатиме українська митниця адмініструвати і контролювати всі ці відправлення.

Четвертий тип. Легальні форвардери відчують різке падіння замовлень та кількості посилок. Попит на послуги нелегальних посередників зросте, в результаті чого підвищиться обсяг тіньового імпорту в Україну.

Оскільки впаде загальна кількість посилок, оператори поштового ринку будуть вимушені підвищити вартість посилок. Це зменшить попит на послуги легальних компаній та сервісів, і ще більше імпорту піде в тінь. Також зросте вартість адміністрування посилок, і всі ці затрати ляжуть на плечі покупця. Який вихід?

Україні не потрібно прирівнювати себе до ЄС та обмежувати безмитний поріг для міжнародних поштових відправлень до 22 євро. ЄС — це великий ринок, який дає покупцям величезні можливості вибору, а продавцям — можливості вільного безперешкодного переміщення товарів по всій території ЄС.

Якщо вже зовсім прирівнювати себе до ЄС, то в Митному кодексі потрібно визначити термін "третя країна" — країна, яка не є членом ЄС. Залишити вартість товарів у міжнародних поштових відправленнях в сумі 150 євро і вводити ці обмеження лише для третіх країн. Звичайно, вийде нерівна ситуація.

Посилки з ЄС в Україну не будуть рахуватися як посилки з третіх країн, а посилки з України в ЄС будуть рахуватися посилками з третьої країни. Тому це обмеження варто вводити лише тоді, коли ринок України буде гармонізовано з ринком ЄС.

Україні краще спиратися на досвід США, які замість зниження граничної межі для неоподатковуваних посилок збільшили цю межу з 200 дол до 800 дол. Який був привід робити такий крок, якщо в США багато вітчизняних виробників і їм потрібно більше захищати внутрішній ринок, ніж, наприклад, Україні?

Митна та податкова адміністрації США порахували витрати на адміністрування посилок з товарами вартістю понад ліміт 200 дол і зробили висновок, що витратна частина бюджету в цьому випадку перевищує дохідну частину бюджету, і за допомогою підвищення ліміту вони просто зекономлять гроші.

Наступними аргументами на користь підвищення ліміту в США є спрощення ведення підприємницької діяльності, прискорення виведення нових товарів на ринок, зменшення бар'єрів для покупців, здешевлення вартості доставки посилок, прискорення терміну доставки товарів із закордонних інтернет-магазинів.

Чому б Україні не звернути увагу на досвід США?

Іноді ринок здатний вирішити все краще та ефективніше, ніж обмеження з боку держави. Можливо, замість зниження граничної межі для неоподатковуваних товарів її потрібно підвищити? В Україні було 100 євро, потім стало 300 євро, пізніше — 150 євро. Чи аналізував хтось з чиновників ефект від цих змін?

Можливо, слід зробити ринок більш вільним? Нехай покупець сам обирає, де купувати. Не потрібно монополізувати ринок і заганяти покупця в глухий кут.