Часто від батьків та колег чув думку, що ціни в СРСР були нижчі, ніж зараз.

І якщо принаймні не протягом всього періоду існування тієї країни і не на все, то принаймні в 1970-х роках, і на продукти харчування.

І навіть якщо середньостатистичний громадянин зараз живе краще, то для пенсіонерів життя стало гіршим.

Мені не вірилося в це, і тому я провів простий аналіз, що міг собі дозволити пенсіонер 35 років тому.

Методика

Для бази я вибрав 1976 рік, оскільки про середину 1970-х чув як про період, що мав найвищий рівень життя. Із середини 1970-х ціни на нафту досягли нових рекордних значень, що дозволило СРСР покращити рівень життя громадян.

На початку 1980-х років ціни на нафту досягли нового рекорду, проте у спогадах люди рідко згадують початок 1980-х як кращий для життя період. Причиною цього могло бути те, що більше грошей від нафтової виручки почали використовувати на оборонний комплекс, а не на споживчі товари.

В СРСР зросли потреби у воєнному комплексі через початок війни в Афганістані - 1979 рік - та зростаючі видатки на оборону з боку США з початком президентства Рональда Рейгана - 1981 рік.

Також ріст цін на нафту на початку 1980-х не супроводжувався ростом цін на чорні метали, які теж були важливою складовою економіки. З 1980-х починається більш гострий дефіцит товарів, тому розмір пенсій є менш показовим.

Проте навіть у 1980 році пенсії були лише на 14% більші, ніж у 1976 році, тому значної різниці для аналізу ці роки не становлять.

Джерело: Блумберг, власні розрахунки

В інтернеті я зміг знайти інформацію про тодішні ціни. Частину з них додатково підтвердив за спогадами своїх батьків та батьків друзів. Те, що ціни були незмінні протягом довгого періоду, підтверджують статистичні збірники тих часів.

Фанати історії виклали великий обсяг сканованих статистичних збірників. Там я знайшов дані про кількість пенсіонерів в СРСР та обсяги загальних пенсійних видатків. Середній розмір теперішньої пенсії доступний на сайті Держкомстату.

Розмір пенсій та купівельна спроможність

Перш за все виявилось, що середня пенсія в СРСР була дещо нижчою, ніж ті, про які мені доводилось чути. Причина тут не в поганій пам’яті людей, а в тому, що в більшості я чув історії від жителів міст.

В СРСР була пенсійна дискримінація залежно від місця проживання. Жителі сіл отримували пенсії не від держави, а від колгоспу, який платив значно менше.

Розмежування соцзабезпечення селян та міщан є типовим для комуністичних країн. В сучасному Китаї жителі сіл не отримують жодного пенсійного, медичного та освітнього забезпечення від держави. Жителі, які мали щастя народитись у місті, матимуть пенсію та частково профінансовану освіту та медицину.

Фото УП

Таке розмежування відповідає логіці тоталітарних систем, які намагаються досягти максимальної урбанізації для більшого контролю над економікою. Також тоталітарна держава у своєму брутально простому баченні світу дивилася на селян як на людей, які здатні самі себе прогодувати з присадибних ділянок.

Точних даних про різницю в пенсіях між селом та містом знайти не вдалося, проте на інтернет-форумах часто фігурували цифри пенсій для сіл - 20 рублів в місяць, для міст - 70-120 рублів. Середня пенсія в СРСР 1976 року згідно із статистичними збірниками того часу становила 47,5 рубля на місяць.

Цікаво, що різниця між мінімальною та середньою пенсіями була значно більшою, ніж зараз. У 2011 році середня пенсія становила 1 152 гривні, при цьому мінімальна до кінця року збільшилася до 884 гривні. Виходячи з середньої пенсії в 1976 та 2011 роках, я розрахував наступну таблицю.

* - з урахуванням субсидії

Порівняно з 1976 роком українські пенсіонери можуть собі дозволити на третину менше молочних продуктів і на дві третини менше послуг транспорту.

Це, власне, весь перелік критичних товарів та послуг, до якого зводиться "багатство" радянського пенсіонера порівняно з українським.

