Комунальні проблеми вирішуватимуть за рахунок екології?

2008 рік повинен стати "перехідним" для реформування житлово-комунального господарства. Цим одкровенням поділився нещодавно з "ЕП" міністр ЖКГ Олександр Попов. Слід зазначити, що прийнята у вигляді закону держпрограма реформування ЖКГ вступила в дію ще в 2004 р. і розрахована до 2010 р. Але за 3 роки, що минули, особливих успіхів у битві на комунальному фронті жодному з урядів так і не вдалося досягти.

Про це свідчать останні дані МінЖКГ. Так, у першому півріччі 2007 р. втрати питної води в мережах у цілому по Україні склали 35% від перекачаного обсягу. Це на 3%, менше, ніж за аналогічний період 2006 р., тобто позитивна динаміка присутня. Разом з тим в умовах перманентного подорожчання ресурсів навряд чи хтось насмілиться назвати її задовільною. Та ж сама ситуація з тепломережами. При транспортуванні в січні-червні втрати тепла становили 30% від загального обсягу його виробництва. Оснащення українського житлофонду лічильниками холодної води до 1 липня 2007 р. склало 26% від запланованого до зазначеної дати держпрограмою. З лічильниками на тепло та гарячу воду справи йдуть ще гірше - 16% і 2% від плану. При цьому більш ніж в половині українських міст із населенням понад 100 тис. осіб питна вода подається за графіком.

Для повноти картини залишається додати, що в аварійному стані перебуває 33,3% водопровідно-каналізаційних мереж і 15% тепломереж. Зношування основних фондів у ЖКГ досягло 60,8%. Коментуючи зазначені цифри, профільний віце-прем'єр Володимир Рибак ще на початку 2007 р. відзначав, що на реформу ЖКГ в уряду є 5 років. "Якщо за цей час нічого не зробити, від ЖКГ нічого не залишиться", - казав він. Сьогодні можна констатувати, що в уряду, хто б його надалі не очолив, залишилося 4 роки. Відлік пішов на місяці.

З одного боку, рішення проблеми впирається в обсяги фінансування. "Дайте нам гроші й ми все відремонтуємо", - в один голос повторюють мери, губернатори, а слідом за ними керівники підприємств ЖКГ. Зовсім як Архімед, що здатний перевернути Землю за наявності точки опори. А потрібно, до речі, чимало. За різними оцінками, від 83 до 118 млрд. грн. Однак, як з'ясувалося, насправді "проковтнути" такі кошти – тобто освоїти цільовим чином, на місцях не здатні.

Наразі на Єдиному казначейському рахунку, за даними Мінфіну, накопичилося 10,7 млрд. грн. виділених, але не освоєних грошових коштів. Більшість із них призначено на фінансування програм ЖКГ. Причини банальні - неправильно оформлені регіональною владою документи, що не підтверджують зобов'язання одержувачів. Найчастіше в регіонах не здатні правильно скласти й захистити інвестпроект з модернізації підприємства ЖКГ. Так принаймні стверджують у профільному міністерстві.

Очевидно, виходячи із цих міркувань у проекті держбюджету-2008 Мінфін залишив для фінансування ЖКГ 4,1 млрд грн, тобто на рівні 2007 р. Хоча протягом нинішнього року віце-прем'єр Рибак постійно обіцяв дворазове збільшення держбюджетних вливань. Тепер він заявляє, що 8,0 млрд. грн. галузь все-таки одержить: за рахунок спільного фінансування з місцевих бюджетів і міжнародних кредитів. Утопічність даного висловлення очевидна з нескладної арифметики. У нинішньому році на умовах спільного фінансування місцеві бюджети повинні були виділити 1,0 млрд грн. Щоб втричі збільшити свою участь на паях у модернізації ЖКГ, в 2008 р. їм необхідно пропорційно, тобто в чотири рази, збільшити свій обсяг. Чого, звісно, не буде при самому оптимістичному розкладі.

Що ж стосується міжнародних кредитів, то, як кажуть у МінЖКГ, Україна одержить на проекти модернізації житлово-комунального господарства мінімум 200 млн дол. Максимум - 500-600 млн дол. Тобто покрити недолік за рахунок запозичень не вийде.

Що тепер пропонує міністерство? Створити Фонд розвитку ЖКГ. Під це Всесвітній банк начебто готовий дати 100 млн дол. Фонд буде на 100% перебувати в держвласності, принаймні, на першому етапі існування. Його діяльність буде контролювати спостережна рада, очолювана профільним віце-прем'єром. Планується, що Фонд займеться відбором проектів для фінансування, а також безпосередньо видачею кредитів.

Втім, невідомо, з яких джерел уряд збирається його наповнювати. Так, голова житлово-комунального відомства Олександр Попов повідомив "ЕП", що як робочий варіант він пропонує направити до Фонду розвитку ЖКГ кошти недержавних пенсійних фондів, а також перераховувати туди 5% від збору за забруднення навколишнього середовища (т.зв. екологічний податок), оператором якого наразі є Мінприроди. Неважко припустити, що реакція даного відомства на ініціативу МінЖКГ буде різко негативною.

Але й це не найголовніша проблема. Набагато важливіше інше – кого кредитуватимуть з майбутнього Фонду. Фінансовий стан галузі, м'яко кажучи, залишає бажати кращого. Сукупним результатом роботи комунальних підприємств України тільки за січень-червень стали збитки на 865,818 млн грн. У тому числі підприємства теплоенергетики завершили перше півріччя зі збитком 570,435 млн грн, водно-каналізаційного господарства - 110,589 млн грн. Дебіторська заборгованість підприємств галузі на 1 липня склала 8,648 млрд грн, кредиторська - 9,069 млн грн. При такому фінансовому становищі видавати комунальникам кредити означає приблизно те ж саме, що закопувати гроші на полі чудес - чекаючи, що вони перетворяться на обвішані банкнотами дерева.