Як вкрасти 3 мільярди у зерновиків

Рік тому "Економічна правда" писала про "державний рекет" в портах.

Експортерів зерна змушували платити приватним фірмам близько долара з кожної тонни вивезеного зерна. У схемі були задіяні співробітники Держсільгоспінспекції.

Вони відмовлялися видавати сертифікати якості продукції трейдерам, поки ті не перерахують "правильним" фірмам суму з розрахунку "долар за тонну".

Ця схема у 2012-2013 маркетинговому році принесла її творцям 23 млн дол.

Втім, це лише верхівка айсберга.

У логістичному ланцюжку, по якому зерно йде з поля до порту, існує ціла система "неофіційних платежів" за участі низки державних служб та інспекцій. Обороти цієї годівниці порівнювані з річними бюджетами деяких міністерств.

Зазвичай учасники ринку та аграрних асоціацій не виносять цю тему на публіку, однак потроху проблема починає втрачати негласний статус.

Якщо раніше лобістські аграрні організації обмежувалися листами-скаргами до голови Мінагропроду та прем'єр-міністра, то тепер вони не соромляться висловлювати своє невдоволення і на офіційних заходах.

Зокрема, під час недавнього Всеукраїнського аграрного форуму президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, згадуючи про аномально велику кількість сертифікатів для транспортування зерна, прямо сказав про "додаткову ціну питання", без якої необхідні документи отримати неможливо.

Як він зазначив, сьогодні для того, щоб експортувати зерно необхідно отримати 10 різних сертифікатів і дозволів, коли в ЄС обов'язковими є лише три документи - ветеринарний, карантинний та сертифікат походження.

Зірвати куш

Відомості про функціонування системи поборів ЕП збирала три місяці. Протягом цього часу відбулися зустрічі з десятком осіб, пов'язаних із зерновим ринком. Серед них - представники торговельних компаній, чиновники та аналітики, які погодилися говорити винятково на умовах анонімності.

На підставі зібраної інформації ЕП підготувала список усіх державних інспекцій та відомств, які наживаються на доставці зерна до порту, та їх "тарифи".

За приблизними підрахунками, за один маркетинговий рік чиновники можуть "наколядувати" 70-100 грн з кожної тонни зерна.

Мінагропрод прогнозує, що Україна у 2013-2014 маркетинговому році продасть за кордон 29-30 млн тонн зерна. Отже, загальна сума "премій" усім інспекціям і державним органам у логістичному ланцюжку може сягнути 2-3 млрд грн.

Такий великий діапазон пояснюється "тінню" та апетитами відомств. Сума 1,9 млрд грн може бути заниженою, але ЕП відштовхується саме від неї.

Розміри офіційних і неофіційних тарифів при експорті зерна

Державна інспекція сільського господарства

Із слів співрозмовників ЕП виходить, що це відомство - одне з найбільш ненаситних. За їх підрахунками, за один маркетинговий рік Держсільгоспінспекція неофіційно може збирати не менше 800 млн грн. У цьому сезоні з урахуванням прогнозів експорту такі збори можуть сягнути і 1 млрд грн.

Збирати такі фантастичні суми установі вдається за рахунок повноважень щодо надання двох сертифікатів - якості зерна і якості послуг зерносховищ.

Перший документ при експорті надається двічі. При переміщенні товару з одного транспортного засобу в інший необхідно отримувати новий сертифікат якості зерна. В Україні вивезення збіжжя за кордон здебільшого відбувається за схемами "поїзд - судно" та "автомобіль-судно", тому потрібно отримувати два документи.

До того ж, сертифікат якості надається на партію товару. Наприклад, один вагон - це одна партія, і якщо вагонів 40, то необхідно і 40 сертифікатів.

Таким чином, власник зерна, крім офіційних 4 грн за тонну, повинен сплатити неофіційно по долару з тонни за обидва сертифікати якості зерна. Загалом "долар - тонна" - це класична "такса" на зерновому ринку для державних інспекцій.

За законом відомство має три дні на надання інспектора для перевірки вантажу. Якщо не сплатити "калим", він прийде в останній день. Трейдерам це невигідно. За добу простій вагонів "Укрзалізниці" коштує приблизно 4 грн за тонну. Простій судна місткістю 25-70 тис тонн - 15-25 тис дол, це ті самі 4 грн за тонну.

Аби трейдери не покликали інспекторів заздалегідь, на Черкащині інспекція вимагає документ про оплату оренди вагонів, а на Хмельниччині - номери вагонів.

