Антимонопольний комітет визнає ознаки монополії “Привату” Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова на ринку феросплавів, проте не визнає домінування Ріната Ахметова в енергетиці та металургії і заперечує “монополію” Дмитра Фірташа у виробництві аміачних добрив.

“Економічна правда” продовжує аналізувати монопольні утворення в українській економіці.

В цій публікації розглянемо монопольне становище так званої групи "Приват" на феросплавному ринку України.

У розмові з нашим виданням перший заступник голови АМКУ Рафаель Кузьмін заявив, що комітет визнає ознаки монопольних утворень на ринку феросплавів, в той же час металургія як основний споживач виступає по відношенню до виробників феросплавів монопсоністом - ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення.

Виробництвом феросплавів (використовуються при виплавці сталі) в Україні займаються Нікопольський завод феросплавів (НЗФ), Стахановський феросплавний завод (СФЗ) та Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ).

Джерело: Новий мост

Для виробництва продукції ці підприємства використовують марганцевий концентрат та агломерат, які виробляються на Марганецькому та Орджонікідзевському гірничо-збагачувальних комбінатах з вітчизняної та імпортної руди.

Всі ці підприємства повністю або частково входять в групу “Приват”, якої юридично не існує. Проте, відомо, що вона контролюється Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим.

В деяких активах у “приватівців” є партнери. В НЗФ, як заявляв раніше Коломойський, близько 20% належить Віктору Пінчуку, в ЗЗФ партнерами Коломойського та Боголюбова, за інформацією ЗМІ, є брати Григорій та Ігор Суркіси.

Логічно припустити, що якщо виробництвом певної продукції в Україні займається лише одна група (в даному випадку “Приват”), то вона займає на ринку монопольне становище.

Проте, незважаючи на певне визнання, АМКУ не може офіційно “нагородити” “Приват” статусом монополії, оскільки всі підприємства записані на кіпрські офшори, які ніяк не пов'язані між собою. Як і все, чим володіють “приватівці”.

Офшорні власники підприємств “Привату”

Джерело: Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України

“Ця група відмінна від СКМ. СКМ більш прозора, видно кінцевих бенефіціарів. "Привату" в цьому напрямку потрібно ще працювати, показувати кінцевого бенефіціара, показувати всі концентрації, всі підприємства... Через півтора року, чесно кажучи, "Приват" для мене залишається розпливчастою. Немає повної інформації, які підприємства входять в групу. Ми не можемо їх визначити як єдиний господарюючий суб'єкт”, - нарікає Кузьмін.

В ситуації, коли всі виробники феросплавів контролюються одними власниками, що їм заважає узгоджувати вартість продукції на внутрішньому ринку чи показувати у фінансових результатах збитки, які нібито отримані через імпортерів?

Заради справедливості варто додати, що імпорт феросплавів в 2011 році, як показує статистика, дійсно став “бідою” феросплавного бізнесу “Привату”. Зростання ввезення становило 2,4 рази.

Імпортери дошкуляли “приватівцям” і в попередні роки, але не настільки. Наприклад в 2010 році імпорт феросплавів виріс на 15,8%.

Проте, навіть така динаміка зростання імпорту не дає підстав говорити про дискримінацію вітчизняного виробника на його ж ринку. За підрахунками “ЕП”, українські виробники феросплавів все одно контролюють більше 60%  внутрішнього ринку.

Імпорт створює “приватівцям” чимало неприємностей тим, що не дозволяє Коломойському зайняти 70%, 80%, а то й всі 100% українського ринку феросплавів.

Нагадаємо, в 2010 році, щоб потіснити іноземних конкурентів, “Приват” через підконтрольну йому асоціацію виробників феросплавів (УкрФа) ініціював антидемпінгове розслідування щодо імпорту.

Мінекономрозвитку провело розслідування, на основі якого Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) дійшла висновку, що імпорт не завдає значної шкоди національному виробнику.

УкрФа на цьому не зупинилася і в кінці 2011 року ініціювала ще одне розслідування. МКМТ відмовилася проводи чергове розслідування.

