Українська правда

Вийти з довгобуду: чому місія нездійсненна

Довгобуди в Україні - це історія про втрачені кошти громадян та держави, про сприятливе середовище для схем та корупції і, зрештою, про спотворені обличчя міст. Чи є у держави рецепт лікування задавненої недуги?

В Україні на початку 2015 року налічувалось 4 тис житлових об'єктів незавершеного будівництва. Чимало серед них і довгобудів.

Довгобуди в Україні - це історія про втрачені кошти громадян та держави, про сприятливе середовище для схем, зловживань та корупції і, зрештою, про спотворені обличчя населених пунктів, а інколи і небезпеку для їхніх мешканців.

Чому не існує правових механізмів для вирішення проблеми? Як інвесторам боротися за свої права і кошти?

Ці питання роками залишаються без відповіді.

Історія 1

Історія 2

Історія 3

Історія 4

Рішення є?

 Універсальний алгоритм виходу із стану довгобуду визначити важко. Хто відповідає за вирішення цієї проблеми - інвестори чи держава? Якщо державні структури самі є інвесторами проблемної забудови, це питання риторичне.

Одна з головних причин "ступору" - відсутність законодавчої бази, механізму, який би дозволив інвесторам об'єднуватися та самостійно вирішувати питання підключення будинків до комунікацій, введення об'єктів в експлуатацію, присвоєння їм адрес.

"Інвесторам доводиться наймати юридичну компанію, аби розібратися в перипетіях законодавства. Оплатити її послуги можуть покупці житла в будинках бізнес- або преміум-класу", - відзначає керівник відділу продажів ЖК Park Stone Дмитро Шостя.

 "Дніпровські вежі", вул. Генерала Ватутіна, 9. Розпочате у 1999 році будівництво заморожене у 2005 році через банкрутство забудовника "Укразіябуд". Всі шість будинків знаходяться на балансі Управління капітального будівництва МВС

Влада наразі не демонструє системного підходу до вирішення проблеми. За інформацією прес-служби КМДА, у 2014 році шляхом залучення комунальних підприємств вдалося добудувати тільки два об'єкти.

"У 2014 році введено в експлуатацію житловий будинок на вул. Верховинній, 39-41 (попередній замовник - "Київреконструкція", добудова - КП "Житлоінвестбуд-УКБ") та житловий будинок на вул. Булгакова, 13 (попередній замовник - ВО "Промбуд", добудова - КП "Спецжитлофонд"), - йдеться у повідомленні.

У листопаді 2015 року з'явилася інформація, що столична влада веде переговори з будівельними компаніями щодо передавання їм довгобудів.

Проте, як повідомили у прес-службі компанії "Київміськбуд", алгоритму передавання та добудови об'єктів не існує, а їй така пропозиція буде цікава лише після вирішення питання на законодавчому рівні та узгодження умов виконання робіт.

На думку директора проектної групи "Архіматика" Олександра Попова, передавання проблемного об'єкта не є простим процесом.

"Спочатку треба визнати банкрутом попереднього власника будівлі, щоб компанія, яка хоче добудувати об'єкт, отримала право власності на новобудову.

Далі слід визначити адекватну вартість, за якою довгобуд може придбати новий забудовник. Інвестори, які купили квартири в будинку, повинні бути готові доплатити різницю вартості відповідно до ринкової ситуації", - пояснив експерт.

Поліпшити ситуацію з довгобудами міг би продаж проблемних об'єктів на аукціонах і розподіл виручених коштів серед інвесторів. Утім, більшість власників квадратних метрів у довгобудах не вважають цю ініціативу прийнятною.

"Кого зацікавлять заморожені об'єкти? За них не вдасться виручити велику суму, щоб повернути вкладені гроші. Тимчасом деякі люди досі віддають кредити, взяті на придбання цього житла", - відзначає один з інвесторів ЖК "Три богатирі".

Коментар

Ольга Балицька, старший юрист компанії DLA Piper, депутат Київради від фракції "Самопоміч"

- На жаль, фізособам-інвесторам, крім комерційних і технічних питань, доводиться долати низку юридичних перепон та колізій, пов'язаних з відсутністю належного уніфікованого правового регулювання і єдиних підходів до вирішення проблеми.

Держава лише точково, через судові органи, намагається вирішити кожне питання окремо, хоча проблема такого масштабу повинна вирішуватися комплексно. Очевидно, що неврегульованість має негативні наслідки. Це і неефективне витрачання ресурсів, і корупція, і зростання соціальної напруги у суспільстві.

Відсутність механізмів стимулювання та примусу до вирішення проблеми призводить до того, що інвестори і забудовники просто чекають "кращих часів".

Так, більшість об'єктів забудовники залишають "як є" - без консервації. Як наслідок, відбувається незворотне руйнування будинків. Це зменшує шанси на подальше відновлення будівництва і рівень зацікавленості потенційних інвесторів.

Держава мусить створити умови для захисту прав інвесторів та повернення їх інвестицій, спонукати інвесторів і забудовників діяти в рамках правового поля. Одна з найбільших проблем - об'єкти, будівництво яких велося незаконно. Тут не існує ні легального шляху завершення будівництва, ні можливості реалізації таких об'єктів.

Держава повинна стати належним регулятором цих відносин та приділяти більше уваги належному виконанню контрольних функцій відповідними держорганами. Окремим аспектом державного регулювання у сфері будівництва мусить стати комплекс заходів з мінімізації ризиків виникнення нових проблемних об'єктів.

Чіткого врегулювання потребує момент можливості початку продажу квартир в об'єктах житлового будівництва, а також питання реєстрації майнових прав на об'єкти у Єдиному реєстрі майнових прав до початку будівництва і реалізації житла.

Актуальним є питання страхування відповідальності замовника та забудовника перед інвесторами та іншими третіми особами протягом усього періоду будівельних робіт.

Доцільно вивчити прогресивний досвід європейських країн та інтегрувати його в українське законодавство. Також варто розглянути використання певної системи стимулювань для нових інвесторів-забудовників. Зокрема - надання забудовникам на вигідних умовах ділянок, що знаходяться поруч з проблемними об'єктами.

Позитивним кроком було б надання права об'єднанню інвесторів проблемного об'єкта завершити будівництво без переоформлення дозвільних документів.

житло будівництво інвестиції