"Інвестиції" Ахметова, або Чому українці залишилися без світла

Водохресні морози - до 20 градусів - прийшли на зміну теплій погоді і відразу ж нагадали про енергетичний колапс.

За офіційними повідомленнями, нібито через негоду без світла залишилося 480 населених пунктів.

Найбільше постраждали міста і села в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та в Криму.

Зношене обладнання давно не спроможне забезпечувати надійне енергопостачання кожної домівки.

У знеструмлених селах люди живуть без світла. Автоматика вимикає газові котли, тож від морозу лопаються водяні труби.

Збитки постраждалим обленерго ніколи не компенсують, а вони сягають мільярдів гривень щорічно.

Без модернізації

Наближені до структур Ріната Ахметова експерти EIRCenter під час "круглого стола" на тему "Мораторій на тарифи, або Українська влада проти української енергетики", заявили: майбутнє української енергетики під загрозою.

В усіх бідах вони звинуватили прем'єра Миколу Азарова, який наприкінці 2013 року запровадив мораторій на підвищення цін і тарифів суб'єктів природних монополій.

Експерти також пригадали прем'єрові відмову від реформування енергоринку. На їх думку, це "негативно вплине на стабільну роботу енергетичного комплексу країни, що відразу позначиться на всіх інших галузях".

Спікери Ахметова так активно критикують Азарова, що видається, ніби на черговому засіданні парламенту склад уряду таки змінять, про що сказав Віктор Янукович під час зустрічі з представниками церков.

Що ж в дійсності стало причиною енергетичного колапсу, настання якого до 2015 року неодноразово прогнозували і колишні міністри енергетики, і незалежні експерти? Вони це робили ще 10 років тому!

Якщо повернутися трохи назад у часі, ми побачимо дивні речі. Тоді ніхто не пов`язував майбутній енергетичний колапс з виборами президента-2015. Експерти мали більш прагматичні пояснення.

Вони заявляли, що фонди енергетичної галузі України невпинно зношувалися, а їхню модернізацію власники не здійснювали. Натомість, вони намагалися отримати максимум прибутку з отриманих об'єктів, та погоджувалися проводити модернізацію лише після підвищення тарифів для населення. Без жодних сумнівів, провідну роль серед таких "інвесторів" грає саме Ахметов з його надпотужним холдингом ДТЕК.

Експерти прогнозували, що через зношення основних фондів генерації, Україна з експортера електроенергії перетвориться на імпортера.

Ці сигнали були кричущими ще за часів президентства Віктора Ющенка. Зараз, за часів Януковича, вони з тривожних прогнозів перетворилися на сумну реальність.

Минуло кілька років, а "дерибан" виключно заради власної кишені лише набрав шалених обертів.

Але схоже на те, що Ахметов та інші власники енергокомпаній домоглися свого. Уряд майже погодився на те, щоб наслідки "дерибану" покривати коштом зубожілих споживачів – а таких в Україні понад 80% всього населення. Тобто, підвищувати тарифи на електроенергію.

Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко. Фото president.gov.ua

Звичайно, доцільніше було б забрати у "інвесторів" те майно, яким вони не вміють розпоряджатися. Зробити це доречно заради порятунку електроенергетики, яка для нових власників вже занадто довго несла "золоті яйця", але залишилася виснаженою.

Це доцільно було б зробити, особливо з огляду на Майдан, який символізує незгоду суспільства з існуючим способом керування країною. Адже життя в суцільних злиднях для більшості українців стало просто нестерпним. Проте, за словами колишнього міністра енергетики (ім`я не оприлюднюємо), це все одно, що забрати шматок м`яса з клітки тигра.

На шляху олігархів залишився останній бастіон. Все, що зумів придумати Азаров в такій ситуації, так це те, що наприкінці 2013 року доручив Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики (НКРЕ), заморозити зростання цін і тарифів для всіх природних монополій. Що й було зроблено.

Захоплення енергетики

Підвалинами колосальних боргових проблем підприємств енергетики стало активне вимивання коштів.

Воно почалося ще 1997 року, відразу ж після першої хвилі приватизації семи обленерго структурами російського бізнесмена Костянтина Григоришина за ймовірного сприяння тодішнього першого віце-спікера парламенту Віктора Медведчука та депутата Григорія Суркіса.

Крім семи обленерго, новим власникам були передані три енергопостачальні компанії - в управління Українського кредитного банку. Отже, у руках приватників опинилося десять обленерго - більше третини усіх енергопостачальних компаній України, що було заборонено антимонопольним законодавством.

Вони збирали кошти із споживачів, а на єдиний рахунок енергоринку перераховували у 100-200 разів менше, ніж збирали. Так тривало понад три роки.

В результаті, як снігова лавина росли борги енергоринку перед усіма виробниками та постачальниками. Рівень розрахунків впав до 5-7%. Енергетики забули навіть про зарплату, а про модернізацію не могло бути й мови.

Наприкінці 1990-х років працівники атомних станцій у білих халатах навіть пікетували Кабмін, і це при тому, що НАЕК "Енергоатом" - режимне підприємство.