Отримавши відкоша від комісії, “Приват” оскаржив її рішення в Окружному адміністративному суді Києва. Суд відмовився задовольнити позовну заяву. Тоді “Приват” змінив стратегію і перейшов від судів до протестів робітників і лобіювання власних інтересів через ЗМІ. Різні підприємства групи діють як єдине ціле, і по суті узгоджують свою політику.

За темою: Українські феросплави втрачають батьківщину

Попит місцевих металургів на імпортні феросплави пояснюється нижчими цінами та більш гнучкими умовами. Тобто, навіть після провезення морем і залізницею та розмитнення вони дешевші, ніж всередині України. Як писала “ЕП”, вже кілька років металургійні заводи Ріната Ахметова не хочуть купувати феросплави у підприємств Коломойського. У металургійному холдингу Ахметова цю ситуацію не коментують. У кого купують феросплави і за якими цінами, не кажуть також в ІСД та “Арселор Міттал Кривий ріг”.

Ознаки монополії

Як відомо, закон “Про захист економічної конкуренції” визначає поняття монополізація як досягнення суб'єктом господарювання домінуючого становища на ринку товару.

Також закон зазначає, що монопольним вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Щоб вирахувати обсяг споживання феросплавів на внутрішньому ринку, потрібно його експорт відняти від виробництва та додати імпорт.

За даними ІА “Українські новини”, вітчизняні виробники феросплавів в 2011 році зменшили виробництво продукції на 17% до 1,17 млн тонн.

Експорт феросплавів в 2011 році зменшився на 15,8% до 930,66 тис тонн. Імпорт, навпаки, збільшився в 2,4 рази до 256,43 тис тонн.

Після розрахунку отримуємо обсяг споживання феросплавів на внутрішньому ринку, що дорівнює 495,77 тис тонн. З них, на імпорт припадає 51% споживання на внутрішньому ринку. Але в той же час імпорт складає лише 21,9% виробництва в Україні. Тобто, феросплави у Коломойського просто не купують, і він продає їх на експорт.

Джерело: ukrafoto

Може скластися враження, що Коломойський контролює лише 49% внутрішнього ринку. Але насправді це не так. По трьох основних групах феросплавів картина є відчутно монополістичною.

Розглянемо виробництво, експорт та імпорт за основними групами феросплавів: феросилікомарганець, феромаргенець та феросиліцій.

Зокрема, виробництво феросилікомарганцю в минулому році становило 843,5 тис тонн, експортовано - 653,65 тис тонн, а імпортовано - 136,05 тис тонн.

Таким чином отримуємо обсяг споживання феросилікомарганцю на внутрішньому ринку 326 тис тонн, з яких частка підприємств “Привату” становить 189,85 тис тонн або 58,23%.

Виробництво феромарганцю в 2011 році становило 180,5 тис тонн, експорт - 113,17 тис тонн, а імпорт - 42,44 тис тонн. Отримуємо обсяг споживання на внутрішньому ринку 109,77 тис тонн, з яких вітчизняна продукція (“Приват”) займає 61,3% або 67,33 тис тонн.

Виробництво феросиліцію становило 150,9 тис тонн, з яких експортовано 84,03 тис тонн. В той же час імпорт феросиліцію за 2011 рік становив 31,86 тис тонн.

Віднявши від виробництва експорт та додавши імпорт, отримуємо обсяг споживання на внутрішньому ринку 98,73 тис тонн з яких 67,73% або 66,87 тис тонн - частка підприємств Коломойського і Боголюбова.

Отже, підсумуємо. Коломойський та Боголюбов контролюють все виробництво феросплавів у країні - від видобутку сировини до виробництва готової продукції до реалізації її українським металургам та експорт. В тому числі олігархи контролюють 58,23% внутрішнього ринку феросилікомарганцю, 61,3% феромарганцю і 67,73% феросиліцію.

(у продовженні читайте, як підприємства Коломойського продають феросплави на експорт значно дешевше, ніж пропонують металургам-співвітчизникам)