Західні експерти застерігають Україну від економічного краху

Завершальним акордом року, що минає, стали одноголосні прогнози аналітиків про економічну кризу, яка загрожує зачепити не тільки Україну, але й більшість країн колишнього СРСР, передовсім Україну, Росію й Казахстан.

На прикладі саме України чітко виявилася тенденція до нового витка інфляції, котру уряд протягом першого півріччя 2007 р. утримував у рамках прогнозованих 7,5%, однак у другій половині року її ріст вирвався з-під контролю.

Експерти Міжнародного валютного фонду, Міжнародної групи із запобігання криз, Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, а також багатьох інших експертних організацій одностайні в думці, що небувалий ріст рівня інфляції в 2008 році стане ключовою проблемою економіки країни.

Фахівці Міжнародної групи із запобігання криз вказують, що світова економіка вперше зіштовхнулася з одночасним подорожчанням кредитів і природних ресурсів. На їхню думку, причиною кризи є невідповідність динаміки зміни продуктивності й споживання. Споживчий бум відбувається на тлі вповільнення росту в базових галузях - енергетиці та сільському господарстві. Одночасно з виснаженням родючості ґрунтів відбувається подорожчання енергоресурсів, що неминуче веде до випереджального росту вартості продовольства.

Якщо іноземні економісти все частіше й усе голосніше говорять про кризу, що насувається, вітчизняні політики й експертне співтовариство начебто не розділяють їхніх побоювань і навпаки - будують плани щодо повернення внесків населенню, прискореного розвитку економіки й росту загального добробуту. Може справді, криза - це плід збудженої уяви високочолих теоретиків, а в реальності все буде добре, і політичні керманичі ведуть нас правильною дорогою, обіцяючи подальший ріст рівня життя, стимулюючи споживання та розігріваючи соціальні очікування?

Життя не за свій кошт - саме так характеризують справи в Україні експерти міжнародної групи із запобігання криз Crіsіs group. Їхній месидж дуже простий - українці й українська економіка споживають більше, ніж виробляють, фінансуючи дисбаланс за рахунок відносно дешевих іноземних кредитів. Розмір перекосу характеризує торговельний дефіцит України за 2007 рік, що, за оцінками міжнародного рейтингового агентства Fіtch Ratіngs, становить 3,4 млрд доларів.

Поки потік кредитних коштів розігріває ринок нерухомості та акцій, кожна окрема позика здається безпрограшною лотереєю, адже ріст цін перевищує відсотки по кредитах. Однак варто цьому золотому потоку висохнути, ціни зупиняться, й учорашнє сп'яніння від успіхів обернеться жорстоким похміллям боргової ями. Крах такого роду фінансових бульбашок уже доводилося переживати в 1997-1998 роках "азіатським тиграм", а потім і жителям США під час іпотечної кризи, що вибухнула цього року.

У випадку з Україною до недалекоглядних громадян і бізнесменів приєднується сама держава. Нескінченні вибори змушують лідерів усіх політичних партій задовольняти своїх виборців, продовжуючи підтримувати і навіть нарощувати соціальні видатки - як за рахунок іноземних позик, так і за рахунок деградації інфраструктури, побудованої в часи СРСР. Горезвісна проблема недофінансування ЖКГ зрештою виллється в те, що Україна опиниться в ситуації країн "третього світу", де каналізація, теплопостачання й водогін є розкішшю, доступною тільки найбільш забезпеченим верствам суспільства.

Слід відзначити, що це буде цілком закономірним: український ВВП на душу населення в 2006 році становив $2267, приблизно такі ж показники були й у Китаю, де більшість населення не знає не тільки про водопровід, але й про пенсійне забезпечення.

Боротьба із ВВП

Те, як українські чиновники реагують на виклики, посталі перед країною, вбиває останні надії на ріст ВВП, а отже - світле майбутнє в цілому й збереження водогону зокрема. Так, після багаторазового "плачу Ярославівни" щодо диспаритету цін на продукцію сільського господарства, енергоносії і добрива, розповідей про колективізацію, голодомор та інші жахи "радянського режиму", чиновники, здавалося б, мали розуміти, що село вже перебуває на межі колапсу і далі викочувати з нього ресурси неможливо.

Однак варто було нафті, а услід за нею і продовольчому кошику взяти черговий ціновий рубіж, урядовці заходилися встановлювати експортні квоти, по суті, змушуючи "розжирілих" селян дотувати зі своєї кишені, мабуть, "зголодніле" міське населення.

З таким "чисто ринковим" держуправлінням розраховувати на приплив інвестицій явно не доводиться.

Глобальне вирівнювання

Складно відмовлятися від своєї блакитної мрії, ще складніше зізнатися, що саме ти винен у тому, що мрії залишилися банальною демагогією, що ти виявився занадто слабким, недостатньо розумним або енергійним. Однак варто визнати, що причиною нашої кризи станемо саме ми. Маючи ту, що й українець, чи навіть більшу продуктивність праці, китаєць або індус навіть і не мріє про рівень соціальних гарантій, який обурює наших пенсіонерів.

Китайські чиновники, звичайно ж, прихабарюють, але порівняти їхні побори з аналогічними українських колег навряд чи можливо. "Їхні" громадяни дістають високу технічну освіту, якої, на жаль, уже немає в нас. Все це призводить до того, що міжнародний бізнес почуває себе там набагато комфортніше, ніж в Україні або де-небудь ще. Світ вирівнюється, й це вирівнювання піднімає рівень життя китайців та індусів, проходячись по Україні, Росії, Казахстану, Білорусі й іншим нашим сусідам ковзанкою глобальної конкуренції.

Кризовий бумеранг

Саме ця ковзанка, у сполученні з усе більш явними ознаками енергетичної та продовольчої кризи, являють головну загрозу економіці й соціальному добробуту в Україні. Якщо додати до сказаного давно очікуване падіння ціни на метал, похмурі прогнози експертів Crіsіs group стають усе правдоподібнішими. І навіть якщо ціна на метал залишиться стабільною, газ і нафта чомусь зупинять здорожчання, а в наших доріг, каналізації, трубопроводів і портів у наступному році зненацька відкриється друге дихання, всі ці проблеми повернуться до нас уже через рік, але у ще запущенішому вигляді.

Сьогодні всі країни СНД, насамперед Росія, Україна і Казахстан, стали заручниками кризи ліквідності, породженої хвилею дефолтів іпотечних кредитів у США, - економіки цих країн є головними одержувачами іноземних кредитів серед усіх пострадянських республік. "Американський" поштовх може стати останньою краплею, необхідною для запуску ланцюгової реакції кризових явищ. Росія, маючи колосальні нафтогазові доходи і стабілізаційний фонд, може дозволити собі м'який перехід, глушачи симптоми кризи грошовими вливаннями. У свою чергу, Україна, й меншою мірою Казахстан, за відсутності настільки значних резервів будуть змушені вже в 2008 році вжити активних дій.

Заходи щодо подолання кризи завжди непопулярні - адже вони означають, що комусь доведеться менше одержувати і більше працювати. Якщо жертвою оберуть електорат, він помститься на майбутніх виборах, бізнес відповість втечею за кордон, а чиновники настільки щільно зрослись із політичними партіями й навчилися захищати свої інтереси, що змусити їх зменшити свої апетити навряд чи змогла б навіть об'єднана коаліція Маргарет Тетчер із Шарлем де Голлем.