Як сплачуються неофіційні внески? В одній області - це "кеш", в іншій - сплата рахунка якійсь "прокладці" за послуги страхування або за лабораторний аналіз.

Так, "Український клуб аграрного бізнесу" недавно повідомив, що в деяких областях Держсільгоспінспекція відмовляється видавати сертифікат якості зерна без проведення додаткових лабораторних досліджень, пропонуючи звертатися до приватного підприємства. Ціна питання - 8-12 грн за тонну зерна.

Лист до експортерів однієї з експедиторських компаній

Держсільгоспінспекція також надає сертифікат якості зерносховищ. Тут розрахунковою базою служить місткість об'єктів. За офіційним тарифом власник елеватора сплачує 4-15 коп за тонну його місткості, а неофіційно - 2 дол за тонну.

Для довідки: на початку 2013 року в країні налічувалося близько 750 сертифікованих елеваторів загальною потужністю зберігання 30,7 млн тонн.

Такі ставки діють уже другий рік. Очікувалося, що ситуація зміниться після звільнення голови Держсільгоспінспекції Миколи Вашешнікова, але, як стверджують торговці, побори і після цього залишилися незмінними.

Натисніть для збільшення

Сьогодні на розгляді в парламенті знаходяться три законопроекти, якими пропонується змінити систему сертифікації Держсільгоспінспекції. "Хард-версія" - це законодавча ініціатива Адміністрації президента, де пропонується скасувати обидва сертифікати. Цей документ прийнято у першому читанні.

Середній варіант - законопроект групи депутатів з Партії регіонів. Вони пропонують зробити сертифікацію зерноскладів безстроковою і повернутися до практики добровільної сертифікації якості зерна. Проект теж прийнято у першому читанні.

"Лайт-версія" - це урядова пропозиція. Вона також передбачає зробити сертифікацію зерноскладів безстроковою, а сертифікацію якості зерна і продуктів його переробки на території України - добровільною, а для експорту зерна - обов'язковою. Цей документ готується до першого читання.

Утім, поки що схвалення цих документів гальмується. Сама Держсільгоспінспекція запевняє, що це матиме негативні наслідки і для селян, і для держави. Навіть навела аргумент: за дев'ять місяців 2013 року до бюджету надійшло 67 млн грн.

На запит ЕП відомство не відповіло.

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба

А от сертифікати Держветфітослужби, у якій заступником голови працює родич аграрного міністра, скасовувати ніхто не буде. Їх колеги з Держсільгоспінспекції перевіряють зерно на якість, яка, крім покупця і продавця, нікому більше не потрібна. Логічно, що отримання документа повинно бути добровільним.

Натомість фітосанітарний, карантинний та ветеринарний сертифікати - це уже питання безпеки. Необхідність цих документів передбачена і міжнародними договорами. Однак їх отримання відбувається за тією ж схемою.

Офіційно фітосанітарний сертифікат коштує 45,3 грн, карантинний - 38,8 грн, ветеринарний для фуражного зерна - 14,85 грн. Вони, як і сертифікати якості, надаються на партію товару, і теж двічі: перший раз - при завантаженні зерна у вагони і автозерновози, другий раз - при завантаженні на судно.

Ще в серпні Держветфітослужба розробила урядову постанову, яка передбачала зменшити тарифи удвічі. Втім, Кабмін досі не розглянув це питання.

Проте така ініціатива виглядає знущанням на тлі "додаткової плати". В кишені "санітарів" може потрапляти 8-16 грн за тонну зерна залежно від апетитів того чи іншого територіального органа і привілеїв окремих трейдерів.

Що може бути приводом? Служба може заборонити переміщення зерна, якщо виявить шкідника. "Навіть якщо його не знайшли, вони принесуть його з собою. Нічого не доведеш", - розповідає один з менеджерів зернового експортера.

Фото chortkiv.net.ua

При наданні сертифікатів службою проблем з часом зазвичай не виникає, їх видають протягом чотирьох годин. Утім, якщо виявлено шкідника, ця процедура може затягнутися, поки центральний орган не дозволить перевезення товару.

На запит ЕП Держветфітослужба теж не відповіла.

Обласні держадміністрації

У Вінницькій та Дніпропетровській держадміністраціях досі застосовують право заборони на вивезення зерна. Стаття 17 закону "Про зерно та ринок зерна" дозволяє це, якщо потрібно сформувати регіональні запаси. Статтю прийняли у 2003 році, коли в країні був поганий врожай через засуху.

