Арбузову сподобалася схема Стельмаха

На українському ринку безготівкової валюти 6, 10 і 11 травня виник дисбаланс. Частка операцій з доларами різко впала. Замість звичних 62% стало 38-44%.

Подібне зниження вже спостерігалося 10 січня, 14 березня, 5 квітня і 18-19 квітня. Проте в ці дні обсяги угод з недоларовими валютами були скромними.

У доларовому еквіваленті вони становили 230-368 мільйонів. Загальні обороти ринку в ці дні не перевищували 590 мільйонів, що майже дорівнює середньому значенню з початку 2011 року - трохи більше 500 мільйонів на день.

Однак 6 і 10 травня обсяг операцій був удвічі більшим, ніж у звичайний час: 990 і 971 мільйон доларів відповідно, з них недоларові валюти - 614 і 601 мільйон.

Ніхто з банкірів не зважився відкрито коментувати події, що відбуваються. В неофіційних розмовах відразу кілька скарбників банків кивають на НБУ. На їхню думку, нове керівництво регулятора з подвоєною силою почало використовувати стару схему, яка працювала ще при двох попередніх керівниках Нацбанку.

Схема полягає в тому, що НБУ купує євро, британські фунти і швейцарські франки за "вчорашнім" курсом. Курс євро він встановлює, орієнтуючись на Франкфуртський фіксинг - ціну цієї валюти на 13:00 за європейським часом попереднього дня.

Тож якщо котирування євро-долар на міжнародних ринках ідуть нижче вчорашнього фіксингу, банкам вигідно за наявні долари - клієнтські або свої - купити євро, щоб потім продати цю валюту НБУ за більш високим "вчорашнім" курсом.

У 2011 році схема принципово не змінилася, однак розширився набір валют, які регулятор купує в резерви. До традиційних євро і швейцарського франка кілька років тому додався британський фунт, а зовсім недавно - австралійський долар. Це вільноконвертовані валюти, які можна включати до складу резервів.

Здавалося б, до Нацбанку не може бути претензій. Поповнення резервів різними валютами - розумний крок. Він дозволяє хоч трохи застрахуватися від втрат, викликаних курсовими коливаннями євро, долара, швейцарського франка, британського фунта та інших валют на світових ринках.

Така тактика навіть принесла позитивні результати. На початок 2010 року 49,1% резервів НБУ перебувало в доларах, 36,3% - у євро, 9,4% - в англійських фунтах. Сьогоднішню пропорцію регулятор не оприлюднює, посилаючись на банківську таємницю. Однак цілком очевидно, що гроші, як і раніше, розміщені пропорційно.

До травня 2010 року франк, а до червня 2010 року євро і фунт постійно дешевшали, і НБУ купував їх у резерви. Проте з тих пір валюти переважно дорожчали.

Австралійський долар і зовсім росте в ціні з січня 2009 року. Отже, їх подорожчання компенсувало падіння вартості доларів США, які ще в 2004 році домінували в резервах. У перерахунку на долари НБУ навіть отримав прибуток від резервів.

Така політика на користь державі, якби не той самий механізм визначення ціни, за якою валюта скуповується в резерви. Якщо за один день євро, фунт, франк або австралійський долар різко дешевшають, виникає велика різниця в ціні.

З точки зору банкірів ця різниця становить дохід. Виходить, Нацбанк переплачує, і хтось цю переплату забирає собі. Однак з точки зору прокуратури і СБУ різниця між "вчорашнім" і "сьогоднішнім" курсами формує розмір збитку, завданого державі.

Причому йдеться про збиток в особливо великих розмірах. Так, у квітні НБУ купив у резерви неамериканської валюти на 1,1 мільярда доларів. Навіть якщо за кожен з придбаних грошових знаків він переплатив 1 копійку, виходить 11 мільйонів гривень.

Однак мова не про одну копійку. Тільки за 5 травня курс євро на міжнародних ринках впав з 1,49 долара до 1,45 долара, а наступного дня - з 1,4586 долара до 1,4312 долара. За два дні знецінення становило майже 4%.

Представники НБУ не раз говорили, що офіційний курс впритул наблизився до курсу, за яким вони проводять валютні інтервенції. 6 травня офіційний курс євро становив 11,8 гривні, 10 травня - 11,555 гривні. Зміна - усього 2,07%. Це, звичайно, не 4%, але різниця на кожній проданій НБУ сотні євро становить 24,5 гривні.

Отже, від продажу валюти НБУ за "вчорашнім" курсом хтось заробив сотні мільйонів гривень, якщо не більше. Як не крути, виникає привід для візиту прокурора в НБУ.

Є й інші приводи. Дохід від різниці на курсах отримує вузьке коло банків. Ще за попереднього керівника НБУ Володимира Стельмаха регулятор ретельно відбирав тих, у кого він може купувати євро, фунти і франки.

Напевно, завжди існувала посадова інструкція, яка описувала процес селекції. Однак кінцеве рішення приймалося за комплексом параметрів, серед яких - такі неоднозначні, як репутація, якість активів, підсумки перевірок.

При Стельмаху остаточне слово було за першим заступником голови Анатолієм Шаповаловим. Зараз відбором займається його наступник Юрій Колобов. На основі яких критеріїв відбувається допуск банків? Чи здійснюється він безкоштовно?

"Наш банк працює як звичайний, ми не допущені до таких речей і знаємо про них тільки за чутками", - приблизно такий коментар дали "ЕП" скарбники чотирьох банків з першої двадцятки установ. Офіційно коментувати запит не став ніхто.

Сподіватися, що незручні питання керівництву НБУ поставить прокурор або представник служби безпеки, теж не слід.

По-перше, главу регулятора Сергія Арбузова називають банкіром сім'ї Януковича. Це означає, що чиновників центробанку можуть допитати тільки після того, як президент вирішить змінити головного фінансиста.

По-друге, навіть без вищого заступництва ставити питання голові НБУ непросто. Обсяг його повноважень можна порівняти з повноваженнями прем'єра. Відтак, йому досить зробити один дзвінок, і контролер буде щасливий, що його не звільнять.

По-третє, НБУ завжди вміло прикривався аудиторськими висновками і розмаїтими інструкціями. Оскільки в інструкції написано, що валюта повинна купуватися за "вчорашньою" ціною, значить, операція законна.

Прокурор може хіба що наполягати на ухваленні нової інструкції, але виграти у змаганні з бюрократами з Інститутської у нього немає жодних шансів.