У 2000-му році, в часи прем'єра Віктора Ющенка та віце-прем'єра Юлії Тимошенко, шляхом внесення змін до закону про електроенергетику вимиванню коштів було покладено край. Однак проблеми галузі на цьому не закінчилися.

На кінець 1990-х років сума боргу енергоринку перед усіма підприємствами галузі перевищила 18 млрд грн. Тоді це дорівнювало річній вартості виробленої в країні електроенергії. Про яку модернізацію можна було говорити?

Цю проблему не вирішено й досі: за підсумками 2012 року загальна дебіторська заборгованість ДП "Енергоринок" становила 15 млрд грн, кредиторська - 13,2 млрд грн. Дані за 2013 рік "Енергоринок" ще не оприлюднив.

Віктор Медведчук (ліворуч) у компанії президентів Казахстану і Росії. Фото fraza.ua

Згідно з урядовим планом підготовки проектів, необхідних для реалізації закону "Про засади функціонування ринку електричної енергії", Кабмін зобов'язав Міненерговугілля та інші відомства до 1 травня 2014 року подати законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електроенергію.

Проте навряд чи влада це зробить - комусь дуже вигідно, аби борговий шлейф робив галузь непривабливою для потенційних інвесторів.

Естафету "приватизаторів" перших десяти енергопостачальних компаній на початку нового тисячоліття перейняли інші олігархічні угруповання. В результаті таке прогресивне явище як приватизація стало в Україні гальмом розвитку, способом вимивання коштів заради збагачення корисливих власників.

Нині більшість ТЕС належить компанії ДТЕК. Починалося все із скандального продажу у 2001 році трьох станцій найпотужнішої енергогенеруючої компанії "Донбасенерго". Крім теплової генерації, в активах Ахметова - і низка обленерго.

Настав час, коли приховати правду про загрозливу ситуацію в енергетиці стало неможливо. Олігархічні клани вели енергетичне господарство до повного занепаду. Тепер цю "новину" констатують спікери Ахметова.

У прес-релізі EIRCenter сказано, що стан галузі нині найгірший за останні 22 роки.

Показник якості енергопостачання, кажуть експерти, у Європі удесятеро вищий, ніж в Україні. "Погодних" відключень у 2013 році було утричі більше, ніж у 2012 році. Траплялося, що без електрики одночасно залишалися 5% українців, що за умов відсутності стихійного лиха свідчить лише про кризовий стан сектора.

Що далі

Ось точка зору ахметівських структур на те, що треба робити для подолання жалюгідного стану української енергетики.

Лояльний до ДТЕК EIRCenter  констатує: "Однією з причин цього (занепаду енергетики – ЕП) є розмір тарифів. В Україні дуже низькі тарифи на електроенергію для населення. Наприклад, в Болгарії, тарифи серед європейських країн найнижчі, однак навіть у цій країні тариф для населення в чотири рази вищий, ніж в Україні".

Другою серйозною проблемою є велика кількість пільгових категорій. Ірина Протопопова, керівник департаменту з регуляторних питань дирекції з дистрибуції та збуту електроенергії ДТЕК, розповіла про те, що "зараз дуже багато пільгових категорій, а також тих, які прирівнюються до населення.

На думку експерта, зараз потрібно поступово збільшувати тарифи для населення, здійснювати адресну дотацію тим, хто дійсно не може оплачувати електроенергію, а не робити навпаки, як планує влада, збільшити кількість пільгових категорій".

Безперспективно гадати, яке з двох зол варто обрати – підняти тариф і запровадити дотації найбільш зубожілим, чи збільшити кількість пільгових категорій. Такою є логічна "яма", до якої штовхають Україну структури вітчизняних олігархів.

Чи є інші шляхи дій? Звичайно.

Замість підвищення тарифів для населення, почати можна зовсім іншим: припинити вимивання коштів з галузі, і розпочати її модернізацію за кошт власників. Останніми можуть стати чи то існуючі "інвестори", чи геть нові люди, які бачили б енергетику як поле для цивілізованої роботи.

Енергетикою необхідно управляти таким чином, щоб в галузь прийшли інвестиції. Тоді будуть завершені десятки потужних проектів, модернізовані  енергоблоки, підстанції та лінії електропередач шляхом запровадження новітніх технологій.

Фото kmbs.ua

Відродження енергетики може стати потужним локомотивом для всієї економіки країни, адже потребуватиме величезної кількості металу та будівельних матеріалів. А здорова енергетика здатна надати підтримки усій іншій економіці. Відтак, з`являться нові робочі місця і тоді питання тарифу не стоятиме так гостро, як сьогодні.

Чи не треба підвищувати тарифи для населення? Безперечно, так мова не йде. Необхідно запроваджувати систему стимулюючого тарифоутворення для обленерго, реформувати енергоринок з метою переходу на прямі договори між виробниками та споживачами електроенергії.

Але робити це треба зовсім не в такому спотвореному вигляді, як це пропонують структури, наближені до Ахметова.