Випадок у Червоному морі – лише верхівка айсберга. Чи може зникнути інтернет, якщо Росія добереться до підводних кабелів?
Одного дня мільярди людей можуть зрозуміти, що доступ до їхніх соціальних мереж, електронних скриньок втрачено якщо не назавжди, то на тривалий час. Оскільки весь трансокеанський цифровий зв'язок залежить від кабелів, що лежать на морському дні, апокаліптичний сценарій для глобального інтернету виглядає реалістичним, як ніколи.
Однак втрата доступу до соціальних мереж – далеко не найстрашніша перспектива. Відсутність інтернет-зв'язку може підірвати фінансову систему світу. Підводні кабелі – це невидима основа, на якій тримається весь інтернет. Їхня інфраструктура з'єднує між собою всі континенти світу, забезпечуючи передавання даних між мільярдами людей.
Недавнє пошкодження в Червоному морі чотирьох підводних кабелів показало, що попри свою безальтернативність їх захищеність викликає багато запитань. Найголовніше – чи не зможе якась терористична організація або країна-терорист вимкнути весь інтернет у світі.
Інфраструктура підводних інтернет-кабелів
За даними консалтингової фірми TeleGeography, яка досліджує ринок телекомунікацій, на початку 2024 року у світі було 574 підводні кабелі. Їх кількість змінюється, адже в експлуатацію вводяться нові, у тому числі замість старих.
Лідерами в постачанні та монтажі 1,4 млн км оптоволокна в металевому корпусі є Франція, США та Японія. Кожний такий кабель є джерелом стабільного та надійного інтернет-зʼєднання між континентами. Їхня інфраструктура за понад 35 років існування утворила глобальну павутину, яка забезпечує швидкісний інтернет в усьому світі.
Головними гравцями на цьому ринку вважаються американська компанія SubCom, японська NEC Corporation, французька Alcatel Submarine Networks і китайська HMN Tech. Крім того, в останні роки технологічні компанії Google, Meta та Microsoft нарощують інвестиції в побудову нової інфраструктури оптоволоконних кабелів, адже їхні послуги залежать від стабільної роботи інтернету. На технологічні гіганти припадають 35% інвестицій у цю галузь.
Цікаво, що маршрути передавання даних певним чином відповідають розвитку технологій у світі. Азія, Європа та Південна Америка постійно здійснюють величезний обмін даними з Північною Америкою. Ці обміни охоплюють звичайні електронні листи, фінансові операції та міждержавні комунікації.
Підводні комунікаційні кабелі: історія та сучасність
Здебільшого товщина підводних кабелів без додаткової захисної оболонки не перевищує діаметра садового шланга, а в найбільш захищених місцях доходить до 5 см. Підводні кабелі мають різну довжину. Деякі – це короткі відгалуження на кілька кілометрів, інші вражають своїми масштабами. Наприклад, довжина кабелю 2Africa сягає 45 тис км.
Швидкість передавання даних ними варіюється залежно від того, коли проклали кабель. Новіші здатні передавати більше даних, ніж ті, що прокладені 15 років тому. Так, введений в експлуатацію у 2018 році кабель MAREA здатний передавати щосекунди 224 Тбіт.
Підводними кабелями передають 99% міжконтинентальних даних, які надходять приблизно на 1 400 берегових станцій у світі. Щодня ця мережа дозволяє здійснювати фінансові операції на понад 10 трлн дол.
Попри масштаб такої технічної інфраструктури, кабелів між континентами замало, а іноді іх взагалі нема, як, наприклад, між Австралією і Південною Америкою. Такий нерівномірний розподіл пояснюється різним трафіком.
Про небезпеку попереджали
Недавній інцидент з пошкодженням оптоволоконних кабелів у Червоному морі став прикладом того, про що військові високопосадовці країн НАТО попереджали роками. Щоправда, у контексті РФ.
У 2017 році тодішній начальник штабу оборони Великої Британії сер Стюарт Піч заявляв, що Росія може завдати удару по інтернет-кабелях, що спричинить "катастрофічні наслідки".
Тоді представники оборонного відомства Британії відзначали, що російські підводні човни дедалі частіше присутні в Північній Атлантиці, зокрема в GIUK Gap, смузі океану між Гренландією, Ісландією та Сполученим Королівством. Вони запевняли, що для РФ це хороший варіант завдати асиметричного інформаційного удару по країнах-членах НАТО.
Крім того, депутат від Консервативної партії, а тепер чинний прем'єр Британії Ріші Сунак підготував звіт про потенційні загрози кабельних систем. "Підводні кабелі є незамінною інфраструктурою нашого часу, важливою для нашого сучасного життя та цифрової економіки, але вони недостатньо захищені і дуже вразливі до нападів на морі та суші з боку ворожих держав і терористів", – йшлося у звіті Сунака.
Заяви про різку активізацію російських підводних човнів навколо інтернет-кабелів у Північній Атлантиці лунали і від представників ВМС США. Це призвело до того, що НАТО збільшило кількість місій військових літаків, які стежили за підводними човнами РФ.
Після 24 лютого 2022 року Москва перейшла до нового рівня погроз, спекулюючи на темі використання атомної зброї. Періодично використовуючи це як аргумент для стримування нарощування підтримки України, РФ може повернутися і до диверсій довкола глобальної інфраструктури передавання інформації.
