Донецк-Роттердам-Киев. Маршрут цены украинского угля

Вимагаю, щоб українські селяни прив'язали ціну на картоплю до цін супермаркету в Нью-Йорку плюс доставка в Україну.

Це, звісно, жарт, але на енергоринку саме так і відбувається.

У березні Національна комісія з регулювання енергетики і комунальних послуг затвердила нову методику визначення оптової ринкової ціни на електроенергію.

Це ціна, за якою ТЕС продають електроенергію споживачам. У ній, зокрема, враховується ціна на вугілля.

А вже у квітні комісія, знову підвищивши тарифи для споживачів, ввела методику в дію.

Отже, відповідно до нової методики вартість вугілля у виробництві вугільно-теплової генерації рахується за формулою "вартість вугілля у порту Роттердам плюс вартість його доставки в Україну".

Взагалі прив'язка до певного індикативу - це однозначно краще, ніж коли ціну встановлює вручну чиновник. Втім, деталями можна дискредитувати будь-яку ідею.

Амстердам/Роттердам/Антверпен (АРА) - це порти, куди приходить в основному південно- та північно-американське вугілля для продажу в Європі. Україна ж має надлишок вугілля, тому ціна "Роттердам плюс доставка" застосовуватиметься до вугілля, видобутого у Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях.

Разом з тим, Україна ще знаходиться у "профіцитному" регіоні, бо і в Росії, і у Польщі також надлишок вугілля.

Якби у такому випадку ціна формувалася у перемовинах між споживачами електроенергії та вугільно-тепловою генерацією (ВТГ), то це б виглядало приблизно так.

Споживачі: "Ми хочемо купувати у вас за ціною "Роттердам мінус доставка" (варіант 1), бо як не ми, то вам доведеться везти у Роттердам, але ще доведеться витратити на доставку".

ВТГ: "Ми хочемо продавати вам за ціною "Роттердам плюс доставка" (варіант 2), бо якщо ми вам не будемо продавати, то вам доведеться платити таку ціну за вугілля з Роттердама".

Споживачі: "Якщо ви відмовляєтеся, ми не будемо купувати з Роттердама, а будемо купувати у Росії чи Польщі за ціною "нижче Роттердама" (варіант 3), бо їм до нас довезти ближче, ніж у Роттердам".

Споживачі: "І взагалі, ви своє вугілля не зможете продати у Роттердамі, бо там вугілля із сіркою більше 1% ніхто не купить, а у вас - 2-3%. Тобто єдиний покупець вашого шкідливого вугілля - ми, тому продавайте нам за ціною "Роттердам мінус доставка і ще мінус 5 дол" (варіант 4).

Споживачі: "Але щоб не викручувати вам руки і підтримати вугільну галузь, ми подумаємо над ціною "просто Роттердам" (варіант 5).

Тобто у нас є п'ять варіантів цін. Ціна Роттердама - 45 дол. Доставка - 15 дол. Таким чином, ціна може бути від 25 до 60 дол за тонну.

В реаліях ціни між споживачами і вугільно-тепловою генерацією встановлює регулятор (арбітр, квазісудовий орган) НКРЕКП. Як ви думаєте, яку ціну з цього діапазону вибрала НКРЕКП? Максимальну - варіант 2, тобто 45+15=60 дол.

Тепер подивимось, як теоретичні роздуми працюють на практиці - які ж реальні ціни в інших профіцитних країнах.

1. За даними "Метал кур'єра" від липня 2014 року, ціна у Колумбії на 12-13% нижча АРА. Російське вугілля у порту Рига на 3-4% дешевше від АРА.

2. Дивимось останні ціни у порту Риги. Знову дешевше на 4-5%.

3. На третьому зображенні ціни у нетто-експортерів Польщі, Росії та Колумбії на 3-5% нижчі, ніж в портах АРА.

Натисніть для збільшення

У жодному випадку ні в Польщі, ні у Росії, ні в Колумбії нема такої ринкової ціни, як "Роттердам плюс доставка". Навпаки - у всіх випадках ціна нижча за "Роттердам".

Висновок: у нас як у профіцитній країні з профіцитного регіону ціна на вугілля не може бути вища за "Роттердам". Ціна може бути або нижча, або, якщо ми хочемо підтримати вугільну галузь через вищі тарифи на електроенергію, на рівні "Роттердама".

Тобто ціна на вугілля завищена, як мінімум, на 15 дол - вартість транспортування з Роттердама.

Загалом за рік спалюється 25 млн тонн вугілля. Якщо помножити на необов'язкові витрати у вигляді завищеної на 15 дол ціни, то вийде, що втрачається не менше 375 млн дол або 9,5 млрд грн.

Особливо прибутковою стає схема, якщо брати вугілля з копанок "ДНР-ЛНР", де його ціна 500-600 грн, і завозити на "Центренерго" за ціною "Роттердам плюс доставка" (1 500 грн). А от шахти Львівсько-Волинського регіону ці зміни ніяк не врятують від закриття - вони все одно не зможуть конкурувати з копанками "ЛНР-ДНР", де нема ПДВ, податків і витрат на безпеку.

Тож селяни так само могли б продавати картоплю з прив'язкою до цін у Нью-Йорку. Чому ні? Чому картопля у нас так несправедливо оцінена - утричі дешевше, ніж у США? Чому біг-мак утричі дешевший?

Для перевезень що картопля, що вугілля - різниця невелика. І ринок однаковий, адже у картоплі і вугілля, відповідно до офіційної позиції АМКУ, однакова вільна конкуренція.

Такі роздуми виникли після перегляду статті "Энергетика без неизвестных", яка більше нагадує хвалебну оду і захищає недавні зміни у формуванні ціни, за якою ТЕС продають ринку електроенергію.

Оскільки я за демократичні підходи, то пропоную вам прочитати і цю точку зору, а також коментарі експертів. Там є навіть професор! Там багато тексту, але він того вартий.

А вишенька на торті - це коментар голови НКРЕКП Дмитра Вовка.

Глава НКРЭКУ Дмитрий Вовк признал, что ранее регулятор устанавливал ОРЦ во многом по своему усмотрению. По его словам, отсутствовала прогнозируемость цены, тренды изменения стоимости энергетических ресурсов в мире и в Украине были разными. Новая методика ценообразования - первый шаг для исправления ситуации.

"Если мы внедряем либеральную модель рынка электрической энергии, где есть свободное ценообразование на генерацию, рынок должен быть конкурентным. Для этого на нем должно быть достаточное количество участников и отсутствовать доминирование любого из них. Мы считаем, что сегодня нам необходимо двигаться так, как это делали европейцы", - заявил Вовк.

Єдине, що чиновники трохи недоговорюють: у європейців на реальному ринку оптова ціна на електроенергію знизилася - вона вже суттєво нижча порівняно з нашими оптовими цінами. Причому у нас і далі все залишається "недофінансованим" і "немодернізованим".

Проблема в тому, що це називають "реформами", дискредитуючи усі нормальні реформи.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.