Інші області давно відмовилися від цього інструмента, але не ці дві. Без дозволу місцевих органів вивезти збіжжя з Вінниччини та Дніпропетровщини неможливо.

За словами співрозмовників ЕП, місцеві органи "співпрацюють" з контрольними службами, і ті можуть не видати сертифікати, поки трейдер не "порозуміється" з облдержадміністрацією. Ціна такого "порозуміння", за даними учасників ринку, може становити 4-8 грн за тонну.

Дніпропетровська область, за останніми даними, 2013 року зібрала 3,7 млн тонн зерна, на Вінничині розраховують намолотити 5 млн тонн.

Торгово-промислова палата України

Торгово-промислова палата підтверджує походження українських товарів і видає відповідні сертифікати при експорті продукції. Хоча ця установа - недержавна самоврядна організація, її сертифікати мають вагу. Правда, не на всіх ринках.

Експортери можуть обійтися без сертифіката походження зерна, але при вивезенні продукції до країн СНД цей документ часто вимагають.

Як відомо, ринок СНД для українського збіжжя ринок не пріоритетний. До цих країн у 2012 році потрапило не більше 1% українського зернового експорту. За даними Держстату, 2012 року Україна продала СНД зернових культур на 46,7 млн дол.

Ще кілька місяців тому за отримання сертифіката походження з деяких експортерів так само просили "додатковий" долар з тонни. Втім, як зазначає представник одного з державних відомств, після галасу, який здійнявся навколо питання здешевлення логістичних витрат на тлі падіння цін, цей потік влітку перекрили.

Державна автоінспекція

З ДАІ все, як завжди. Незмінна плата за перевантаження автозерновоза - 200 грн. Платять, за оцінками експертів, 95% перевізників. Вага авто з вантажем не повинна перевищувати 38 тонн. В іншому випадку водієві загрожує штраф 1,7 тис грн, а компанії, якій належить авто, - 17 тис грн. Втім, до цього доходить рідко.

У більшості випадків фури із збіжжям на постах з ваговим контролем затримуються не більше, ніж на півхвилини, віддають гроші і ідуть далі. Рік тому активісти "Дорожнього контролю" зафіксували на відео такий конвеєр отримання хабарів інспекторами ДАІ на трасі Одеса-Київ.

В середньому машину з зерном на її маршруті інспектори можуть зупинити двічі, тож витрати на один зерновоз становлять 400 грн. Загалом автотранспортом в Україні перевозиться близько третини експортованого збіжжя.

"Укрзалізниця"

За даними "Укрзалізниці", парк зерновозів нараховує 11 тис вагонів. Цього достатньо для перевезення 2,5 млн тонн зерна на місяць або 30 млн тонн на рік.

Тим не менш, ринок все одно відчуває дефіцит зерновозів. Деяким трейдерам, серед яких була й компанія "Хліб інвестбуд", держмонополія надавала вагони у першочерговому порядку, а іншим учасникам ринку відмовляла.

За даними "Укрзалізниці", витрати на транспортування пшениці на середню відстань 535 км становлять трохи більше 5% від її ціни. Якщо це експортні операції - 6,7% на середню відстань 634 км. Це одні з найнижчих в Європі тарифів.

Крім того, уряд хоче знизити експортні тарифи до рівня вартості внутрішніх перевезень: до 596 млн грн. Альтернативний варіант, який ще не розглядався, передбачає скасування в експортних тарифах "Укрзалізниці" ПДВ.

Хоча, ймовірно, для вирішення проблеми достатньо було б позбавити залізничників "тіньових" заробітків на зерні, які не йдуть на користь компанії. За оцінками, ця сума може становити щонайменше 600 млн грн.

Річ у тім, що замовники платять ще й за подачу зерновозів і розробку маршруту - 200-300 дол за вагон або 3-5 дол за тонну зерна. У 2012 році залізниці перевезли 23,6 млн тонн зерна, тож сума "лівих" платежів могла бути й більшою.

Всі наведені цифри можуть бути далекими від реальних, але навряд чи вони перебільшені. Більшість згаданих сертифікатів необхідні не тільки для експорту, а і для перевезень по країні. ЕП ж рахувала переважно витрати на експорті зерна.

Тим часом виробники підраховують збитки від падіння цін на збіжжя.