У лютому 2024 року голова комітету з розвідки Палати представників Конгресу республіканець Майк Тернер повідомив про плани РФ розмістити ядерну зброю в космосі. За даними американських ЗМІ, мішенню мають стати супутники. Ці повідомлення активізували роздуми про те, що загроза втрати глобального звʼязку – не в космосі, а на дні океану.
Наслідки
На відміну від військових, експертне середовище менш песимістичне у своїх оцінках щодо зникнення глобального інтернету внаслідок диверсій на морському дні. За словами професорки Нью-Йоркського університету Ніколь Старосельскі, занепокоєння щодо того, що хтось пошкодить один або кілька кабелів, надмірні.
Фахівці кажуть, що пошкодження підводних оптоволоконних кабелів відбуваються регулярно і здебільшого такі аварії спричинені підводними землетрусами, зсувами каменів або ударами корабельних якорів. Зрештою, для руйнування глобальної мережі, яке матиме катастрофічні наслідки, потрібно добре вивчити роботу цих систем.
Іншими словами, пошкодивши кілька кабелів в Атлантичному океані, досягти зникнення інтернету у світі не вдасться, оскільки багато регіонів (Європа, США, Східна Азія) мають багато кабелів, які проходять по одному шляху.
Навіть якщо Росії вдасться перерізати всі кабелі, що з’єднується із Сполученими Штатами з обох берегів, глобальний інтернет все одно не зникне. Просто деякий час американці не могли б спілкуватися з друзями чи родичами в інших куточках планети, а користувачі Facebook чи Instagram не могли б робити публікацій на своїх сторінках.
Панамський канал пересихає і це коштує світу мільярди доларів. Що відбувається?
На думку експерта з російської інформаційної війни Кіра Джайлза, економічні наслідки таких диверсій зачеплять і Росію. "Той факт, що люди не зможуть увійти до Facebook, буде лише крихітним аспектом усіх збоїв. Через підводні кабелі здійснюються міжнародні торгові та фінансові операції. Економічний вплив буде величезним", – наголошує він.
Як і у випадку з українською енергетикою, росіяни й з глобальним інтернетом навряд чи досягнуть великого успіху. Однак країна-терорист може спробувати сконцентрувати свої сили в найбільш критичних місцях.
У світі є точки, де інтернет-інфраструктура піддається найбільшому ризику. Передусім мова йде про вузькі протоки – Малакку та Червоне море. Там сконцентрована велика кількість кабелів, що зʼєднують континенти, тому у випадку завдання удару по цих точках пошкодження матимуть найбільший ефект.
У жовтні 2022 року на півдні Франції поблизу Марселя зазнали пошкоджень кілька кабелів. Цей інцидент сповільнив доступ до інтернету у Європі, Азії та США. У звіті про інцидент компанія хмарної безпеки Zscaler вказала на збій трьох ліній у великому вузлі Марсель-Ліон, Марсель-Мілан і Марсель-Барселона.
Пошкодження підводних кабелів у Червоному морі порушило роботу телекомунікаційних мереж та змусило провайдерів перенаправляти майже чверть трафіку між Азією, Європою та Близьким Сходом.
Стратегія Китаю
Крім Росії та Ірану, що підтримує єменських хуситів, яких підозрюють у вчиненні диверсії в Червоному морі, є ще Китай. КНР, на відміну від своїх союзників за "віссю зла", намагається діяти стратегічно, поступово нарощуючи власну інфраструктуру оптоволоконних кабелів.
У 2015 році уряд Китаю оголосив про наміри розвивати власні мережі інтернет-кабелів, які були частиною його стратегії "Цифровий шовковий шлях". Тоді компанія Huawei, заручившись фінансовою підтримкою влади, розвивала виробництво підводних кабелів через своє спільне підприємство Huawei Marine спільно з британською Global Marine.
До 2019 року Huawei Marine вдалося захопити близько 15% світового ринку в галузі. Успіхи китайської компанії помітили в Білому домі. Адміністрація Трампа запровадила санкції проти Huawei і телекомунікаційної групи. Внаслідок цього інший китайський виробник кабелю Hengtong Group купив Huawei Marine і назвав його HMN Tech.
Після цього уряд США заборонив прокладати кабелі, що напряму з’єднують США з Китаєм. Ця заборона поховала проєкт Meta і Google, який мав з’єднати США з Гонконгом.
Від неї залежать всі компанії світу. Як фірма з Ейндховена опинилась в епіцентрі "війни чипів" між США та Китаєм. Історія ASML
Тиск США та посилення геополітичної напруженості між Китаєм і Заходом призвели до того, що Пекін почав зосереджувати свої зусилля в Індійському океані. Державні телекомунікаційні компанії КНР намагаються працювати в регіонах, де вони мають комерційний і політичний вплив – серед країн Азії, Африки та Латинської Америки.
Перевагою китайських компаній є ціна. HMN Tech регулярно подає заявки на роботу в міжнародних проєктах за цінами, на 20-30% нижчими, ніж у конкурентів.
В Азії попит на інтернет-з'єднання один з найбільших і Китай відіграє ключову роль у задоволенні цієї потреби. Три провідні телекомунікаційні компанії – China Telecom, China Mobile та China Unicom – реалізують кілька масштабних проєктів, що з'єднають КНР з іншими країнами Азії, а також з Африкою та Європою.
Крім того, Китай інвестує в кабельні проєкти, що з'єднують Африку та Європу. China Unicom була одним з ключових інвесторів кабелю SAIL, що з'єднує Бразилію з Камеруном, а China Mobile відіграла важливу роль у консорціумі 2Africa, який прокладає кабель між Африкою та Європою.