В цілому ж більшість широко вживаних продуктів харчування зараз значно дешевші щодо розміру пенсій, ніж в найкращий період радянських часів. Зокрема, зараз пенсіонер може дозволити собі в півтора разу більше яєць, в два з половиною разу - курятини, в три з половиною - цукру, вп’ятеро більше олії.

Особливо значна різниця на користь сучасного пенсіонера полягає в одязі та побутовій техніці, тут пенсіонер може дозволити собі до чотирьох разів більше.

Комунальні послуги, принаймні номінально, були десь на третину дешевшими. Проте теперішні субсидії перекривають вартість послуг, якщо на них йде більше 10% доходів, тобто витрати становлять таку ж частку пенсії, як і в СРСР.

Фото УП

Крім цього, зараз покупець користується значно більшим вибором товарів, часто якість товарів є кращою, в магазинах відсутнє хамство та черги. Пенсіонери можуть розраховувати на допомогу своїх значно багатших дітей та внуків.

Не існує дефіциту жодного товару, який хоч і не був такий сильний, як у 1980-х роках, проте існував і у 1970-х. Реальна вартість окремих товарів у наведеній таблиці - фруктів, окремих предметів одягу - у 1970-х все ж була значно більша, ніж офіційні ціни, використані в розрахунках.

З іншого боку, в СРСР було менше шансів "дати" лікарю, проте відсутність імпортних ліків та останньої техніки значно знижували можливості для лікування.

Сумувати за старими часами нема сенсу

Безумовно, багато пенсіонерів зараз відчувають себе значно гірше, ніж у 1970-ті, середня пенсія - це не показник для абсолютно кожного. Особливо це стосується тих, хто працював у великих містах та користувався привілеями більших пенсій.

Отримуючи близько 100 рублів, дійсно можна було купити більше продуктів, ніж зараз на середню пенсію. Проте дешеві продукти харчування забезпечувалися злиденними зарплатами та пенсіями тих, хто ці продукти виробляв на селі.

Також життя в найбільш багатих 1970-х роках забезпечувалося значним ростом цін на нафту в результаті війни між Ізраїлем та арабськими країнами, що призвело до ембарго на нафту в 1973 році.

Ембарго не могло тривати вічно, як і ріст цін на сировину, спричинений цим. Ціни на нафту все ж перебували на доволі високому рівні, оскільки існував страх, що ембарго може повторитись.

Останній різкий ріст цін на енергоносії відбувся в 1979 році після вторгнення Ізраїлю в Ліван. Після досягнення відносного миру на Близькому Сході сталося те, що і мало статись: ціни на нафту знизились і досягли мінімуму в 1985 році. Падіння цін на нафту напевно і стало основною причиною розвалу СРСР.

Отже, сумувати за кращим рівнем життя можуть хіба що пенсіонери в містах, що також означає сумувати за злиденним життям селян, відсутністю війни на Близькому Сході та наявністю нафти в надрах країни.

Джерело: Блумберг, власні розрахунки

Проте і зараз добробут українських пенсіонерів в значній мірі забезпечений зовнішніми та тимчасовими обставинами. Для прикладу, ціни на чорні метали, які становлять 40% українського експорту, зараз в 2,5 разу вищі, ніж 12 років тому через зростаючий імпорт з боку Китаю.

Цей же Китай забезпечує Україну дешевим одягом та технікою завдяки штучній дискримінації в доходах селян, яких заганяє на фабрики і використовує як дешеву робочу силу.

Продукти харчування цього року дешеві завдяки добрій погоді у 2011 році, яка дозволила зібрати рекордний для України врожай зерна та овочів.

Незалежно від економічної системи та лідерства є зовнішні та погодні обставини, які сильно впливають на економіку і можуть різко міняти доходи населення.

Отже, сумувати про пенсії 35-річної давнини немає сенсу, оскільки більшість пенсіонерів зараз живе все ж краще, ніж в СРСР.

Мар'ян Заблоцький, аналітик, кандидат економічних наук